6.4. Поняття про робочі документи аудитора та їхня класифікація

Установлення положень і надання рекомендацій щодо документації в контексті аудиту фінансових звітів викладено в МСА 230 "Аудиторська документація".

Процес аудиторської перевірки та її результати мають бути своєчасно документально оформлені. Цей процес повинен забезпечити:

• достатній та відповідний запис основи для аудиторського висновку;

• докази того, що аудиторська перевірка виконана відповідно до МСА та застосованих законодавчих і нормативних вимог.

Склад і кількість аудиторських документів визначає аудитор у кожному конкретному випадку. При цьому вирішальне значення відіграє мета складання робочих документів, а саме:

• планування аудиторської перевірки;

• контроль за якістю проведеної перевірки;

• складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про

фінансову звітність;

• документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт;

• збір матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням;

• забезпечення юридичної обгрунтованості проведення аудиту, законності;

• контроль робочого часу аудитора та обгрунтування оплати його праці (гонорару);

• обгрунтований вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів перевірки;

• документальне оформлення встановленого або визначеного самим аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини;

• формування уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та можливості їх підвищення;

• отримання матеріалів для наступних аудиторських перевірок.

В МСА 230 подано визначення поняття "аудиторська документація", що означає запис виконаних аудиторських процедур, отриманих відповідних аудиторських доказів та висновків, яких дійшов аудитор (іноді також використовуються такі терміни, як "робочі документи " та "документи ")[6].

Аудиторські документи повинні відповідати таким вимогам:

• містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не брав участі в перевірці, мав змогу скласти чітке уявлення про виконану роботу і підтвердити висновки цієї перевірки;

• при складанні робочих документів аудитор повинен враховувати не лише інформацію, що стосується звітного періоду, а й дані минулих періодів (наприклад, сальдо за рахунками на кінець попереднього періоду), а також інформацію, отриману після складання бухгалтерської звітності, про події, що сталися після завершення звітного періоду і можуть істотно вплинути на діяльність або фінансовий стан підприємства;

• документи повинні відображати найбільш істотні моменти, стосовно яких аудитор повинен висловлювати свою думку, охоплювати найважливіші напрями перевірки та завдання, поставлені й вирішені аудитором;

• дозволяти оцінити фінансову звітність згідно зі встановленими критеріями;

• містити інформацію, необхідну або корисну для наступних аудиторських перевірок;

• відображати стан та оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві та ступінь довіри до неї;

• фіксувати проведені аудитором процедури з перевірки та оцінювання системи бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої (встановленої) облікової політики та відповідність бухгалтерського обліку на підприємстві встановленим принципам, стандартам, вимогам та законам;

• повинні бути складені чітко та розбірливо;

• скорочення та умовні позначення повинні бути пояснені на початку папки робочих документів;

• необхідно обов'язково вказувати місце та дату скдадання документа, прізвище аудитора та його підпис, номер документа, порядковий номер сторінки в робочій документації;

• повинні бути вказані джерела інформації та дані про походження наведених документів, що фіксують фінансовогосподарську діяльність підприємства, а також про виконані аудиторські процедури.

Аудиторська документація може існувати у формі даних на папері, електронних або інших носіях. Аудиторська документація з конкретного завдання збирається в аудиторському файлі.

Щоб забезпечити конфіденційність, зберігання, цілісність, зрозумілість та відтворюваність робочої документації, аудиторська фірма може впровадити такі заходи контролю:

• використання аудиторами паролю, щоб обмежити доступ до електронної документації уповноваженими користувачами;

• відповідні процедури резервного копіювання електронної документації на окремих етапах аудиту;

• процедури належного розподілу документації між членами груп з виконання аудиту на початку завдання, її оброблення протягом виконання аудиторських процедур та упорядкування наприкінці роботи;

• процедури, що обмежують доступ та забезпечують належний розподіл та конфіденційне збереження робочої документації у формі друкованої копії.