I. Вимоги, що регулюють ставлення до майстра педагогічної праці.

1) з повагою і шаною ставитися до майстра, допомагати йому;

2) не заздрити йому і не підривати авторитету;

3) учитися в майстра;

4) сприяти активній, чесній формі змагання.

II. Вимоги, що регулюють ставлення до інших вихователів.

1) не принижувати авторитету колеги;

2) узгоджувати педагогічні вимоги до вихованців і їх батьків;

3) поважати інтереси і старання колеги;

4) розуміти колегу, підтримувати, допомагати йому.

III. Вимоги, що регулюють ставлення до вихователя з іншими (нетрадиційними) педагогічними поглядами.

1) виправдовувати можливі розходження;

2) засуджувати нетерпимість і недружелюбне ставлення до таких вихователів;

3) бути непримиримими до непедагогічної поведінки.

IV. Вимоги, що регулюють ставлення до молодих фахівців.

1) не хизуватися своїм педагогічним досвідом, високим рівнем майстерності.

2) щиро і безкорисливо допомагати;

3) засуджувати педагогів з „педагогічними секретами”;

4) не домагатися привілеїв, особливих умов для себе як носія більшого педагогічного досвіду, високої майстерності.

3. Конфлікти в діяльності педагога дошкільного закладу і шляхи їх вирішення

За визначенням В.М.Мясищева, О.Г.Ковальова конфлікт - це зіткнення суперечливих і особистісно-значимих відносин, які зачіпають соціальний статус особистості чи групи, матеріальні та духовні інтереси людей їх престиж, мораль, гідність. Конфлікт потребує обов’язкового вирішення.

Конфлікт - (з латини зіткнення) виникнення важко вирішуваних протиріч, зіткнення протилежних інтересів на ґрунті суперництва, відсутності взаєморозуміння в різних питаннях, пов’язаних з гострими емоційними переживаннями.

В основі будь-якого конфлікту лежить ситуація, яка включає або протилежні позиції сторін з якогось питання, або протилежні цілі чи засоби їх досягнення в даних обставинах, або неспівпадання інтересів, бажань, потягів опонентів тощо.

Конфліктна ситуація передбачає наявність суб’єктів і об’єктів конфлікту. Щоб конфлікт почав розвиватися, потрібен інцидент, коли одна із сторін починає діяти, ігноруючи інтереси іншої.

Вишнякова Н.Ф. виокремлює такі види конфліктів.

За ступенем вияву: приховані (виникають між двома членами колективу, які до певного часу не показують, що конфліктують); відкриті; випадкові (виникають стихійно); хронічні (провокуються свідомо).

За обсягом: глобальні - охоплюють весь колектив; часткові - парні, конфліктує двоє колег.

За процесом: вертикальні - між керівником і підлеглим (виробничі, рольові); горизонтальні - між членами трудового колективу (міжособистісні, міжгрупові, внутрішній конфлікт особистості).

Міжособистісні конфлікти - це конфліктна ситуація в якій люди або переслідують несумісні цілі, або притримуються несумісних цінностей і норм, які намагаються реалізувати у стосунках один з одним.

Міжгрупові конфлікти - один із видів міжособистісного конфлікту за якого в якості конфліктуючих сторін виступають соціальні групи, які прагнуть досягти несумісних цілей.

Внутрішній конфлікт особистості виникає у разі зіткнення протилежних мотивів, потреб, інтересів у однієї людини. В його основі лежить негативний психологічний стан особистості: образи, розчарування, незадоволення; комплекси неповноцінності; завищена критичність до інших і занижена до себе; страх за власну безпеку.

За результатом: деструктивні (негативні) - підривають стосунки в середині колективу, породжують суперечки, дискомфорт; конструктивні (позитивні) - це творчі конфлікти, які сприяють гармонізації клімату в колективі.

За тривалістю: короткочасні і тривалі (затяжні).

Короткочасні, як правило, є наслідком взаємного непорозуміння або ж певних помилок, які досить швидко усвідомлюються, й учасники непорозумінь приходять до злагоди.

Тривалі (затяжні) конфлікти зумовлені глибокою морально-психологічною травмою або такими об’єктивними труднощами, які нелегко швидко подолати.

Конфлікти часто виникають через недоліки в організації праці. Однією з причин, зокрема, є вади характеру працівників - керівника чи когось із членів колективу. Найчастіше конфліктну ситуацію провокує егоїстична поведінка, яка не дає змоги врахувати точку зору іншого; даються взнаки й недисциплінованість, грубість, нетактовність, хворобливе самолюбство, консерватизм, неврівноваженість, непослідовність, безпринципність, властолюбство тощо. Причиною незгоди може стати психологічна несумісність, різний рівень морально-етичної і професійної підготовки вихователів, інших працівників, завідувача.

Як зазначає польський психолог Я.Зеленевський, конфлікти часто мають руйнівний характер, вони виступають дезінтегруюючою силою і можуть призвести до розпаду колективу. Колектив як система може існувати і розвиватися тільки тоді, коли він стабільний. Порушення стабільності руйнує систему.

Конфлікти розвиваються, визрівають, як правило, поступово. Спочатку вони перебувають у прихованому - інкубаційному стані, коли сторони висловлюють свої скарги лише у вузькому колі. Разом з тим офіційно вони роблять спроби розв’язати питання у мирний спосіб, вимагаючи задовольнити прохання чи скасувати розпорядження, усунути несприятливі умови праці тощо. Коли ж таке звертання наштовхується на протидію чи відмову, конфлікт набуває відкритої форми. Боротьба, посилюючись, часто-густо набуває публічного характеру (виступи на зборах, стаття у стіннівці тощо). Проте конфлікт може виникнути і раптово, якщо докорінно змінюються умови праці (наприклад, скорочується кількість груп у ДНЗ, змінюється режими роботи), при введенні нового, при різкому звертанні, несправедливій оцінці і т.д.

Розв’язання конфлікту слугує розрядці, спаду напруги, переключенню уваги на трудові обов’язки. Після успішного подолання конфлікту поступово зростає активність колективу, люди прагнуть краще працювати й усіма способами зберегти єдність.

Конфлікти в діяльності вихователя породжуються трьома групами причин: