11.1 Податок і власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів

Справляння податку з власників транспортних засобів регулюється Законом України "Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів" від 11.12.91р. в редакції Закону від 18.02.97р. зі змінами та доповненнями.

Платники - юридичні і фізичні особи; ті. що проживають в Україні і іноземці, які мають зареєстровані в Україні транспортні засоби.

Об'єкти - трактори колісні, автомобілі (крім тих, що перевозять пасажирів і вантажі), мотоцикли, яхти, судна парусні і човни моторні.

Не є об 'єктами оподаткування:

• трактори на гусеничному ходу;

• автомобілі спеціального призначення (швидка допомога, міліція, пожежна і т.п.);

• вантажні та самохідні транспортні засоби, що використовуються на заводах, складах, у портах та аеропортах для перевезення на короткі відстані.

Пільги для юридичних осіб:

• підприємства автомобільного транспорту, зайняті пере­везенням пасажирів з визначеним тарифом оплати за проїзд

• установи та організації, які фінансуються з бюджету

• сільськогосподарські підприємства-товаровиробники сплачу­ють 50% податку за колісні трактори, автобуси і спеціальні машини для перевезення не менше 10 осіб

Пільги для фізичних осіб:

• громадяни пільгових категорій - за 1 легковий автомобіль з об'ємом двигуна менше 2,5 тис. см', або за один мотоцикл до 650 см³.

• зчисла учасників ліквідації Чорнобильської катастрофи та поі ерпілі від неї 1 - 4 категорій

• ветерани війни і праці

• громадяни, які володіють легковими автомобілями, вживани­ми на території СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року включно - 50% транспортного тарифу

Ставки податку на транспортні засоби встановлено у гривнях зі і 00 см³ об'єму циліндрів двигуна, з 1 кВт потужності двигуна або 100 см довжини. (Додаток Е).

Порядок сплати податку з власників транспортних засобів.

Юридичні особи сплачують податок:

• за придбані протягом року транспортні засоби: перед їх реєстрацією по строках сплати (кварталах), які не настали, починаючи з кварталу, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу;

• за транспортні засоби, зняті протягам року з обліку податок не повертається.

Юридичні особи сплачують податок щоквартально рівними частинами до і 5 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Ф ізичні особи сплачують податок перед реєстрацією транспортних засобів, а також перед їх технічним оглядом щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд. Якщо транспортні засоби придбано в другому півріччі, то податок сплачується в половинному розмірі сплаченої суми. Обчислюється податок безпосередньо платником.

Подання розрахунку законодавством не передбачене.

11.2 Плата за землю

Плата за землю справляється у двох формах:

• прямий податок, яким обкладаються громадя­ни України, іноземні громадяни та юридичні особи, які мають право власності на землю

  земельний податок

• о рендна плата

Податок на землю

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебуває у власності або користуванні, а т.ч. на умовах оренди

Суб'єктом плати за землю с власник землі або землекористувач, в т.ч. орендар.

За законом України «Про тату за землю» - розмір земельного податку не залежить від результату господарської діяльності власника чи землекористувачів.

Оренднії плата розглядається як одна з форм плати за землю. Коли земельна ділянка орендується у громадян чи юридичних осіб, земельний податок сплачується орендарем.

Орендар при цьому сплачує орендодавцю орендну плату, яка фактично компенсує сплату земельного податку. Якщо орендується земля державної чи комунальної власності, орендна плата сплачується орендарем до відповідного бюджету. Орендодавцем є організація місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за землю, що є державною чи комунальною власністю, не може бути менший за розмір земельного податку. Грошова оцінка земельної ділянки щороку на ї січня уточнюється на коефіцієнт індексації.

Плата за землю є диференційована в залежності від призначення землі: землі сільськогосподарського призначення, населених пунктів, надані для промислових підприємств, транспорту, зв'язку і т. п.

Чинним законодавством передбачено два варіанти визначення розміру земельного податку

1. За наявності грошової оцінки землі сума податкових зобов'язань визначається шляхом множення грошової оцінки одиниці площі земельної ділянки на її розмір та на ставку податку , визначену в процентах до грошової оцінки землі.

2. У витадку відсутності грошової оцінки землі застосовуються фіксовані ставки плати за землю, встановлені у гривнях на одиницю площі земельної ділянки. При ньому податкові зобов'язання визначаки ься як добуток площі земельної ділянки на встановлену ставку з урахуванням коригуючих коефіцієнтів.

Ставка податку залежить від площі землі і її грошово" кадастрової оиінки.

Плата за землю сплачується у % від грошової оцінки земельної ділянки у певних розмірах.

Ставки земельного податку у процентах до грошової оцінки землі:

1. землі сільськогосподарського призначення (- для ріллі, сіножатей, пасовищ— 0,10%; для багаторічних: насаджень — 0,03%);

2. землі населених пунктів, г рошову оцінку яких проведено- 1.0 %;

3. земельні ділянки, надані для підприємств промислового призначення, транспорту, зв'язку — 5,0%;

4. земельні ділянки в тимчасове користування на землю природо­охоронного, рекреаційного та історико-природничого значення - 50%;

   6. земельні ділянки, які входять до земельно-лісового фонду -0,3%;

   7. земельні ділянки, які знаходяться на землях водного фонду -0,3%;

   8. сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому порядку і використовуються за цільовим призначенням, незалежно від тог о, до якої категорії земель вони віднесені - 0,1 %;

   9. земельні ділянки, надані для залізничного транспорту, а також земельні ділянки Збройних сил України та інших військових формувань (за винятком земель військових сільськогосподарських підприємств) -уразі використання їх не за призначенням-0,2%.

Для земель, грошова оцінка яких не встановлена, плата за землю справляється у копійках за 1 м² площі, залежно від чисельності населення та місцезнаходження ділянки.

Крім ставок податку ще с ряд коефіцієнтів, що застосовуються залежно від розташування і функціонального призначення землі. Ставки земельного податку індексуються згідно з Законом України «І Іро Державний бюджет» на відповідний рік.

Плата за землю не сплачується з:

1. радіоактивних забруднених земель, хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, земель, які перебувають на консервації;

2. земель державних сорто-випробову вальних станцій;

3. земель дорожнього господарства;

4. земель кладовищ.

Від сплати земельного податку звільняються

заповідники, національні парки, заказники, дендрологічні і зоологічні парки, вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних уста­нов і навчальних закладів сільськогосподарського профілю

органи державної влади, місцевого самоврядування, прокура­тури. бюджетні установи, підприємства товариств сліпих і глухих, громадські організації інвалідів

національні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров'я, соціального забезпечення, фізкультури і спорту

релігійні і благодійні організації, що не займаються підприєм­ницькою діяльністю

власники земельних ділянок чи паїв за умови їх передачі в орен­ду платнику фіксованого сільськогосподарського податку

новостворені фермерські господарства ( протягом 3 років)

Від сплати податку на землю звільняються:

• Інваліди І і II груп

• громадяни, що вихову­ють 3-оє і більше дітей

• громадяни, чле­ни сімей яких проходять стро­кову військову службу

• пенсіонери і гро­мадяни, які по­страждали від аварії на Чорно­бильській АЕС.

Не є платниками податку за землю підприємства сільського господарства - платники фіксованого сільськогосподарського податку, а також суб'єкти малого підприємництва - платники єдиного податку.

Платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку станом на І січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію за поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Податкове зобов'язання щодо земельного податку, а також щодо орендної плати за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий період, який дорівнює податковому місяцю, щомісячно протягом ЗО календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. Виробники сільськогосподарської і рибної продукції сплачують податок рівними частками до 15 серпня і 15 листопада.

Місцеві ради можуть надавати такі пільги:

• частково звільняти від оподаткування на певній території,

• зменшувати суму податку;

• відстрочувати сплату податку.

Ці пільги можуть надаватись лише в межах сум податку, що надходять до місцевого бюджету.

Нарахування земельного податку фізичним особам проводиться державними податковими інспекціями, які видают ь платникові до 15 липня поточного року платіжне повідомлення про сплату податку. Земельний податок сплачується рівними частками власниками земельних ділянок чи земельних часток (паїв) до 15 серпня і 15 листопада.

Кошти від плати за землю, що надходять на бюджетні рахунки місцевих органів влади використовуються для фінансування заходів щодо раціонального використання і охорони земель, п двищенпя родючості грунтів, ведення земельного кадастру, моніторингу зе­мель. проведення земельних реформ.