I. За локалізацією.

• Виразка шлунку (уточняти зону: кардія, мала або велика кривизна, передня або задня стінка, антрум, воротар).

• Виразка 12-палої кишки (уточняти зону: цибулина чи постбульбарна локалізація).

(Частота виразок різних локалізацій:

а) у шлунку: мала кривизна — 45–50%, пілоричний і препілоричний відділ - 38-40%, верхні відділи шлунка — 8–10%, тіло шлунка — 3–5%, дно і велика кривизна — 0,1–0,2%);

б) у 12-ти палій кишці: в цибулині по передній стінці — 35–45%, по малій кривизні — 30–35%, задня стінка цибулини — 10–15%, велика кривизна цибулини — 5–8%, постбульбарні — 2–5%).

ІІ. За генезом.

1. Helicobacter pylori (Нр) – позитивна.

2. Нр- негативна:

• медикаментозна;

• стресова;

• ендокринна ( синдром Золінгера-Елісона, тиреотоксикоз, гіперпаратиреоз);

• при інших захворюваннях (хвороба Крона, лімфома, саркоїдоз; серцева недостатність, цироз печінки, хронічне обструктивне захворювання легень);

• неясного генезу (ідіопатична).

3. Змішаного генезу ( Нр + інший встановлений етіологічний фактор).

ІІІ. Стадія виразкового процесу (за інструментальними даними).

1. Активна стадія:

• гостра (свіжа) виразка;

• виразка, що довго не заживає.

2. Виразка, що рубцюється (стадія рубцювання).

3. Стадія рубця.

IV. За величиною виразки (в активну стадію).

1. Мала виразка (до 0,5 см).

2. Виразка середніх розмірів (0,6-1,0 см).

3. Велика виразка (1-3 см для шлунка, 1-2 см для 12-п.к.).

4. Гігантська виразка (понад 3 см для шлунка, понад 2 см для 12-ти палої кищки).

V. Для хронічної виразкової хвороби також виділяють.

1. Перебіг:

• легкий (частота рецидивів – один раз на рік і рідше).

• середньої важкості (2 рази на рік).

• важкий (рецидиви понад 2 рази на рік або наявність ускладнень).

2. Фазу захворвання:

• загострення;

• ремісії (неповної ремісії).

VI. Супутні морфофункціональні зміни (за даними ендоскопії та зондових методів дослідження шлункового соку):

• локалізація та активність гастрита і дуоденіта;

• наявність та ступінь атрофії слизової оболонки;

• наявність кишкової метаплазії;

• наявність ерозій, поліпів;

• наявність рефлюксу;

• стан секреторної та моторно – евакуаторної функції шлунку.

VII. Ускладнення (при наявності):

• кровотеча

• перфорація

• пенетраця

• стеноз

• малігнізація.

Клініка виразкової хвороби

Скарги.

1. Основною скаргою хворих виразковою хворобою ВХ є біль в епігастральній ділянці ниючого,ріжучого, пекучого, іноді пронизуючого характеру. Біль характери­зується ритмічністю і нерідко пов'язаний із прийомом їжі. В залежності від прийому їжі розрізняють ранні, пізні, а також голодні і нічні болі. Ранні болі характерні для виразки шлунка.

При виразках ДПК частіше спостерігається го­лодний, нічний та пізній (через 1,5–3 часу після їжі) біль. Прийом їжі приносить тимчасове полегшення. Біль зменшується також після прийому питної соди, антацидів, лужної мінеральної води і після блювоти внаслідок звільнення шлунка від кислого вмісту.

Характерна періодичність болю (чергування періодів загострень і ремісій). Хворий звичайно точно локалізує біль у епігастральній ділянці в за­лежності від розташування виразки на обмеженій ділянці черевної стінки. Інтенсивність болю залежить від активності виразкового процесу, залучення в нього серозного покрову, виразності запального процесу навко­ло виразки, виразності моторно-евакуаторних порушень.

Поява іррадіюючого болю вказує на ускладнення виразкового процесу пенетрацією у сусідні орга­ни, розвиток злукового процесу (перигастрит, перидуоденіт), наявність супровідніх захворювань (холецистит, панкреатит, остеохондроз та ін.) і може супроводжуватись порушенням або зникненням звичного добового ритму болю.

2. Печія, відрижка і блювота кислим вмістом — ознаки ацидизму, які часто супроводжують виразкову хворобу. Печія може виникати протягом доби ритмічно: натще, після прийому їжі, у нічні часи, іноді стає болючою і може виступати еквівалентом больових відчуттів.

Виникнення печії пов'язано з закиданням шлункового вмісту у стравохід, що згодом призводить до розвитку рефлюкс-езофагіту.

Причиною відрижки також є недостатність кардіального сфінктера і наявність рефлюксу.

Нудота як самостійна скарга не характерна для виразкової хвороби, але нерідко передує блюванню.

Блювання виникає спонтанно на висоті больового приступу і, як правило, полегшує біль, у зв'язку з чим хворі нерідко викликають блювання штучно.

3. Апетит у хворих ВХ збережений, а іноді і підвищений. Проте хворі ВХ у фазі загострення нерідко обмежують себе через страх спровоку­вати больовий синдром (ситофобія — ”страх прийому їжі“). Частим су­путником виразкової хвороби 12-ти палої кишки є закрепи, що виникають внаслідок спазму товстої киш­ки нервово-рефлектор-ного генезу (спастична дискінезія).

Для хронічної виразкової хвороби характерна сезонність загострень.

В основі сезонності лежать коливання метеоумов восени і навесні, що несприятливо впливає на нейрогуморальну систему регуляції функцій організму, а також зміни характеру харчування (надлишок грубої рос­линної їжі восени, дефіцит вітамінів у їжі навесні).

При об’єктивному дослідженні звертається увага на язик, ознаки ваготонії, результати дослідження органів черевної порожнини.

Язик часто обкладений білим нальотом, нерідко відзначається гіпер­трофія маргінальних сосочків, виявляються поодинокі або множинні де­фекти слизової оболонки язика у вигляді острівців розміром від просяно­го зерна до 1 см у діаметрі.

При пальпації епігастральної ділянки визначається локальна болючість і резистентність відпо­відно до розташування виразки, часто позитивний перкуторний симп­том Менделя, що пов'язують із подразненням ділянки парієтальної оче­ревини, яка прилягає до виразки. Менше діагностичне значення мають больові точки на рівні тіл остистих відростків нижніх грудних і верхніх поперекових хребців (симптоми Боаса, Опенховського, Певзнера й ін.).

Особливості клініки при синдромі Золлінгера-Еллісона (гастриномі підшлункової залози або 12-палої кишки):

• виразки численні (2-3), іноді і постбульбарні, вако рубцюються, часто рецидивують та ускладнюються, Нр-негативні.

• супутні порушення: діарея, у т.ч. стеаторея, блювання, схуднення, важкий езофагіт, камені в нирках;

• в крові – виразна гіпергастринемія, підвищення рівня кальцію;

• гістамінрефрактерна гіперацидність;

• при інструментальному дослідженні (КТ, УЗД) іноді можна виявити об’ємний процес відповідної локалізації.