2.Вимоги до транспортування небезпечних речовин

До небезпечних вантажів належать будь-які речовини,матеріали, вироби, від-ходи виробничої та іншої діяльності, які в силу притаманних їм властивостей і особли-востей можуть під час їх перевезення створювати загрозу для життя і здоров'я людей, завдати шкоди навколишньому природному середовищу,призвести до пошкодження або знищення матеріальних цінностей. Наявність в Україні розвиненої промисловості, її надмірна концентрація в окремих регіонах, існування великих промислових комп-лексів, більшість з яких потенційно небезпечні, концентрація на них агрегатів та уста-новок великої і надвеликої потужності, розвинена мережа транспортних комунікацій, а також нафто-, газо- та продуктопроводів, велика кількість об'єктів енергетики та вико-ристання у виробництві великої кількості небезпечних речовин - усе це збільшує віро-гідність виникнення техногенних надзвичайних ситуацій, які несуть у собі загрозу для людини, економіки і природного середовища. В Україні діє понад 1200 вибухо- та пожежонебезпечних об'єктів, на яких зосе-реджено понад 13,6 млн. т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин.

Загалом ризик виникнення НС, пов'язаної з технологічними процесами, існує на будь-якому підприємстві і в будь-якій державі. В Україні наявне значне зношення основних виробничих фондів, аварійний стан споруд, інженерних і транспортних комунікацій.

Системи водопостачання. Станом на 2010 р. четверта частина очисних спо-руд і мереж (у вартісному виразі) відпрацювали термін амортизації, 22 % водогінних мереж перебували в аварійному стані. Закінчився термін амортизації кожної п'ятої насосної станції. У системі каналізації замортизовано 26 % мереж і 7 % насосних стан-цій. Нині річний рівень аварійності становить три випадки на одну насосну станцію. Каналізаційні мережі та насосні станції окремих населених пунктів перебувають у вкрай незадовільному стані. Об'єкти комунальної теплоенергетики. Комунальна теплоенергетика – підга-лузь житлово-комунального господарства, яка забезпечує теплом і гарячою водою 70% житлового фонду та соціально – культурного побуту України. Щорічно підприємства теплопостачання виробляють близько 60 млн Гкал теплової енергії.

Небезпечні вантажі за вимогами ГОСТ 19433-88 «Грузы опасные. Классифика-ция и маркировка». Згідно цього ГОСТу існує класифікація небезпечних грузів.

Небезпечні вантажі кожного класу відповідно до їх фізико - хімічними власти-востями, видами і ступенем небезпеки при транспортуванні поділяються на підкласи, категорії та групи. Клас 1 - Вибухові матеріали (ВМ); Клас 2 - Гази, стиснуті, зріджені і розчинені під тиском; Клас 3 - Легкозаймисті рідини (ЛЗР); Клас 4 - Легкозаймисті тверді речовини (ЛВТ), речовини, які самозаймаються (СВ),

речовини, що виділяють легкозаймисті гази при взаємодії з водою; Клас 5 - Речовини, які окислюються (ОК) і органічні пероксиди (ОП), Клас 6 - Отруйні речовини (ЯВ) та інфекційні речовини (ІВ), Клас 7 - Радіоактивні матеріали (РМ); Клас 8 - Їдкі і (або) корозійні речовини (ЄК), Клас 9 - Інші небезпечні речовини.

Для отримання дозволу на перевезення "особливо небезпечних вантажів″ ван-тажовідправник (вантажоодержувач) подає до органів внутрішніх справ за місцем прийому вантажу до перевезення заяву, із зазначенням у ньому найменування небез-печного вантажу, кількості предметів і речовин, маршруту перевезення, осіб відпові-дальних за перевезення і (або) осіб, що охороняють вантаж по шляху транспортування, які знають властивості небезпечних вантажів і вміють поводитися з ними.