Організаційне забезпечення
Організаційне забезпечення - сукупність методів і засобів, що регламентують взаємодію працівників з технічними засобами і між собою в процесі розробки і експлуатації інформаційної системи.
Організаційне забезпечення реалізує наступні функції:
аналіз існуючої системи управління організацією, де використовуватиметься ІС, і виявлення завдань, що підлягають автоматизації;
підготовку завдань до рішення на комп'ютері, включаючи технічне завдання на проектування ІС і техніко-економічне обгрунтування її ефективності;
розробку управлінських рішень по складу і структурі організації, методології вирішення завдань, направлених на підвищення ефективності системи управління.
Організаційне забезпечення створюється за наслідками передпроектного обстеження на 1-му етапі побудови баз даних, з цілями якого ви познайомилися при розгляді інформаційного забезпечення.
Правове забезпечення
Правове забезпечення - сукупність правових норм, що визначають створення, юридичний статус і функціонування інформаційних систем, що регламентують порядок отримання, перетворення і використання інформації.
Головною метою правового забезпечення є зміцнення законності.
До складу правового забезпечення входять закони, укази, ухвали державних органів влади, накази, інструкції і інші нормативні документи міністерств, відомств, організацій, місцевих органів влади. У правовому забезпеченні можна виділити загальну частину, регулюючу функціонування будь-якої інформаційної системи, і локальну частину, регулюючу функціонування конкретної системи.
Правове забезпечення етапів розробки інформаційної системи включає нормативні акти, пов'язані з договірними відносинами розробника і замовника і правовим регулюванням відхилень від договору.
Правове забезпечення етапів функціонування інформаційної системи включає:
статус інформаційної системи;
має рацію, обов'язки і відповідальність персоналу;
правові положення окремих видів процесу управління;
порядок створення і використання інформації і ін.
Класифікація інформаційних систем Класифікація інформаційних систем за ознакою структурованості завдань
Поняття структурованості завдань
При створенні або при класифікації інформаційних систем неминуче виникають проблеми, пов'язані з формальним - математичним і алгоритмічним описом вирішуваних завдань. Від ступеня формалізації багато в чому залежать ефективність роботи всієї системи, а також рівень автоматизації, визначуваний ступенем участі людини при ухваленні рішення на основі отримуваної інформації.
Чим точніше математичний опис завдання, тим вище за можливість комп'ютерної обробки даних і тим менше ступінь участі людини в процесі її рішення. Це і визначає ступінь автоматизації завдання.
Розрізняють три типи завдань, для яких створюються інформаційні системи:
структуровані (що формалізуються)
неструктуровані (що не формалізуються)
частково структуровані.
Структуроване (що формалізується) завдання - завдання, де відомі всі її елементи і взаємозв'язки між ними.
Неструктуроване (що не формалізується) завдання - завдання, в якому неможливо виділити елементи і встановити між ними зв'язки.
У структурованому завданні вдається виразити її зміст у формі математичної моделі, що має точний алгоритм рішення. Подібні завдання зазвичай доводиться вирішувати багато разів, і вони носять рутинний характер. Метою використання інформаційної системи для вирішення структурованих завдань є повна автоматизація їх рішення, тобто зведення ролі людини до нуля.
Приклад.
У інформаційній системі необхідно реалізувати завдання розрахунку заробітної плати.
Це структуроване завдання, де повністю відомий алгоритм рішення. Рутинний характер цього завдання визначається тим, що розрахунки всіх нарахувань і відрахувань вельми прості, але об'єм їх дуже великий, оскільки вони повинні багато разів повторюватися щомісячно для всіх категорій тих, що працюють.
Вирішення неструктурованих завдань із-за неможливості створення математичного опису і розробки алгоритму пов'язане з великими труднощами. Можливості використання тут інформаційної системи невеликі. Рішення в таких випадках ухвалюється людиною з евристичних міркувань на основі свого досвіду і, можливо, непрямої інформації з різних джерел.
Приклад.
Спробуйте формалізувати взаємини у вашій студентській групі. Напевно, навряд чи ви зможете це зробити. Це пов'язано з тим, що для даного завдання существен психологічний і соціальний чинники, які дуже складно описати алгоритмічно.
Відмітимо, що в практиці роботи будь-якої організації існує порівняно трохи повністю структурованих або абсолютно неструктурованих завдань. Про більшість завдань можна сказати, що відома лише частина їх елементів і зв'язків між ними. Такі завдання називаються частково структурованими. У цих умовах можна створити інформаційну систему. Отримувана в ній інформація аналізується людиною, яка гратиме визначальну роль. Такі інформаційні системи є автоматизованими, оскільки в їх функціонуванні бере участь людина.
Приклад.
Потрібно ухвалити рішення по усуненню ситуації, коли потреба в трудових ресурсах для виконання в строк однією з робіт комплексу перевищує їх наявність. Шляхи рішення цієї задачі можуть бути разными, наприклад:
виділення додаткового фінансування із збільшення чисельності тих, що працюють;
віднесення терміну закінчення роботи на пізнішу дату і так далі
Як видно, в даній ситуації інформаційна система може допомогти людині прийняти те або інше рішення, якщо забезпечить його інформацією про хід виконання робіт по всіх необхідних параметрах.
Типи інформаційних систем, використовувані для вирішення частково структурованих завдань. Інформаційні системи, використовувані для вирішення частково структурованих завдань, підрозділяються на два види (мал. 6):
створюючі управлінські звіти і орієнтовані головним чином на обробку даних (пошук, сортування, агрегацію, фільтрацію). Використовуючи відомості, що містяться в цих звітах, керівник ухвалює рішення;
розробляючі можливі альтернативи рішення. Ухвалення рішення при цьому зводиться до вибору однієї із запропонованих альтернатив.
Мал. 6. Класифікація інформаційних систем за ознакою структурованості вирішуваних завдань
Інформаційні системи, що створюють управлінські звіти, забезпечують інформаційну підтримку користувача, тобто надають доступ до інформації в базі даних і її часткову обробку. Процедури маніпулювання даними в інформаційній системі повинні забезпечувати наступні можливості:
складання комбінацій даних, що отримуються з різних джерел;
швидке додавання або виключення того або іншого джерела даних і автоматичне перемикання джерел при пошуку даних;
управління даними з використанням можливостей систем управління базами даних;
логічну незалежність даних цього типу від інших баз даних, що входять в підсистему інформаційного забезпечення;
автоматичне відстежування потоку інформації для наповнення баз даних.
Інформаційні системи, розробляючі альтернативи рішень, можуть бути модельними і експертними.
Модельні інформаційні системи надають користувачеві математичні, статичні, фінансові і інші моделі, використання яких полегшує вироблення і оцінку альтернатив рішення. Користувач може отримати бракуючу йому для ухвалення рішення інформацію шляхом встановлення діалогу з моделлю в процесі її дослідження.
Основними функціями модельної інформаційної системи є:
можливість роботи в середовищі типових математичних моделей, включаючи вирішення основних завдань моделювання типу "як зробити, щоб?", "що буде, якщо?", аналіз чутливості і др.;
достатньо швидка і адекватна інтерпретація результатів моделювання;
оперативна підготовка і коректування вхідних параметрів і обмежень моделі;
можливість графічного відображення динаміки моделі;
можливість пояснення користувачеві необхідних кроків формування і роботи моделі.
Експертні інформаційні системи забезпечують вироблення і оцінку можливих альтернатив користувачем за рахунок створення експертних систем, пов'язаних з обробкою знань. Експертна підтримка ухвалюваних користувачем рішень реалізується на двох рівнях.
Робота першого рівня експертної підтримки виходить з концепції "типових управлінських рішень", у відповідності, з якою проблемні ситуації, що часто виникають в процесі управління, можна звести до деяких однорідних класів управлінських рішень, тобто до деякого типового набору альтернатив. Для реалізації експертної підтримки на цьому рівні створюється інформаційний фонд зберігання і аналізу типових альтернатив.
Якщо виникла проблемна ситуація не асоціюється з наявними класами типових альтернатив, в роботу повинен вступати другий рівень експертної підтримки управлінських рішень. Цей рівень генерує альтернативи на базі наявних в інформаційному фонді даних, правил перетворення і процедур оцінки синтезованих альтернатив.