"Реферат на тему"

Міжнародні відносини в 1871-1900р.

Підготувала

учениця 9-A класу

Попович Юля

Дати і події.

1873 р. - утворення Союзу трьох імператорів. 1877-1878 рр. - російсько-турецька війна.  1882 р. - утворення Троїстого союзу.  1891-1893 рр. - франко-російський військовий альянс.  1894-1895 рр. - японо-китайська війна.  1898 р. - іспано-американська війна.  1899-1902 рр. - англо-бурська війна.  1904-1907 рр. - утворення Антанти.

1. Наслідки франко-німецької війни.Союз трьох імператорів.

Франко-німецька війна та її наслідки внесли глибокі зміни в систему міжнародних відносин. По-перше, протиріччя між Францією і Німеччиною не тільки не були подолані, а, навпаки, ще більше загострилися. Кожна стаття Франкфуртського миру 1871 р. таїла небезпеку нової війни, породжуючи реваншистські настрої у Франції та прагнення Німеччини позбутися цієї небезпеки, остаточно розгромивши західного сусіда.

З іншого боку, наслідки війни і франко-німецькі протиріччя справили досить помітний вплив на взаємовідносини інших європейських держав. Посилюючи зовнішньополітичну експансію, Німеччина враховувала, що в разі її конфлікту з будь-якою європейською державою Франція неодмінно скористається нагодою для реваншу, і тому хотіла залишити її в міжнародній ізоляції. Франція ж, ослаблена після війни, прагнула виграти час для відновлення військового потенціалу й активно шукала союзників на континенті.

Використовуючи ідею монархічної солідарності в збереженні порядку в Європі, у 1873 р. Бісмарку вдалося створити Союз трьох імператорів -Німеччини, Австро-Угорщини і Росії. Угода мала консультативний характер, але роль Німеччини в міжнародних відносинах відразу ж зросла. Проте Союз не був та й не міг бути міцним. Надто суттєвими були протиріччя між його учасниками. І хоча в 1881 р. угоду було поновлено, причому вже у формі договору про нейтралітет, на середину 80-х років Союз повністю вичерпав свої можливості.

2. Утворення нових незалежних держав на Балканах.

Переможна для Росії війна з Туреччиною 1877—1878 pp. ледве не призвела до її військового зіткнення з Англією і Австро-Угорщиною, невдоволених посиленням російських позицій на Балканах. Англія побоювалась, що Росія використає звільнену від турецького панування Болгарію для проникнення у район Східного Середземномор'я. Тому зажадала перегляду укладеного в березні 1878р. Сан-Стефанського мирного договору. На Берлінському конгресі в червні 1878 р. військові здобутки Росії було суттєво обмежено, як і кордони утворених після війни нових незалежних держав на Балканах.

Болгарія стала лише автономним князівством у складі Туреччини, а її південна частина, так звана Східна Румелія, залишилася турецькою провінцією. Боснія і Герцеговина були передані на правах безстрокової окупації Австро-Угорщині. Було підтверджено здобуту в ході війни повну юридичну незалежність від Туреччини Сербії та Румунії.

На Берлінському конгресі Німеччина не підтримала домагань Росії на Балканах. У свою чергу Росія відмовлялася дотримуватися нейтралітету у випадку війни Німеччини й Франції. Це тричі (у 1875, 1885 і 1887 pp.) утримувало Бісмарка від нового нападу на Францію. До того ж після взаємного підвищення мита на ввезення товарів наприкінці 70-х років між Німеччиною і Росією почалася справжня митна війна.

3. Утворення Троїстого союзу.

Погіршення відносин з Росією обумовило військово-політичне зближення Німеччини та Австро-Угорщини. У 1879 р. уряди двох країн уклали секретний союзний договір, що передбачав взаємодопомогу у випадку нападу Росії на одну з двох держав. Доброзичливий нейтралітет встановлювався під час війни з будь-якою іншою європейською країною, якщо тільки до неї не приєднається Росія. Оборонний за формою, договір мав агресивний характер. Він передбачав ситуацію, в якій при воєнному конфлікті між Німеччиною і Францією у разі допомоги останній Росії Німеччина здобувала б австрійську підтримку і війна набувала європейського масштабу.

Згодом, використавши італо-французьке колоніальне суперництво, Бісмарку вдалось залучити до коаліції Італію. У 1882 р. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія уклали секретний союзний договір про взаємодопомогу у війні проти Франції. Він передбачав спільний виступ союзників у разі нападу на одного з них двох або більше будь-яких європейських країн. Так виник Троїстий союз Німеччини, Австро-Угорщини й Італії, який поклав початок розколу Європи на ворогуючі військові угруповання. Спритно граючи на суперечностях європейських держав, Троїстому союзу невдовзі вдалося залучити на свій бік Румунію та Іспанію. Проте всі спроби Бісмарка і його наступників домогтися участі в союзі Англії виявилися марними. Незважаючи на гострі колоніальні протиріччя з Францією і Росією, Велика Британія, як і раніше, не бажала зв'язувати себе договором з будь-якою європейською державою, залишаючись вірною політиці «блискучої ізоляції».