4. Поняття та ознаки юридичної діяльності.

Перед тим як розглянути поняття юридичної діяльності, наведемо визначення поняття соціальної діяльності.

Соціальна діяльність — це єдність теоретичного і матеріально-практичного процесів, які здійснюються соціальними суб’єктами з метою цілеспрямованого використання та зміни навколишнього середовища в інтересах людей.

Основними ознаками соціальної діяльності є такі: • єдність теоретичного процесу, який поєднує пізнання явищ, предметів і матеріально-практичних дій, спрямованих на вико­ристання вивчених предметів та явищ в інтересах людей;

• соціальну діяльність здійснюють соціальні суб’єкти — індивіди або їх групи, наділені свідомістю та волею, здатні пізнавати і діяти; • об’єктом діяльності є навколишнє середовище, тобто різноманітні матеріальні та нематеріальні явища й предмети, які оточують людину; • зміст діяльності полягає в цілеспрямованому використанні та зміні навколишнього середовища соціальними суб’єктами, тобто це завжди свідома діяльність, спрямована на визначення цілей та засобів їх досягнення; • метою діяльності є задоволення матеріальних та духовних потреб людей.

Різноманіття потреб людей зумовлює різноманіття видів соціальної діяльності, до яких належить і юридична діяльність.

Юридична діяльність — це система юридично значущих, зако­нодавчо регламентованих дій та операцій, спрямована на задоволення публічних і приватних інтересів. Вона являє собою різновид соціальної діяльності. їй притаманні основні риси, характерні для будь-якої со­ціальної діяльності: предметність, доцільність, упорядкованість, ви­бірковість, системність, планомірність, самоорганізованість тощо. Підпадаючи під сферу правового регулювання, соціальна діяльність одержує юридичні властивості, які дозволяють розглядати її як само­стійний вид діяльності.

Юридичній діяльності притаманні певні ознаки.

• Юридична діяльність виражається в діях та операціях, які на­бувають юридичної значущості завдяки їх реалізації за посередництвом правових засобів. Вони створюють саме систему, що зумовлюється цілеспрямованістю юридичної діяльності.

• Юридична діяльність опосередкована правом. Правові приписи встановлюють компетенцію суб' єктів та правовий статус учасників діяльності, межі здійснення їх повноважень, перелік використовуваних засобів і прийомів, шляхи досягнення поставлених цілей, способи за­кріплення і оформлення одержаних результатів.

• Юридичні питання вирішуються для задоволення публічних і при­ватних потреб та інтересів, тобто на користь зацікавлених суб 'єктів — учасників правовідносин. Так, винесення судом рішення має відповіда­ти інтересам позивача чи відповідача, а прийняття закону — інтересам народу і держави.

• Оскільки юридична діяльність спричиняє різноманітні матері­альні, політичні, духовні, моральні, соціальні, побутові зміни шляхом здійснення нормативного регулювання, організації та реальної зміни правового статусу учасників суспільних відносин, умов їх дії тощо, то вона є соціально перетворюючою діяльністю.

• Юридична діяльність є найважливішим засобом здійснення контролю, охорони різних соціальних благ, розв' язання суперечностей задля задоволення публічних та приватних інтересів і потреб, що й зу­мовлює її організуючу природу.

• Інтелектуально-вольовий характер юридичної діяльності виража­ється в тому, що в процесі її здійснення відбуваються відображення, осмислення, пізнання та оцінка реальної дійсності, волевиявлення суб'єктів шляхом прийняття найрізноманітніших раціональних рішень.

• Юридична діяльність являє собою ціннісно-орієнтовну діяль­ність. Оцінка законодавства, матеріалів юридичної практики, суспіль­них відносин, поведінки громадян, дій посадових осіб та інших об­ставин дозволяє суб'єктам правильно орієнтуватися в реальній дій­сності, приймати обґрунтовані рішення.

Отже, юридична діяльність — це вид соціальної діяльності, який здійснюють юристи з використанням юридичних засобів, дотримуючись в установлених законом випадках юридичної форми з метою розв’язання різних юридичних проблем.

Спочатку юридична діяльність не була самостійним видом діяльності. Першими “юристами” у багатьох країнах світу часто були жреці.

Першими історично відомими світськими юристами були римські юристи. їх діяльність включала:

• відповіді на юридичні запитання приватних осіб;

• консультації і допомога при укладенні угод;

• керування процесуальними діями сторін при вирішенні суперечок у суді.

Нині окрім названих дій велике значення в діяльності юристів має ведення юридичних справ.

Юридична справа — це життєвий випадок, який існує у вигляді окремої самостійної ситуації (наприклад, правопорушення, суперечка), яка потребує розгляду і вирішення відповідно до норм права компетентним органом.