3. Підходи до тлумачення юридичної деонтології .Загальна(нормативна) і спеціальна деонтологія.

Аналіз юридичної літератури показує, що однозначного визначення поняття юридичної деонтології поки не існує. У тлумаченні цього поняття намітилися такі підходи:

• юридична деонтологія (у вузькому сенсі) - наука про застосування загальних норм моралі у специфічних умовах діяльності юристів-професіоналів;

• юридична деонтологія (у широкому сенсі) - наука, що аналізує не тільки моральні, але й психологічні, політичні, професійні, етичні, естетичні вимоги, які регламентують ставлення спеціаліста до об'єкта праці - клієнтові, а також до своїх колег, і забезпечують в цілому режим найбільшого оптимального і гарантованого поведінки осіб в змозі їх взаємозалежності.

Зрозуміло, юридичну деонтологію не можна зводити до вузько професійним вимогам, і юристи-професіонали, як і особи інших професій, повинні керуватися загальнимпоняттям етики: бути уважними один до одного, чесними, правдивими, гуманними, чуйними, душевними і т.д. Проте ці якості у юристів-професіоналів мають свою специфіку і нюанси. Чуйність, гуманність набувають надзвичайно належний характер, є мірою моральної відповідальності. У діяльності людей інших професій чуйність, гуманність носять дещо інший характер, ніж у юриста. У юриста вони визначаються специфікою діяльності кожної з юридичних спеціальностей: адвоката, прокурора, судді, слідчого, нотаріуса, юрисконсульта та ін.

Охоплення юридичної деонтологією широкого кола питань дозволяє виділити в її межах такі частини:

Загальну деонтологію, яка розглядає свій предмет у соціально-історичному плані; включає всі основні аспекти характеристики належного, обов'язкового в повсякденній поведінці юриста при виконанні ним своїх службових функцій, а саме: юриста як особистості (психологічна структура), як політичного діяча (ідейно-політична сутність), як фахівця (професійне зміст), як носія високих моральних принципів (моральна основа) і як володаря стійких естетичних смаків (естетичні елементи);

Нормативну деонтологію, що обгрунтовує практичні моральні рекомендації , норми-вимоги (нормативні приписи) до юриста будь-якої професії про правила поведінки, нормах спілкування, тактиці взаємодії в спілкуванні юриста як з колегами, так і з клієнтами, тобто з тими, кому він представляє свої професійні послуги;

Спеціальну деонтологію, яка висвітлює специфічні деонтологічні особливості конкретних юридичних спеціальностей (адвоката, прокурора, слідчого, нотаріуса та ін.)

Юридична деонтологія розглядається в широкому її розумінні: значення деонтології не зводиться тільки до здійснення юридичними працівниками свого професійного обов'язку відповідно до профілю юриспруденції, а й порушується область взаємозв'язку юриспруденції з етикою, соціальною психологією та іншими науками (елементи яких включає в себе деонтологія). Такий підхід відповідає уявленню про місце юридичної деонтології в науково-практичних проблемах, що склалися за півтора десятиліття. Сама ж історія терміна сягає корінням у минуле століття.