Участь у податковому плануванні

Окремого згадування вимагає така додаткова функція внутрішніх аудиторів, як участь у податковому плануванні.

Внутрішні аудитори можуть взяти на себе цю функцію при відсутності на підприємстві спеціалізованого підрозділу податкового планування.

Податкове планування (податкова оптимізація) - це вибір оптимального варіанта здійснення діяльності й розміщення активів, спрямованого на досягнення можливо більше низького рівня виникаючих податкових зобов'язань.

Це завдання внутрішні аудитори повинні вирішувати в тісній взаємодії зі співробітниками юридичного відділу, тому що необхідно погодженість думок щодо використання податкового законодавства й податкових пільг, а також їхнього вв'язування із правовими формами оформлення угод.

Розроблені варіанти оптимізації оподатковуваних баз далі представляються керівництву (повноважному органу) організації для прийняття рішень.

Звіти внутрішніх аудиторів

Звіти внутрішніх аудиторів складаються за формою, розробленої безпосередньо в організації. У найбільш загальному випадку такі звіти, крім необхідних реквізитів, повинні містити:

1) перелік виявлених відхилень, що перевищують допуск;

2) перелік обставин, при яких ці відхилення були виявлені;

3) оцінку виявлених відхилень із погляду їхнього впливу на організацію;

4) рекомендації з можливого усунення даних відхилень;

5) оцінку даних рекомендацій у плані їхнього можливого впливу на організацію;

6) конструктивні пропозиції (при їхній наявності) по вдосконалюванню різних аспектів функціонування організації, що мають відношення до проведеної роботи.

Внутрішньому аудиторові доводиться обговорювати з органами керування свої рекомендації й пропозиції. При цьому часто виникають розбіжності, що переходять у напружені дискусії. Керівникові дуже важливо захистити аудитора від нападок, забезпечити йому незалежне положення у фірмі.

Загальний підхід до організації внутрішнього аудита

Великий інформаційний потенціал і знання всіх тонкостей у діяльності своєї організації вигідно відрізняють внутрішніх аудиторів від зовнішніх. Тому доцільно, щоб функції внутрішніх аудиторів в організації виконували штатні фахівці, а не запрошені з боку незалежні аудитори. Крім того, штатні фахівці більше відповідальні у своїх рекомендаціях. У кожному разі в штаті організації повинен складатися фахівець, виконуючий обов'язки головного внутрішнього аудитора.

Головний внутрішній аудитор - це найбільш кваліфікований фахівець, що володіє різнобічними знаннями й навичками, здатний дати вищому керівництву сама компетентна рада в галузі економіки й фінансів.

Головний аудитор в ідеалі повинен мати пізнання й практичні навички в області бухгалтерії, податкового права, економіки, фінансового менеджменту, загальної юриспруденції, маркетингу, загального керування, менеджменту персоналу, мати властиво аудиторські знання й навички.

Крім того, він повинен знати завдання, поставлені вищим керівництвом перед організацією; можливості й потреби колективу; зовнішні зв'язки своєї організації. Йому необхідні достатні знання в області комп'ютерної техніки й технологій.

Головний внутрішній аудитор організує, регулює й контролює діяльність інших співробітників внутрішнього аудита (у тому числі здійснює контроль якості їхньої роботи). У його функції також входить:

• керівництво розробкою внутріфірмових аудиторських стандартів, керівництво складанням генеральних планів діяльності внутрішніх аудиторів і аудиторських програм (при узгодженні з органами керування організацією);

• керівництво розробкою методології внутрішнього аудита, у тому числі базових методик перевірок;

• консультування посібника з найбільш важливих питань;

• прийняття замовлень на проведення перевірок яких-небудь об'єктів;

• прийняття участі в найбільш важливих перевірках;

• аналіз і оцінка висновків (аудиторських звітів), складених внутрішніми аудиторами за результатами перевірок, а також узагальнення цих висновків і доведення до осіб, безпосередньо приймаючі рішення (адміністрації);

• координація взаємодії внутрішніх і зовнішніх аудиторів, що перевіряють організацію;

• участь у розборі різних спірних і конфліктних ситуацій, що виникають у процесі функціонування організації, у тому числі суперечок з податковою інспекцією (поліцією).