36. З якою метою проводять мікроскопію жовчі ?

Після дуоденального зондування жовч піддають мікроскопії, при якій можна виявити ознаки запалення жовчного міхура та підвищеної літогенності жовчі (лейкоцитоз, клітини жовчних ходів, слиз, кристали холестерину, солі бікарбонату кальцію), а також лямблії і яйця опісторхіса.

37. З якою метою проводять посів жовчі ?

У нормі жовч стерильна. Посів жовчі проводять для виявлення бактерійної флори та її чутливості до антибіотиків.

Таким чином, дуоденальне зондування дає інформацію про:

• скоротливо-евакуаторну функцію жовчного міхура та інтрапечінкових проток;

• хімічний склад жовчі (з домішкою дуоденального соку), наявність мікробного, паразитарного забруднення тощо.

38. Які зміни спостерігаються при ультразвуковому дослідженні у хворих на хронічний холецистит?

Ультразвукове дослідження жовчного міхура при хронічному холециститі виявляє потовщення його стінки більше 4 мм, навність перегинів та перетяжок, збільшення розмірів жовчного міхура більше ніж на 5 мм від норми, наявність жовчних конкрементів.

Загальний аналіз крові — здебільшого має місце анемія, що часто поєднюється з лейкопенією, лімфоцитопенією, збільшенням ШОЕ та торушенням згортувальної системи крові.

У загальному аналізі сечі може бути збільшення вмісту уробіліну і поява жовчних пігментів, при важкому перебігу захворювання може спостерігатися невелика протеїнурія та мікрогематурія.

Біохімічні та серологічні зміни у сироватці крові:

• стійке підвищення активності амінотрасфераз у 2–5–10 разів: аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), лактатдегідрогенази (ЛДГ), глутаматдегідрогенази (ГДГ).

• позитивні серологічні маркери вірусів гепатитів А, В, С, С, Д (при вірусних ураженнях печінки).

Які зміни спостерігаються при ультразвуковому дослідженні у хворих на хронічний гепатит та цироз печінки ?

Ультразвукове дослідження виявляє збільшення (рідше — зменшення) розмірів печінки, нерівний її край, неоднорідність структури через наявність дрібно- чи великовогнищевих ущільнень, розширення печінкових вен, може бути зільшена селезінка

Пункція біопсія печінки з наступним гістологічним дослідженням біоптату дає мождивість виявити ознаки, які характерні для морфологічної картини хронічного гепатиту чи цирозу печінки, визначити індекс гістологічної активності та виразність фіброзу.

Постановка полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) дозволяє типировать штами за фрагментами геному бактерій як в отриманій чистій культурі бактерій, так і безпосередньо в будь-якому біологічному матеріалі, що містить бактерії.

Чутливістю — (інфекція діагностується, коли вона є)

специфічністю (інфекція не діагностується, коли її немає)

Рекомендована література

Основна:

1. Передерій В.Г., Ткач С.М. Основи внутрішньої медицини. Том 1./ Підручник для студентів вищих медичних навчальних закладів.— Вінниця: Нова книга, 2009.— С. 116–159.

А. При захворюваннях шлунка та дванадцятипалої кишки.

1. Больовий синдром

2. Диспептичний синдром

3. Дискінетичний синдром — пов'язаний з порушеннями функцій кишечника і проявляється розладами стільця:

• закрепами, причини яких: рефлекторна дискінезія кишечника, зумовлена підвищенням тонусу блукаючого нерву, особливостями харчування і обмеженням рухової активності при загостренні захворювання, прийомом деяких лікарських препаратів;

• діареєю, як наслідок зниження кислотоутворюючої функції шлунку, при приєднанні захворювань підшлункової залози і як наслідок вторинного авітамінозу.

4. Астеновегетативний синдром — слабість, підвищена втомлюваність, зниження працездатності, дратівливість, зниження настрою, що є наслідком ураження вегетативної нервової системи.

Б. При захворюваннях кишок.

1. Синдром недостатності травлення (синдром малдигестії) — клінічний симптомокомплекс, зумовлений порушенням переварювання харчових речовин в результаті дефіциту травних ферментів на кишечних мембранах і в порожнині тонкої кишки.

Функціонування травних ферментів страждає при зниженій здатності слизової оболонки тонкої кишки адсорбувати їх на своїй поверхні, при порушеннях моторної функції кишечника, при зміні реакції кишечного хімуса, при підвищеній бактеріальній заселеності тонкої кишки.

Синдром недостатності травлення проявляється діареєю, метеоризмом, диспепсичними розладами.

2. Синдром недостатності всмоктування (синдром малабсорбції) — клінічний симптомокомплекс, зумовлений порушенням харчування організму в результаті розладів процесів абсорбції в тонкій кишці. Основні механізми — це структурні зміни слизової оболонки тонкої кишки, порушення процесів, переварювання харчових речовин, розлади специфічних транспортних механізмів: кишечний дисбактеріоз, порушення моторики.

При глюкозагалактозній мальабсорбції порушений транспорт глюкози і галактози через кишечну стінку, тому прийом в їжу продуктів, що містять дані цукри, викликає діарею.

Функціональний синдром білкової малабсорбції не завжди супроводжується діарією, характеризується дефіцитом амінокислот, алергією.

3. Синдром ексудативної ентеропатії — виникає внаслідок підвищеного виділення білка із кров'яного русла в кишечник і втрати його з калом.

4. Синдром порушень стільця — закрепи, проноси або їх чергування, тенезми. Близьким до нього є дискінетичний синдром, який, окрім названих проявів, включає в себе больові відчуття.