138.Договір комерційної концесії (франчайзингу)

Договір франчайзингу - договір, за яким франчайзер надає франчайзі комплекс належних прав з метою виготовлення та (або продажу) певного виду товару та (або) надання послуг. Предметом договору франчайзингу є право на використання об’єктів права інтелектуальної власності (торговіх марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.  Сторонами договору франчайзингу (комерційної концесії) можуть виступати тільки ті фізичні та юридичні особи, що є суб’єктами підприємницької діяльності.  Форма договору комерційної концесії - письмова.  Відповідно до положень Цивільного кодексу України такий договір підлягає обов’язковій державній реєстрації, проте, на сьогодні порядок реєстрації договору франчазингу не регламентований.  Обов’язки правоволодільця (франчайзера):  основний обов’язок франчайзера – передати користувачеві технічну та комерційну документацію і надати іншу інформацію, необхідну для здійснення прав, наданих йому за договором комерційної концесії, а також проінформувати користувача та його працівників з питань, пов’язаних із здійсненням цих прав.  Окрім цього, якщо в договорі франчайзингу не встановлено інше, франчайзер повинен:  - забезпечити державну реєстрацію договору;- надавати користувачеві постійне технічне та консультативне сприяння, включаючи сприяння у навчанні та підвищенні кваліфікації працівників;  - контролювати якість товарів, робіт, послуг, що виробляються (виконуються, надаєься) користувачем на підставі договору франчайзингу (комерційної концесії).  Користувач (фракчайзі) зобов'язаний:  - використовувати торговельну марку та інші позначення правоволодільця визначеним у договорі способом;  - забезпечити відповідність якості товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) якості аналогічних товарів (робіт, послуг), що виробляються (виконуються, надаються) право володільцем (франчайзером);  - дотримуватися інструкцій та вказівок право володільця (франчайзера), спрямованих на забезпечення відповідності характеру, способів та умов використання комплексу наданих прав використанню цих прав правоволодільцем;  -надавати покупцям (замовникам) додаткові послуги, на які вони могли б розраховувати, купуючи (замовляючи) товари (роботи, послуги) безпосередньо у правоволодільця;  - нформувати покупців (замовників) найбільш очевидним для них способом про використання ним торговельної марки та інших позначень правоволодільця за договором комерційної концесії; - не розголошувати секрети виробництва правоволодільця, іншу одержану від нього конфіденційну інформацію.

139. Поняття та правова охорона договору комерційної концесії

Комерційна концесія — еквівалент відомого в західному законодавстві поняття „франчайзинг", або „франшиза". Договір застосовується у сфері підприємницької діяльності.

Основним зобов'язанням, що визначає особливості договору, є надання правоволодільцем користувачеві комплексу виключних прав на використання об'єктів інтелектуальної власності, що дає підстави розглядати цей договір як різновид ліцензійних договорів.

Договір комерційної концесії полягає у створенні нових господарських комплексів (турагенцій, туроператорів, магазинів, ресторанів, готелів та ін.), розширення мережі ринків збуту товарів і послуг під фірмою правовласника. Це відрізняє його від традиційних ліцензійних договорів, що надають ліцензіату можливість використовувати окремі об'єкти інтелектуальної власності - винахід, корисну модель, товарний знак, літературний твір та інші об'єкти, що охороняються, права на які належать ліцензіату.

Для укладення договору необхідно, щоб сторони погодили всі його істотні умови. Істотними умовами договору с умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для докторів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б одній зі сторін мас бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦКУ). Статті 1115 ЦКУ та 366 ГКУ називають такі істотні умови договору: предмет та ціна. Інакше кажучи, якщо сторони не передбачать хоч би одну з указаних умов, то договір вважатиметься неукладеним. Неукладеність договору означає, що між сторонами не виникле жодних правовідносин, а все отримане чи передане за даним договором мас бути повернуте сторонами на підставі норм про безпідставне збагачення. В тому самому випадку, якщо в укладеному сторонами докторі міститимуться ознаки будь-якого іншого договору, суд у разі суперечки між сторонами буде застосовувати правила, якими регулюється відповідні договори.

1. Комерційне найменування. Кожна юридична особа повинна мати найменування (фірмове найменування). Стаття 489 ЦКУ визначає, що правова охорона надається комерційному найменуванню, якщо воно дає можливість вирізнити одну особу з-поміж інших та не вводить в оману споживачів щодо справжньої її діяльності.

4) Договір та інші права, що зазвичай передаються користувачеві. Крім передачі права на комерційне найменування і/або позначення, комплекс прав, які передаються за договором, може включати й інші права.

а) Знак для товарів і послуг. Правова охорона знаку для товарів і послуг встановлена ЦКУ та Законом України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" від 15 грудня 1993 року №3689- XII. Під поняттям „знак" розуміється позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб (ст. І Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг") Охорона знака для товарів і послуг налається на підставі реєстрації. Виняткове право власника знака для товарів і послуг підтверджується свідоцтвом (ст. 5 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"). Реєстрація проводиться центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності (далі - Установа). Реєстрація знака для товарів і послуг проводиться для певного переліку товарів (послуг), згрупованих за класами Міжнародної класифікації товарів і послуг для реєстрації знаків. Зареєстровані знаки для товарів і послуг вносяться до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Стаття 16 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" визначає права на використання знака для товарів і послуг. Цс ще раз підтверджує необхідність укладати окремий ліцензійний договір на передачу прав на використання знака для товарів і послуг за умови передачі такого знака за договором комерційної концесії.

Ліцензійний договір повинен містити умову про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів і послуг власника свідоцтва, який здійснюватиме контроль за виконанням цієї умови.

Договір про передачу права власності на знак і ліцензійний договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі та підписані сторонами.

Сторона договору має право на інформування невизначеного кола осіб про передачу права власності на знак або видачу ліцензії щодо використання знака. Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним унесенням їх до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

У разі опублікування відомостей про передачу права власності на знак щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг Установа видає нове свідоцтво на ім'я особи, якій передане не право, за наявності документа про сплату державного мита за видачу свідоцтва.

Право на зазначення походження товарів не може передаватися. Включення до договору комерційної концесії умови про переламу такого права с неправильним та безглуздим.

Охорона зазначення походження товарів регулюється ЦКУ, ГКУ. Законом України „Про охорону прав на зазначення походження товарів" піл 16 червня 1999 року №752-ХIV.

Відповідно до статті І Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів" зазначення походження товару термін, що охоплює (об'єднує) такі терміни:

- просте зазначення походження товару;

- кваліфіковане зазначення походження товару.

Просте зазначення походження товару будь-яке словесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару Ним може бути й назва географічного місця, яка вжинається для позначення товару або як складова частина такого позначення;

Правова охорона простого зазначення походження товару надається на підставі його використання. Правова охорона простого зазначення походження товару полягає у недопущенні використання зазначень, що є неправдивими (фальшивими) чи такими, що вводять споживачів в оману щодо дійсного географічного місця походження товару. Просте зазначення походження товару не підлягає реєстрації. Закон України „Про охорону прав на зазначення походження товарів" надає правову охорону кваліфікованим зазначенням походження товарів на підставі їх реєстрації у Державному реєстрі України назв місць походження та географічних зазначень походження товарів і прав на використання зареєстрованих кваліфікованих зазначень походження товарів. Така реєстрація діє безстроково від дати реєстрації (ст. 6 Закону „Про охорону прав на зазначення походження товарів").

Відповідно до ст. 7 Закону України „Про охорону прав на зазначення походження товарів правова охорона надається кваліфікованому зазначенню походження товару, що вказує на конкретне географічне місце, з якого походить товар, і на яке не поширюються встановлені Законом України „Про охорону прав на зазначення походження товарів" підстави для відмови в наданні правової охорони.

Реєстрація здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності у порядку, передбаченому Законом України „Про охорону прав на зазначення походження товарів".

6) Винахід, корисна модель, промисловий зразок. Охорона права на вказані об'єкти встановлена ЦКУ, ГКУ, Законами України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" від 15 грудня 1993 року №3687—XII та „Про охорону прав на промислові зразки" від 15 грудня 1993 року №3688— XII.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" винахід (корисна модель) — це результат інтелектуальної діяльності людини в будь-якій сфері технології.

Реєстрація патентів на винахід (корисну модель) здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань правової охорони інтелектуальної власності. Патент на винахід (корисну модель), залежно від його виду, реєструється в Державному реєстрі патентів і деклараційних патентів України на винаходи, Державному реєстрі деклараційних патентів України на корисні моделі, Державному реєстрі патентів і деклараційних патентів України на секретні винаходи, Державному реєстрі деклараційних патентів України на секретні корисні моделі. Порядок реєстрації встановлюється вказаними законодавчими актами.

Стаття 6 Закону України „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" визначає, що правова охорона надається винаходу (корисній моделі), що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоздатності.

промисловому зразку, що не суперечить публічному порядку, принципам гуманності і моралі та відповідає умовам патентоспроможності.

в) Об'єкти авторського права. Особливістю об'єктів авторського права (твори, комп'ютерні програми, бази даних, топології інтегральних мікросхем та ін.) є відсутність необхідності в реєстрації відповідних прав, вони виникають уже в силу факту створення відповідного об'єкта. Водночас договори про передачу майнових прав інтелектуальної власності на об'єкти авторського права підлягають державній реєстрації.

Охорона прав на вказані об'єкти встановлюється ЦКУ, Законами України „Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 року №3792—ХП та „Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем" від 5 листопада 1997 року №621/97-ВР.