4.4. Обман та помилка: визначення та фактори, що їх зумовлюють

У процесі виробництва на всіх стадіях і циклах ділової активності працівники підприємства (навмисне чи не навмисне) можуть вдаватися до перекручень і фальсифікації.

У результаті таких дій підприємства можуть зазнати великих матеріальних і моральних втрат, і одним із основних завдань аудиту є виявлення помилок і фактів шахрайства, а також вжиття необхідних заходів щодо попередження можливих втрат підприємства. Плануючи та здійснюючи аудит, а також оцінюючи та подаючи висновки щодо його результатів, аудитор повинен розглядати ризик суттєвих викривлень у фінансових звітах унаслідок шахрайства або помилок.

Термін "помилка" означає ненавмисне викривлення інформації у фінансових звітах, включаючи пропуск загальної суми або розкриття, наприклад, такої інформації:

• помилка під час збирання або оброблення інформації, яка є основою для фінансових звітів;

• неправильне облікове оцінювання з недогляду або помилкове тлумачення фактів;

• помилка у використанні принципів бухгалтерського обліку стосовно вимірювання, визнання, класифікації, надання або розкриття інформації.

Таблиця 1.4.

Розрахунок суттєвості помилок, при перевищенні яких звітність не може вважатися достовірною

Найменування базового показ­ника	Значення базово­го показника фі­нансової звітності підприємства	Частка, %	Значення, яке за­ стосовується для знаходження рів­ня суттєвості (гр.2 X гр.З)	Сума помилок, які віднайдено в ході аудиту
1. Балансовий прибу­ток		5
2. Валовий обсяг про­дажу без ПДВ		2
3.Валюта балансу		2
4. Власний капітал		10
5. Загальні витрати підприємства		5
Примітка: загальна сума помилок не повинна мати відхилення більше ніж на 20% від значення рівня суттєвості (гр.4)
6. Прибуток перед оподаткуванням		5-10
7. Поточні активи		5-10
8. Загальна величина активів		5-6
9. Поточні пасиви		5-10
Примітка до п.б-9: аудитор може розподілити межу суттєвості між статтями розподілу, наприклад, поточні активи - а) готівкові грошові кошти; б) рахунки дебіторів; в) запаси товарно-матеріальних цінностей. Після цього визначають, за якими статтями необхідно розширити обсяги аудиторських процедур та вибірки

Термін "шахрайство" означає навмисні дії однієї або кількох осіб з управлінського персоналу, працівників або третіх сторін, які використовують обман, щоб отримати нечесні або незаконні переваги.

Аудитор розглядає випадки шахрайства, що належать до двох типів навмисних викривлень: викривлення, які є результатом неправдивої фінансової звітності, та викривлення, які є результатом незаконного привласнення активів.

Незаконне привласнення активів включає крадіжку активів підприємства. Є багато способів незаконного привласнення активів, зокрема, розтрати, крадіжки майна чи нематеріальних активів, сплата підприємством коштів за неотримані товари і послуги. Воно часто супроводжується фальшивими чи оманливими обліковими записами або документами для приховування факту нестачі активів.

Основна відповідальність із запобігання та виявлення випадків шахрайства і помилок покладається на управлінський персонал підприємства. Управлінський персонал підприємства повинен створити умови для контролю, підтримувати відповідну політику і процедури, допомогати всіма можливими способами забезпечувати належне й ефективне ведення бізнесу суб'єктом господарювання.

Ця відповідальність охоплює впровадження і забезпечення постійного функціонування систем обліку та внутрішнього контролю, створених для виявлення шахрайства й помилок.

Аудит, здійснений згідно з міжнародними стандартами, покликаний надати обгрунтовану впевненість у тому, що фінансові звіти в цілому вільні від суттєвих викривлень, спричинених шахрайством або помилкою.

Факт здійснення аудиту може діяти як запобіжний засіб, але аудитор не несе (і не може нести) відповідальність за запобігання шахрайству або помилкам.