16) Теорія вартості товару.

Трудову теорію вартості розробляв і К. Маркс. Згідно з теорією К. Маркса джерелом вартості є тільки один з факторів виробництва — жива праця, тобто праця робітників.

На противагу марксистській теорії, представниками прагматичного напряму політичної економії висувались інші теорії. Так, у першій половині XIX ст. французькі економісти Ж.-Б. Сей і Ф. Бастіа створили теорію трьох факторів виробництва. Вони вважали, що вартість створюється у виробництві як результат взаємодії трьох основних факторів — праці, капіталу і землі. Це означає, що джерелами вартості є праця, капітал і земля. Усі вони беруть участь у створенні вартості, частка якої для кожного з них визначається ринком. Кожен із цих факторів створює відповідну частину вартості: праця — заробітну плату, капітал — прибуток, а земля — ренту.

В останній третині XIX ст. набула поширення теорія граничної корисності. її створили представники австрійської школи У. Джевонс, Ф. Візер, К. Менгер, Е.Бем-Баверк, Д. Кларк та інші. На їхню думку, вартість (цінність) визначається мірою корисності блага. Вони розглядали її як суб'єктивну категорію, як оцінку важливості блага з боку людини.

У кінці XIX — на початку XX ст. англійський економіст А. Маршал створив неокласичну теорію вартості. Відкинувши принцип єдиного джерела вартості, він поєднав теорію витрат виробництва з теоріями граничної корисності та попиту і пропозиції. А. Маршал виходив із того, що формування ринкових цін відбувається в результаті взаємодії попиту і пропозиції, та пов'язував зміну попиту з категорією граничної корисності, а пропозиції — з вирішальним впливом витрат виробництва.

17) Виникнення грошей як історичний розвиток.

Гроші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

Виникнення.

Перші гроші з’явилися ще чотири-шість тисячоліть тому, але відтоді вони набули значних змін у вигляді й формі. Одні речі обмінювались на інші потрібні предмети, але в кожного народу з’являвся універсальний товар, що використовувався в якості грошей. Такі товари були потрібні всім і могли обмінюватися на будь-які речі. Наприклад, у Китаї в давнину функцію грошей виконували дрібні знаряддя праці. У Єгипті і багатьох африканських племенах розраховувалися золотими, срібними і мідними браслетами (від останніх часто відламували маленькі шматочки, щоб заплатити більшу або меншу суму). Ефіопи в якості грошей визнавали лише грудки солі або худобу (такі «живі гроші» й дотепер цінуються в деяких племенах).

При колонізації Америки в ХVІ столітті на роль грошей висувалися такі товари, як тютюн - у Вірджинії, цукор - у Меріленді, боброві шкури - в Нью-Йорку, какао - в Мексиці. А ескімоси могли виміняти будь-яку річ на хутро. Однак виникали проблеми, коли потрібно було їхати у далекі подорожі в інші країни, де хутро зовсім не сприймалося в якості грошей. Наприклад, приїхавши на Фіджі, ескімос не міг конвертувати своє хутро в місцеві гроші - мушлі. Тому не дивно, що виникла потреба в загальновживаному міжнародному грошовому еквіваленті. З часом ним стали металеві монети (частіше золоті, тому що золото у всі часи було ознакою багатства).

За легендою греків, першу монету (із зображенням бика) ввів Тезей в Аттиці. Римляни ж вважали, що найдавніші монети з головою дволикого бога і кораблем вибив Янус на честь бога часу Сатурна, який прибув морем до Італії з Криту. Вперше гроші стали називати «монетами» на честь богині Юнони Монети, храм якої знаходиться на Капітолії в Римі. Металеві гроші карбувалися на монетному дворі біля храму Юнони.

Монети виготовляли не лише для готівкових розрахунків, але і «на пам’ять». Були і монети «на смерть», «на відпущення гріхів» Папи Римського, «на День народження». «Пфенінг ката Гамбурга» - монета, яку передавав судді кат, коли йшов у відставку. Піч для виготовлення пластів срібла й золота, ножиці для вирізання монетних кругів, молотки для карбування і штемпелі - таким є перелік примітивної техніки середньовічного монетного двору.

Українські гроші

З проголошенням незалежності України відкрився шлях до запровадження повноцінної національної валюти. Такою валютою, згідно з традиціями доби Київської Русі і визвольних рухів 1917-1920 років, мала стати гривня. Щодо розмінної монети, то пропонувалися назви «сотий», «різана», але зупинилися на вже звичній «копійці». У 1992 році перші зразки української національної валюти були виготовлені в Канаді за ескізами В. І. Лопати. Однак в обіг було введено тимчасову валюту - український карбованець, або купоно-карбованець. Саме ця грошова одиниця стала жертвою інфляції 1992-1995 років.