Резекція сечового міхура
Показання: випадіння сечового міхура с наступним некрозом; новоутворення
Техніка операції. При випадінні сечового міхура уражену частину його видаляють за допомогою лігатури, нижче якої міхур відрізають. Культю вправляють назад разом зі збереженою частиною органа. Лігатуру накладають лише позаду отворів сечоводів, так як їх защемлення призводить до загибелі тварини.
Коли в стінці сечового міхура дрібних тварин знаходять пухлину, роблять лапаротомію, і, підвівши вражену частину органа до розрізу черевної стінки, відрізають її разом з новоутворенням, а рану міхура закривають двоповерховим швом, як при звичайній цистотомії.
При розростанні пухлини в ділянці розміщення отворів сечоводів необхідно відділити останні і потім сполучити їх швом до непошкодженої частини сечового міхура, який залишається.
У великих тварин метод резекції сечового міхура при новоутвореннях ще не розроблений.
Прокол сечового міхура
Цю операцію використовують тоді, коли при затримці сечі не вдається спорожнити міхур за допомогою катетера (рис.9).
Прокол роблять у великих тварин-самців через пряму кишку, а у кобил та корів – через стінку піхви, використовуючи голку з гумовою трубкою або тонкий троакар з заокругленим, але гострим стилетом.
Сечовий міхур дрібних тварин-самок проколюють через черевну стінку по білій лінії, а у самців – збоку її, безпосередньо попереду лонної кістки.
Рис.9. Прокол сечового міхура
Хірургічне лікування випадіння прямої кишки Вправлення кишки
Частину кишки, що випала (рис.10.), обмивають холодним розчином перманганату калію, змащують маззю і обережно вправляють. При сильному тиску (тенезмах) вливають у порожнину кишки через гумову трубку анестезуючу рідину; нею ж змочують ділянку кишки, яка випала. Якщо це не допомагає, роблять провідникову анестезію (у свиней та собак) або низьку сакральну анестезію (у коней та корів).
Кишку, яка випала і набрякла, намагаються зменшити в об’ємі за допомогою циркулярних турів еластичного бинта, накладаючи його, починаючи від вільного кінця, до ануса. Кишку вправляють поступово, видаляючи послідовні оберти бинта. Вправлення повинно бути повним не тільки ззовні, але і в середині, для чого вводять через анус палець і розправляють складки кишки в глибині.
В закінчення, з метою попередження повторного випадіння, накладають кисетний шов навколо ануса. Нитки затягують так, щоб анус був звужений, але поряд з тим прохідний для рідких калових мас, і зав’язують морським вузлом. Шви знімають на 7-10-й день.
Резекція прямої кишки
Полягає у видаленні всієї частини, що випала. Операція застосовується при змертвінні і глибокому ушкодженні ділянки, яка випала, а також при частих рецидивах. Незалежно від способу резекції, обов’язково застосовують провідникову анестезію (у свиней і собак), сакральну анестезію (у великих тварин), або, на кінець, поверхневу анестезію кишки, що випала.
Найбільш прості способи резекції кишки:
Видалення кишки шляхом прошивання її перехресними нитками. Кишку в межах непошкодженої ділянки прошивають довгими нитками за допомогою прямих круглих голок (рис.11). На відстані 0,75-1 см позаду ниток кишку відрізають. Ввівши пінцет у просвіт кишки, захоплюють ним нитки, витягують їх на зовні і перерізають посередині ножицями. В результаті на культі виходять вже готові стібки, які залишається лише зав’язати. В проміжках між ними накладають додаткові вузлуваті шви, користуючись виключно круглими голками (відстань між швами 0,4-0,7 см). Кінці ниток відрізають тільки після закріплення всіх швів, використовуючи їх як тримачі.
Видалення кишки за допомогою пробірки (спосіб застосовують у дрібних тварин. У частину кишки, яка випала, вставляють пробірку. Потім гострим скальпелем надрізають зверху кишку до скла і на стінки обох циліндрів відразу накладають 1-2 стібки вузлуватого шва, захоплюючи в нього судини, які кровоточать. Від цього місця в циркулярному напрямку послідовно чергують невеликі розрізи з накладанням швів на відстані 0,4-0,7 см один від одного. Дрібні лімфатичні вузли, що зустрічаються по лінії циркулярного розрізу, відтісняють всередину і у шов не захоплюють. При правильному проведенні операції, слизова оболонка вивертається назовні і закриває просвіт між швами. Так роблять до повного відділення всієї кишки, причому до цього часу вона вже являється повністю зашитою.
Видалення кишки за допомогою металевих тримачів. Частину кишки, що випала, безпосередньо біля ануса проколюють в косому напрямку мандренами з-під товстих ін’єкційних голок або спицями для в’язання (у великих тварин) (рис.12). Потім циркулярним розрізом відсікають на відстані 1-1,5 см від дротів частину прямої кишки, яка випала, і круглою голкою накладають на її кінці кетгутовий вузлуватий шов. Голку вводять ззовні, а витягують з боку порожнини кишки (за Оливковим). Після ретельного накладання швів, мандрени-тримачі видаляють. При цьому способі можливі розриви дротами-тримачами, якщо не забезпечено повне знеболення і не видаленні тенезми.
Після резекції тим або іншим способом кишки, частину, що залишилася, покривають маззю в вправляють, видаляючи в глибині складки пальцем, змащеним вазеліном. Якщо користуються нитками з шовку або бавовняного паперу, їх, так як і кетгутові, не знімають.
