5. Як від цілей перейти до структури управління?

(ТУТ НАДА ФІЛАСОФСТВУВАТИ)

Організаційна структура управління - це впорядкована сукупність взаємопов'язаних елементів, що знаходяться між собою у стійких взаємостосунках, які забезпечують їх функціонування і розвиток як єдиного цілого.

Елементами структури можуть бути як окремі працівники, служби так і окремі ланки апарату управління, а взаємозв'язки між ними підтримуються через горизонтальні і вертикальні зв'язки, які носять лінійний і функціональний характер.

В межах структури управління проходить управлінський процес (рух інформації і прийняття управлінських рішень), між учасниками якого розподілені завдання і функції управління, і відповідно - права і відповідальність за їх виконання.

Зв'язок структури управління з такими ключовими поняттями менеджменту, як цілі, функції, процес, механізм функціонування є свідченням того, наскільки великим є вплив організаційної структури на всі сторони управління. Саме тому, менеджери всіх рівнів приділяють значну увагу принципам і методам формування структур, вибору типу або комбінації видів структур, вивченню тенденцій в їх побудові і оцінці відповідно до цілей і завдань, що вирішуються.

Тому, організаційна структура повинна:

- відображати цілі і завдання організації, підпорядковуватись виробництву і змінюватись разом з ним;

- відображати функціональний розподіл праці і обсяг повноважень працівників управління, які визначаються політикою, процедурами, правилами, посадовими інструкціями;

- відповідати соціально-культурному середовищу і умовам в яких вона буде функціонувати. Тому спроби сліпо копіювати структури управління, які мають успіх не призведуть до бажаного результату, якщо умови будуть різними;

- встановлювати відповідність функцій і повноважень посадової особи з однієї сторони і рівня культури з іншої.

Структура управління сервісного підприємства - це упорядкована сукупність взаємозалежних елементів, що забезпечують його функціонування як єдиного цілого.

Управляти організаційною структурою - означає оптимально розподілити цілі і завдання між працівниками організації.

6. Переваги і недоліки ват і зат.

Акціонерні товариства можуть бути двох видів:

- відкриті акціонерні товариства (ВАТ), акції яких розповсюджуються шляхом відкритої підписки та купівлі-продажу на біржах як серед засновників, так і серед сторонніх осіб;

- закриті акціонерні товариства (ЗАТ), акції яких розподіляються лише між засновниками або серед заздалегідь визначеного кола осіб і, на відміну від акцій ВАТ, не можуть розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на біржі.

Законодавством передбачено два основних типи акціонерних товариств - відкрите і закрите. Перше має права проводити відкриту підписку на випущені їм акції та здійснювати їх вільний продаж. Воно вправі проводити і закриту підписку на акції за винятком випадків, коли можливість проведення закритої підписки обмежена статутом товариства або вимогами правових актів. У відкритому суспільстві не допускається встановлення переважного права товариства або акціонерів на придбання акцій, відчужуваних його учасниками. У цьому полягає головна відмінність ВАТ від ЗАТ.

У закритому акціонерному товаристві акції розподіляються тільки серед його засновників або іншого, заздалегідь визначеного кола осіб. Воно не має права проводити відкриту підписку на випущені акції або іншим чином пропонувати їх для придбання необмеженому колу осіб. Число його акціонерів не повинно перевищувати п'ятдесяти, тоді як у ВАТ їх кількість необмежена. Акціонер ЗАТ не має права заявити про вихід з товариства та вимагати виплатити йому вартість акцій в натуральній формі. Однак він може продати свої акції, дотримуючи при цьому переважне право інших членів організації на їх придбання. Таким чином, ЗАТ - більш стабільна форма ведення бізнесу, оскільки дозволяє зберегти майнову цілісність підприємства при виході з нього учасників.