6 Питання

Термін “фразеологія” (гр. phraseos – вираз, logos - слово, вчення) вживається у кількох значеннях:

• розділ мовознавства про усталені звороти;

• сукупність усталених зворотів у мові;

• сукупність прийомів висловлювання, властивих певній особі чи епосі.

Фразеологізмом називається семантично пов”язане сполучення слів, яке, на відміну від подібних до нього за формою синтаксичних структур (словосполучень або речень), не створюється у процесі мовлення відповідно до загальних і значеннєвих закономірностей поєднання слів, а відтворюється у вигляді фіксованої конструкції з властивим їй лексичним складом і значенням. (вилити душу, крутиться на язиці, по самі вуха).

У вільних словосполученнях слова поєднуються як автономні одиниці, не втрачаючи при цьому властивих їм індивідуальних лексичних значень і виступаючи номінативними одиницями (вилити воду з відра, зайти у воду по самі вуха).

Предметом сучасної фразеології виступає дослідження природи фразеологізмів, властивих їм структурних і семантичних ознак, джерел формування і закономірностей функціонування у мовленні.

Офіційно-діловий стиль має власну фразеологію (взяти на себе обов’язок, висловити вотум недовір’я, відчуження нерухомого майна, вступати у відносини, диктувати своє право, доводова сила документів тощо). З погляду функціонально-стилістичного фразеологічні одиниці можна поділити на стилістично-нейтральні і стилістично-забарвлені.

У текстах службових документів виділено дві групи фразеологічних одиниць: 1) власне ділові фоазеологізми; 2) фразеологізовані  утворення суспільно-політичного дискурсу. За сферою свого вжитку фразеологічні одиниці першої групи є неоднорідними, що дозволяє поділити їх на термінологічні (вузького вжитку) й загальновживані (широкого вжитку).

Термінологічна фразеологія в офіційно-діловому стилі не є продуктивною й охоплює в основному сферу державно-ділового урядування. Українська ділова мова першої половини ХХ ст. послуговується переважно складеними термінами та найменуваннями на позначення органів державної влади, установ, політичних та громадських організацій, посадових осіб тощо.

Семантично фразеологічні одиниці офіційно-ділового стилю української мови студійованого періоду не обмежуються суспільно-політичною сферою, активно функціонують в інших галузях і не втрачають при цьому свого стилістичного забарвлення, що й дозволяє залучити їх до фразеології офіційно-ділового стилю широкого вжитку (забезпечити розвиток, заявити свою волю, знайти спільну мову, зовнішній чинник, компетентна особа, надання чинності, накласти дисциплінарну кару, повести масову роботу  тощо).

Фразеологізовані утворення суспільно-політичного дискурсу в тексті службового документа виконують не тільки комунікативну функцію, але також виступають одним із засобів упливу, а точніше – маніпулятивного впливу, який передбачає не лише повідомлення про політичну дійсність, а й її інтерпретацію, зокрема, її явну та приховану оцінку.

Фразеологія наукового тексту покликана виражати логічні зв’язки між частинами висловлювання (як показав аналіз, звідси випливає, на основі отриманих даних, привертати увагу).

Фразеологія наукового стилю включає терміни, складені терміни («сонячне сплетіння», «коронарне шнутірованіе» і т. д.), використовує кліше - «в даній проблемі хотілося б розглянути ...», в тому числі і як зв'язки між пропозиціями.