Основи сімейного права україни

1. Сімейне право як галузь права.

2. Інститут шлюбу. Поняття сім’ї за сімейним законодавством.

3. Особисті та майнові права і обов’язки подружжя.

4. Особисті немайнові права і обов’язки батьків та дітей.

5. Позбавлення батьківських прав.

6. Усиновлення, опіка, піклування та патронат.

1. Сімейне право як галузь права.

Приватне (цивільне, сімейне, міжнародне приватне) і публічне (конституційне, адміністративне, кримінальне) право сьогодні вважаються сферами права і кожна з них містить відповідні галузі права.

Сімейне право можна розглядати як галузь права, як галузь законодавства, як галузь науки і як навчальна дисципліна.

Сімейне право як галузь права – певна система норм, які регулюють суспільні відносини в  сфері шлюбу та сім’ї.

Сімейне право як галузь законодавства – являє собою систему нормативних актів, норми яких регулюють суспільні відносини в сфері шлюбу та сім’ї.

Сімейне право як наука – сукупність певних ідей, теорій, концепцій, які спрямовані на вдосконалення сімейно-правового регулювання.

Сімейне право як навчальна дисципліна – структуровані теоретичні висловлення і норми законодавства певним чином структуровані які дозволяють здійснити вивчення даної галузі права.

Предмет сімейного права – є суспільні відносини, що виникають в сфері сім’ї та шлюбу. Їх можна поділити на особисто не майнові відносини та майнові відносини.

Види відносин:

-         Відносини, що виникають у зв’язку зі шлюбом – відносини, які пов’язані з виникненням шлюбу, припиненням шлюбу, відносини пов’язані з визнанням шлюбу не дійсним. Зазначені відносини виникають в процесі створення сім’ї, або навпаки – в процесі припинення сім’ї.

-         Особисті немайнові та майнові відносини між членами сім’ї (між подружжям та між батьками та дітьми) Приклад – право на зміну прізвища, на спільне вирішення всіх питань життя сім’ї, право чоловіка і дружини на особисту свободу і недоторканість, право на повагу до своєї індивідуальності, право на материнство та батьківство, право на роздільну власність, спільна сумісна власність подружжя.

-         Особисті не майнові та майнові відносини між іншими родичами (між іншими членами сім’ї та родичами).

-         Відносини, які виникають в зв’язку з влаштуванням дітей, які позбавлені батьківського піклування.

Виникають з шлюбу, споріднення, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сім’ю для виховання та з інших підстав, які не заборонені законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Базуються на рівності та майновій самостійності учасників.

Сімейний кодекс не регулює сімейні відносини між двоюрідними братами та сестрами, тіткою, дядьком, та племінницею, племінником та між іншими родичами за походженням.

Особливості цивільних відносин в порівнянні з сімейними відносинами:

1. Сімейні відносини регулюються не лише нормами права, а й нормами моралі, звичаєвими нормами.

2. Сімейні відносини тривалі в часі, можуть бути довічними (не встановлюється строк шлюбу чи батьківства).

3. Учасниками сімейних відносин є не просто фізичні, а ті які знаходять в певному правовому статусі, а саме – подружжя, батьків, дітей, усиновителів тощо.

Метод сімейного права.

Метод правового регулювання являє собою – сукупність прийомів, засобів, способів за допомогою яких здійснюється вплив норм відповідної галузі на суспільні відносини, що входять до її предмету.

Метод сімейного права – являє собою сукупність засобів, прийомів, впливу на учасників сімейних відносин.

Методи сімейного права імперативно-дозвільний. Імперативні норми сімейного законодавства пов’язані з порядком реєстрації шлюбу, умовами укладення шлюбу, підставами та наслідками визнання шлюбу не дійсним, порядок розірвання шлюбу та його наслідків. Також в сімейному законодавстві імперативно встановлюються межі у обов’язку з виховання дитини батьками, аліментні відносини.

Імперативні норми встановлюють межі поведінки суб’єктів, які в свою чергу мають вільний вибір способів реалізації своїх прав та обов’язків в цих межах.

Новела сімейного кодексу (диспозитивні) – шлюбний договір, аліментний договір.

В цивільному праві також існують певні імперативні норми (правоздатність, дієздатність, умови здійснення правочину).

Принципи знаходять своє відображення у відповідних нормах, насамперед в КУ і СК.

Можна виділити такі принципи сімейного права:

-         Державної охорони сім’ї, батьківства і материнства. (ч.2 ст. 5 СКУ). Держава здійснює стосовно сім’ї державну політику, яка є складовою соціальної політики України, принципи державної соціальної політики є: суверенітет і автономія сім’ї в прийнятті рішень щодо свого розвитку, диференційований підхід до надання державою гарантій соціального захисту сім’ї, приорітетність інтересі дитини, застосування гендерної політики державою.

-         Принцип рівності учасників сімейних відносин. Цей принцип базується на положеннях статті 21 КУ. А також на положеннях ч. 5 і 6 ст. 7 СКУ. В ст. 24 КУ громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

-         Принцип моногамії шлюбу, принцип одношлюбності. Ст. 25 СКУ.

-         Свободи та добровільності шлюбу. Ст. 51 КУ. При наявності примусу шлюб визнається не дійсним в судовому порядку.

-         Принцип свободи розлучення.

-         Принцип матеріальної та моральної підтримки нужденних членів сім’ї. Ч. 2 ст. 51 КУ.

-         Принцип неприпустимості державного або будь-якого іншого втручання в сімейне життя. Ст. 32 КУ. Ч4 ст.7 СКУ, ст. 301 ЦКУ.

-         Принцип сімейного виховання дитини. Ч.3 ст. 5 СКУ. Ст. 8 конвенції «про права дитини».

-         Принцип регулювання сімейних відносин за домовленістю.

Система сімейного права

Система елементів сімейного права, яка розташована в певній послідовності. Структура сімейного права відображає сімейний кодекс України. Сімейне право можемо поділити на загальну частину (представлені норми, які можна застосовувати до всіх видів сімейних відносин (норми про визначення предмету сімейного права)) і особливої частини (норми про шлюб).

Сімейне законодавство являє собою сукупність нормативних актів, в яких норми сімейного права знайшли свій об’єктивний вираз. Мають ієрархію.

ЦК містить загальні положення, СК містить спеціальні положення.