6. Розшифруйте симптом нудоти.

Нудота — неприємне відчуття у епігастральній області, яке найчастіше супроводжується слабкістю, запомороченням, блідністю шкірних покровів, слинотечею.

Нудота нерідко передує блюванню.

Блювота виникає унаслідок подразнення інтеррецепторів внутрішніх органів, таких як шлунок, жовчний міхур, печінка, підшлункова залоза.

7. Дайте характеристику болю у животі у хворих на захворювання органів травної системи.

Біль у животі — кардинальний і найчастіший симптом багатьох захворювань органів черевної порожнини.

Прийнято розрізняти три типи болю у животі: вісцеральний, соматичний і відображений.

Вісцеральний біль виникає при подразненні вісцеральної очеревини. Ця біль найчастіше буває дифузною, з’являється приблизно у середній частині живота і супроводжується нудотою і блювотою, потовиділенням, блідністю шкірних покровів. Спроби хворого зменшити біль зміною положеня тіла є марними.

Больові імпульси, що виникють у внутрішніх органах при їх ішемії, перерозтягненні, посиленій перистальтиці кишки у разі повної закупорки її просвіту, поширюються по волокнам вегетативної нервової системи.

Соматичний біль викликається подразненням парієтальної очеревини, вирізняється великою інтенсивністю, чітко локалізований у певній точці, посилюється при кашлі, рухах (наприклад, при гострому апендициті).

Відображений біль, вперше описаний Г.А. Захар’їним і М. Гедом. Захворювання певного органа черевної порожнини має свої ”чутливі зони“ на шкірних покровах тіла.

8. Дайте характеристику метеоризму.

Метеоризм — підвищене утворення і скупчення газів у кишечнику.

Через травний тракт здорових людей щодоби проходить згачна кількість газів і це сприймається як нормальний природний процес. При нормальних умовах у людини утворюється близько 500 мм² газів — двоокиси вуглицю, водню і метану. Здуття живота є частим явищем у клінічній практиці і може бути початковим симптомом системного захворювання органів травлення.

Основними чинниками, що спричиняють метеоризму є: аерофагія, вживання великої кількості вуглеводів, що дають ферментацію (капуста, боби та ін.), порушення всмоктування газів при їх нормальному утворенні (при цирозі печінки, хронічному панкреатиті, мальабсорбції та ін.), часткова або повна кишкова непрохідність.

9. Що таке діарея ?

Діарея — це ненормально прискорене спорожнення кишечника (частіше 4 разів на добу) із зміною характеру випорожнень (від кашкоподібного до водянистого).

Критеріями діареї є стійке підвищення вмісту рідини у фекаліях від 60 до 90%.

З практичної точки зору виділяють гостру діарею, що триває 7–10 днів, затяжну — від 2 до 11 тижнів і хронічну — три місяці і більше.

Гостро виникла діарея є наслідком гострих кишкових інфекцій (вірусних, бактеріальних), дієтичних погрішностей, харчової алергії, вживання деяких медикаментів.

Хронічна діарея буває органічного походження (органічні захворювання шлунка, кишечника, підшлункової залози, ендокринної патології та ін.) та функціонального характера (синдром подражненої кишки).