II. Шлункова (функціональна) диспепсія як нозологічний діагноз

Функціональна (шлункова) диспепсія (ФД) — функціональне захворювання шлунка (гастродуоденальної зони), що проявляється характерними скаргами і пов’язане з порушеннями моторики, тонусу та шлункової секреції при відсутності органічних змін у шлунку та цибулині 12-палої кишки, які б могли пояснити ці скарги.

Коментар до визначення:

• діагноз функціональна диспепсія виставляється при наявності відповідних скарг не менш як 3 місяці за останні півроку з частотою не рідше 1 разу на тиждень;

• основні скарги при функціональній диспепсії — болі і/або дискомфорт в епігастрії, а також відрижка і нудота;

• офіційний сучасний термін (функціональна диспепсія — ФД), як і ряд попередніх (невиразкова, ідіопатична тощо) диспепсія не повністю відображає суть хвороби, оскільки, по-перше, не вказує на локалізацію процесу (у шлунку), а, по-друге, в основі розвитку даної хвороби лежать не стільки порушення внутрішньопорожнинного травлення (диспепсія), як порушення моторики і тонусу (дискінезія, дистонія). Можливо, дану хворобу краще було назвати шлунковою дисфункцією (по аналогії з біліарними дисфункціями) або залишити назву «синдром подразненого шлунка» (по аналогії з синдромом подразненої товстої кишки).

Згідно т. зв. Римських критеріїв з визначення та діагностики функціональниї захворювань органів травлення, до функціональних хвороб шлунку належать:

1. Функціональна диспепсія.

2. Аерофагія (повторна відрижка, обумовлена заковтуванням повітря, що турбує хворого і спостерігається не менш як 3 місяці на рік).

3. Функціональне блювання (повторне блювання аналогічної частоти, не пов’язане з будь-якими органічними хворобами органів травлення).

Актуальність проблеми функціональної диспепсії:

• значна частота диспепсичних розладів серед населення ( до 30-40% дорослого населення), з них — до 60–65% мають саме функціональні порушення;

• функціональна диспепсія може бути стартовим етапом в розвитку таких органічних хвороб, як гастрит, дуоденіт, виразка, рак;

• великі кошти і час витрачаться на дообстеження даної групи пацієнтів, оскільки діаноз ФД ставиться методом виключення органіки.

Етіологія та патогенез функціональної диспепсії.

Серед причин розвитку ФД називають порушення нервової регуляції, що приводять до моторно-евакуаторних розладів у гастродуоденальній зоні, наявність активного гелікобактеріозу, що сприяє гіперсекреції HCl, Серед провокуючих факторів розглядають також аліментарні порушення, шкідливі звички, прийом ряду медикаментів, стреси.

Helicobacter pylori (Нр) — грам-негативна паличкоподібна бактерія, що бере участь в розвитку ряду хвороб гастродуоденальної зони (гострі і хронічні гастрити, дуоденіти, виразка шлунку і 12-палої кишки, рак і MALT-ома шлунку) та грає додаткову роль в етіопатогенезі ряду хвороб інших органів та систем.

При виявленні активного гелікобактеріозу при ФД є велика імовірність подальшого переходу ФД в органічну патологію, тому в цьому випадку застосовується тактика “test and treat” (виявляти Нр, а після виявлення — лікувати). В Нр-негативних випадках, при переважанні нервово-вегетативних і моторно-евакуаторних порушень, диспепсія тривалий час може залишатися функціональною.

Основний патогенетичний механізм розвитку ФД — порушення моторики і тонусу шлунка і 12-палої кишки:

• сповільнення евакуації з шлунку;

• зниження частоти і глибини перистальтики антрального відділу шлунку;

• ослаблення постпрандіальної моторики антрума та тонусу (аж до гастропарезу);

• дискоординація скорочень шлунка і 12-палої кишки;

• підвищення чутливості механо- і барорецепторів у шлунку, що приводить до виникнення відчуття швидкого насичення, нудоти тощо.

Класифікація функціональної диспепсії