Лекція № 5

Тема лекції: Економічна соціологія.

Ключові поняття

Економічний інтерес, економічна культура, економічна поведінка, економічне мислення, економіка, підприємець.

Дидактична мета та завдання

1. визначити об’єкт та предмет економічної соціології;

2. визначити соціальні функції економіки;

3. обговорити соціальну структуру сучасної постіндустріальної економіки України.

4. встановити взаємозв’язок економічної та соціальної сфер суспільства

Виховна мета:

Виховувати зацікавленість дисципліною, прагнення отримувати нові знання самостійно.

План лекційного заняття:

1. Об’єкт та предмет економічної соціології, її місце у загальній системі соціологічного знання.

2. Взаємозв’язок економічної та соціальної сфер суспільства. Соціальні функції економіки.

3. Соціологічне тлумачення таких категорій як “економічна поведінка”, “економічна культура”, “економічне мислення”, “економічний інтерес”.

4. Економіка як соціальний інститут, його функції.

5. Сутність соціального механізму економічного розвитку.

6. Соціальна структура сучасної постіндустріальної економіки України.

Література:

1. Соціологія: короткий енциклопедичний словник / В.І. Волович (ред.), В.І. Волович (уклад.). — К. : Укр. Центр духовної культури, 1998. — 728 с.

2. Макеєв Сергій Олексійович, Чорноволенко Вілен Пилипович, Оссовський Володимир Леонідович, Костенко А. В., Паніна Н. В., Чурилов М. М. Соціологія: навч. посіб. / С.О. Макеєв (ред.). — 4-те вид., перероб. і доп. — К. : Знання, 2008. — 566 с.

3. Піча Володимир Маркович, Савєльєв Віктор Петрович, Хоронжий Андрій Гнатович, Савка Віктор Євгенович, Полторак Володимир Абрамович. Соціологія: підручник / Володимир Маркович Піча (ред.). — 4-те вид., випр. — Л. : Магнолія 2006, 2007. — 278 с.

Зміст лекції

1. Об’єкт та предмет економічної соціології, її місце у загальній системі соціологічного знання.

Предметом економічної соціології є:

• закономірності взаємодії економічної і соціальної сфери суспільного життя;

• соціальний механізм взаємозв’язку економічного і соціального розвитку:

• соціально-економічні відносини;

• розвиток економіки як соціального процесу тощо

До емпіричних об’єктів належать соціальні аспекти економічних інститутів:

-       ринок, гроші, підприємства, власність, а також соціальні аспекти різних економічних систем, соціальних груп, політичних інститутів, як учасників економічного життя суспільства та ін.

Предметом дослідження є міжгрупові відносини, поведінка, конфлікти у ринковій економіці, соціальні функції і процеси. У загальному вигляді економічну соціологію спочатку визначали як науку про взаємозв’язки економічної та неекономічної сфер суспільного життя. До економічної сфери відносили виробництво, розподіл, облік, споживання, а до неекономічної — політику, культуру, етнос і стратифікацію.

Дослідження економічної соціології спрямовувалися на:

• поведінку споживачів товарів;

• соціальні ролі у дефіцитній економіці;

• поведінку і стимулювання діяльності господарських керівників;

• ставлення до економічних реформ;

• вплив соціальних та культурних чинників на розвиток економіки;

• систему цінностей людей.

Виникнення економічної соціології пов’язується із зростанням ро­лі людського фактора у розвитку суспільства, як колективного суб’єкта суспільного життя, що має соціальну, демографічну, економічну і полі­тичну структуру та функції, що забезпечують розвиток суспільства.

На розвиток економічної соціології суттєво вплинув науково-технічний прогрес, який проявляється у широкому спектрі тенден­цій, зокрема у зростанні технічної озброєності і спеціалізації суспі­льної праці, що зумовлює зміну ролі людини у системі «природа-суспільство». Підвищення технічної озброєності праці дозволило лю­дині приводити у дію все більшу масу технічних засобів, енергетич­них потужностей, сировини і матеріалів. Набуває більшого значення інтенсифікація виробництва, економне витрачання матеріальних ре­сурсів, вдосконалення технології тощо.

Важливим фактором соціально-економічного розвитку суспільства є зростання рівня освіти і культури. Сучасна молодь вступає у трудове життя з вищим рівнем загальної і професійної підготовки. Освічені, культурні і кваліфіковані працівники значно активніші у праці і житті.

Водночас виникли різні особисті стратегії поведінки у праці і одер­жанні доходів. Одні прагнуть одержувати максимально високі доходи будь-яким чином. Інші задовольняються одержанням фіктивних дохо­дів при мінімальних затратах праці. Більшість працівників обирає стра­тегію цінностей, критеріями яких є доход та вільний від роботи час.