
- •Міністерство освіти та науки україни національний університет “львівська політехніка”
- •Лекційний матеріал
- •“Дискретні структури”
- •Лекція 1 Елементи математичної логіки.
- •Лекція 2. Елементи теорії множин.
- •2.1 Основні поняття
- •2.2 Операції над множинами
- •Декартів добуток
- •2.3 Нечіткі множини
- •2.4 Комп’ютерне зображення множин
- •2.5 Відношення та їх властивості Бінарні відношення
- •Переріз відношення. Фактор-множина.
- •Операції над відношеннями. Композиція відношень. Обернені відношення.
- •Властивості відношень
- •Відношення еквівалентності
- •Відношення порядку. Впорядковані множини
- •Степінь відношення. Поняття про замикання відношень.
- •Функціональні відношення. Відображення та функції.
- •Класифікація відображень
- •Комп’ютерне зображення відношень та функцій
- •2.6 Потужність множин
- •Властивості зчисленних множин
- •Порівняння конкретних потужностей
Декартів добуток
Множини, які містять однакові елементи, є еквівалентними (рівними), причому порядок запису їх лементів є несуттєвим. Проте бувають випадки, коли порядок запису має принципове значення (запис координат точок на площині) і у зв’язку з цим вводиться поняття кортежу, впорядкованої сукупності (набору). Елементи кортежу, або їх ще називають компонентами, нумерують, а кількість їх називають довжиною або розмірністю кортежу.
Означення Декартовим простим добутком множин А та В називають множину впорядкованих пар (двокомпонентних кортежів) (а,b), тобто
А×В={(a,b)| aєА ^ bєB}.
У загальному випадку:
,
а також
Розглянемо
декілька множин
.
Тоді
Множину
називають декартовим квадратом множини
А,
множину
-- декартовим кубом і т.д.
Наведемо основні властивості декартового добутку множин
1)
;
2)
;
3) A × (B U C) = (A × B) U (A × C);
4) A × (B ∩ C) = (A × B) ∩ (A × C);
5) (A × B) U (C × D) (A U C) × (B U D);
6) (A × B) ∩ (C × D) = (A ∩ C) × (B ∩ D);
7) A × B C × D ↔ (A C) ^ (B D).
2.3 Нечіткі множини
Означення. Нечіткі множини – це такі множини, коли неможливо наперед встановити, чи належать елементи з універсальної множини U до цих множин. Кожний елемент універсуму U входить до нечіткої множини S зі своїм ступенем належності (дійсне число з відрізка [0; 1]).
Нечітку множину S задають її елементами разом зі ступенями належності (елементи зі ступенем належності нуль не записуються), тобто S = {(a; PS(a)); (b; PS(b)); …; (u; PS(u))}, де a, b, …, u є U, а PS(a), PS(b), …, PS(u) – ступені належності елементів a, b, …, u до S відповідно.
Універсальну множину U, як нечітку, можна подати у вигляді {(u; 1)| u є U}.
Наведемо основні операції над нечіткими множинами.
S – доповнення до нечіткої множини S. Якщо PS(a) – ступінь належності елемента a до множини S, то 1 – PS(a) – ступінь належності цього елемента до множини S;
Якщо S i T – дві нечіткі множини, то S U T – їх об’єднання зі ступенем належності PS U T (a) = max {PS(a); PT(a)};
Переріз двох нечітких множин S i T – це множина S ∩ T, причому PS ∩ T(a) = max {PS(a); PT(a)};
Означення. Множиною рівня α (α < 0) Sα нечіткої множини S називається множина елементів множини S, ступінь належності яких до S є меншим від α.
Означення. Елемент u є U зі ступенем належності PS(u)=0.5 до множини S називається точкою переходу нечіткої множини S.
2.4 Комп’ютерне зображення множин
Подання множин у комп’ютері здійснюється різними способами. Один із них полягає в зберіганні невпорядкованих елементів множини. Але даний спосіб є незручним та неефективним, оскільки, виконуючи операції над множинами, які займають багато часу, необхідно весь час здійснювати перегляд елементів.
Розглянемо
універсальну множину
в
якій довільним способом є впорядкованими
її елементи. Тоді множину
в
комп`ютері можна зобразити за допомогою
n-
компонентного кортежу елементи якого
дорівнюють 0 або 1. Якщо
то
інший елемент дорівнює 1, а якщо
то –
0.
Для виконання операцій над множинами в системі програмування використовують комбіновані типи – масиви, рядки, записи, множини.