25

Зміст

Зміст 2

Вступ 3

Розділ 1. Теоретичні аспекти факторингової діяльності в Україні 4

1. Історія виникнення факторингу 4

2. Сутність факторингової діяльності та види факторингових операцій 6

3. Особливості факторингового обслуговування за видами факторингу 10

4. Фінансовий механізм факторингової діяльності 16

5. Нормативно-правове регулювання 17

Розділ 2. Аналітичний підхід факторингової діяльності в Україні 22

1. Динаміка розвитку факторингової діяльності за 2007-2011 роки 22

3. Місце факторингу на світовому ринку 32

4. Топ-10 факторингових компаній 33

2. Пропозиції щодо розвитку факторингу в Україні: 35

Висновок 37

Список використаної літератури 39

Вступ

Актуальність теми. Факторинг – це ризикований, але високоприбутковий бізнес, ефективне знаряддя фінансового маркетингу, одна з форм інтегрування банківських операцій, що найбільше пристосована до сучасних процесів розвитку економіки. Проте, незважаючи на те, що факторингові операції є основним інструментом управління дебіторською заборгованістю, обмеженість його використання обумовлена їх високою ризикованістю. Зрозуміло, що це стримує банки використовувати цей перспективний напрямок отримання додаткових доходів. Тому розроблення методики аналізу факторингових операцій, яка всебічно допомагає зважити їх позитивні та негативні сторони, є, безумовно, актуальним і необхідним завданням.

Предмет роботи – факторингова діяльність в Україні.

Об’єкт роботи – сутність факторингових операцій та аналіз динаміки розвитку факторингової діяльністі в Україні.

Мета написання роботи – теоретичне дослідження та функціонування факторингової діяльності, аналіз розвитку факторингу в Україні, розробка напрямків вдосконалення факторингової діяльності.

Для розкриття мети вирішити такі завдання:

• виявити поняття і різноманітні види факторингу;

• проаналізувати особливості факторингових послуг;

• оцінити сучасний стан факторингових операцій в Україні;

• надати рекомендації, щодо вирішення проблем розвитку факторингової діяльності в Україні.

 При написанні роботи я використовувала такі методи:

• метод порівняння, метод приведення показників до порівнянного вигляду;

• метод використання абсолютних і відносних показників;

•  графічний метод;

Для написання курсової роботи використовувалися законодавчі і нормативні акти, праці вчених і періодичні посібники.

Розділ 1. Теоретичні аспекти факторингової діяльності в Україні

1. Історія виникнення факторингу

В основі слова «факторинг» лежить англійське «factor»-посередник, що виникло з латинської «facre» - діяти, робити. Факторіями називалися торгові контори та поселення європейських купців у колоніальних країнах. Пізніше ця назва отримали торгово-постачальницькі та заготівельні пункти у віддалених промислових районах (як, наприклад, хутрова факторія в районах півночі). Спочатку перед факторіями ставилися завдання пошуку надійних покупців, зберігання та збуту товарів, а також подальшого збору торгової виручки.

Факторинг, в тому вигляді, в якому його знають на сьогоднішній день, виник в результаті трансформації середньовічного англійського інституту торгового посередництва, перенесеного в другій половині 19 століття на «американський грунт» і отримав свої специфічні риси. Спочатку американські чинники всього лише приймали у виробників товар для реалізації, але з плином часу вони змушені були змінити форму своєї діяльності, перетворившись із посередників при продажу товарів (agent factoring) в інститути, що фінансують виробників товарів (credit factoring). Вони розробили також своє ноу-хау про спосіб фінансування клієнтів, яке включало дисконт і виконання одержуваних від клієнтів грошових вимог, а також прийняття на себе фінансових ризиків. У сферу своєї діяльності фактори включали також ведення бухгалтерії виробників, внесення грошових авансів в рахунок майбутніх надходжень від контрагентів і надання кредитів для закупівлі сировини і фінансування виробництва.

До 30-х років двадцятого століття факторинг існував в основному в підприємствах текстильної та швейної промисловості.

У середині 60-х років були створені дві найбільші факторингові асоціації: IFG (International Factors Group) і FCI (Factors Chain International) /

В даний час фактори існують у різних формах та розмірах: як частина великих фінансових інститутів і як невеликі приватні компанії.

Необхідність уніфікації регулювання факторингової діяльності у зв'язку з частково міжнародним характером її використання призвела до скликання в Оттаві в 1988 році дипломатичній конференції з прийняття проектів конвенції про міжнародний факторинг і міжнародний фінансовий лізинг, які були підготовлені Міжнародним інститутом уніфікації приватного права (УНІДРУА). Одним з підсумкових документів з'явилася Конвенція УНІДРУА про міжнародний факторинг, підписана 28 травня 1988 року. Конвенція зіграла значну роль у розвитку факторингової діяльності, оскільки національного законодавство багатьох держав не містило практично ніяких норм, що регулюють факторинг. Вона послужила основою для розробки національного законодавства в даній області, після її прийняття ряд держав ввели факторинг в систему свого цивільного права.

Прийнято вважати, що окремі факторингові операції в господарському обігу в Радянському Союзі з’явилися наприкінці 80-х років. У 1988 році вперше до факторингових операцій удався ленінградський Промстройбанк, а з 1989-го року відділи факторингу стали створюватися й в інших банках. Порядок здійснення факторингових операцій регулювався листом Державного банку СРСР «Про порядок здійснення операцій надходження постачальником банківських прав отримання платежу згідно з платіжними вимогами за поставлені товари, виконані роботи та надані послуги» від 12 грудня 1989 р.[2]

В Україні факторинг застосовується з 1992 року. Практика свідчить, що факторинг у вітчизняній господарській діяльності з’явився небезпідставно. Для цього існували об’єктивні передумови – погіршення стану розрахунків, зниження платоспроможності та зростання боргів суб’єктів господарювання.

Першими банками на ринку вітчизняного факторингу були Укрсоцбанк та Укрексімбанк.