Підготовка до публічного виступу.

Існують три типи підготовки до публічного виступу:

o написання повного тексту промови;

o запис головних положень (тез та аргументів);

o виголошення промови експромтом.

Перший тип підготовки (написання тексту) рекомендується для відповідальних, офіційних ситуацій. Написання повного тексту промови певним чином дисциплінує оратора, адже в нього є можливість ретельно продумати формулювання власних думок і точно розрахувати тривалість промови.

Виступ з попередньо написаним текстом промови може здійснюватися трьома шляхами:

o промову читають за рукописом;

o промову повністю вивчають напам'ять;

o промову виголошують з опорою на текст.

Другий тип підготовки (запис головних положень) є оптимальним для досвідченого оратора. Текст не фіксується раз і назавжди. Промова допускає зміни під час виступу залежно від того, як аудиторія її сприймає.

Якщо оратор вибирає такий тип підготовки до промови, то йому варто записати:

1) перші та останні фрази промови;

2) формулювання тез та аргументів;

3) цитати й цифровий матеріал.

Третій тип підготовки (умовно) - це імпровізована промова.

Проте, як відомо, найкращий експромт - це підготовлений експромт.

Таким чином, для здобуття майстерності в мистецтві публічних виступів потрібно:

o готуватись до промови (писати текст або головні положення);

o читати промову тільки в тих випадках, коли вибір слів має надзвичайно важливе значення (з політичної, юридичної або іншої точки зору).

16* Види оброблення науково-технічної інформації (план, тези, конспект).

До основних видів оброблення науково-технічної інформації у вищих навчальних закладах належать план, тези, конспект, реферат, анотація, стаття, лабораторна робота, курсовий проект, бакалаврський проект, дипломний проект.

План і тези

Коли людина планує провести наукове дослідження, виступити з доповіддю або скласти реферат, вона обов'язково спочатку складатиме план. План — це заздалегідь передбачений порядок дій чи викладу чого-небудь.

План складають з метою впорядкування прочитаного або дослідженого матеріалу для послідовного його викладу в письмовій та усній формі.

Як правильно скласти план прочитаного?

Поділіть текст на частини.

Знайдіть інформативні центри цих частин (зазвичай, перше речення абзацу містить головну думку).

Запишіть усі знайдені у тексті важливі думки у вигляді пунктів плану.

Які види планів можна скласти?

Питальний — поставте питання до інформативного центру абзацу (у більшості випадків таким центром може бути перше речення) та запишіть його.

Називний — перетворіть це речення у називне (у такому реченні є відсутнім присудок).

Цитатний — запишіть це речення без змін.

Тезовий — переформулюйте це речення або сформулюйте головну думку всього абзацу.

«Тезовий план» і «тези» — поняття синонімічні, тому що тези — це стисло сформульовані основні положення тексту.

Для складання тез можна поділити текст на фрагменти. Фрагмент — це два й більше абзаців тексту, які об'єднано змістовно. Потім знаходимо інформаційні центри фрагментів, які можуть бути й окремим реченням, і частиною абзацу, й окремим абзацом. Далі записують головне положення фрагмента або самостійно його формулюють.

Конспект

Конспект складають або під час читання текстів, або під час слухання лекції. Конспект — це стислий письмовий виклад змісту чого-небудь (лекції, промови тощо).

Основна мета процесу нотування інформації — переробити та записати необхідну інформацію, щоб відновити її у пам'яті через певний час.

Види конспектів. Існує три види конспектів:

• текстуальний — основний зміст передається словами й реченнями з тексту;

• вільний — основний зміст передається своїми словами;

• комбінований — комбінують вищезазначені види. Труднощі складання конспектів лекцій

У процесі запису змісту лекції не лише сприймають інформацію, відбирають необхідне й переформульовують, але й водночас швидко її занотовують. Дуже часто виконується лише дослівний запис почутого.

Для того, щоб вистачило часу для відбирання головної інформації та аналітико-синтетичного переробляння її у вигляді згортання, треба вміти скорочено нотувати. Є певні правила скороченого запису.

Правила скороченого запису:

Правило 1 Основні одиниці метричної системи вимірювання записують однією або двома літерами.

Правило 2. Префікси для позначення десяткових кратних і часткових одиниць записуються однією або двома літерами.

Правило 3. Числівники записують цифрами.

Правило 4. Фізичні, математичні та хімічні терміни записуємо символами (де є така можливість):

Правило 5. У відносних прикметниках записуємо лише корінь, тому що іменники, з якими вони узгоджуються, вказують на їх рід і відповідне закінчення:

Металева споруда — метал, споруда.

Обмежена множина — обмеж, множина.

Постійна швидкість — пост, швидкість (пост. v).

Правило 6. У віддієслівних іменниках залишаємо корінь і закінчення, а суфікс відкидаємо: вивчення — вивч-я; дослідження — дослідж-я; вимірювання — вимір-я.

Правило 7. Треба запам'ятати такі загальноприйняті скорочення:

рік — р.; сторінка — с.; роки — рр.; місто — м.; будинок — буд.; нова ера — н.е.; квартира — кв.; том — т.; та інше (інші) — та ін.