Модуль 1

1. До важливих напрямів раціонального використання землі й підвищення її родючості слід віднести:

• освоєння контурно-меліоративної та інших прогресивних систем і форм організації території, що забезпечують раціональніше використання землі;

• внесення органічних добрив та проведення інших заходів, спрямованих на збереження й підвищення родючості ґрунтів;

• дотримання екологічно безпечного сільськогосподарського виробництва;

• здійснення консервації сільськогосподарських угідь;

• очищення сільськогосподарських угідь від чагарників, дріб­нолісся, каміння та поліпшення культурно-технічного стану зе­мель;

• зняття, використання і збереження родючого шару  ґрунту під час проведення робіт, пов’язаних з порушенням земель;

• здійснення вапнування, гіпсування, проведення агротехнічних, фітомеліоративних і гідротехнічних протиерозійних заходів;

• проведення заходів, спрямованих на боротьбу з водною, вітровою ерозією, селями, підтопленням, заболоченням, висушенням, ущільненням, забрудненням відходами виробництва, хімічними і радіоактивними речовинами.

2. Власники земельних ділянок мають право: 1) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину; 2) самостійно господарювати на землі; 3) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену сільськогосподарську продукцію; 4) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені користі копалини, торф, лісові насадження, водні об'єкти, а також інші властивості землі; 5) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; 6) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Землекористувачі мають аналогічні права, окрім того, що вони не мають права продавати або іншим шляхом відчувати земельну ділянку.

3. Підстави набуття права на землю із землю

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. 4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. 5.Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

4. Право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Оскільки з початку 2013 року державні акти вже не видаються, то земельні ділянки спочатку реєструються на підставі тієї ж технічної документації, після чого державний реєстратор речових прав від Мінюсту України реєструє відповідне право (власності, оренди) на користування земельною ділянкою. Документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, є свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

5. Власник земельної ділянки може використовувати її для ведення особистого підсобного господарства.

В такому випадку ділянка приєднується до вже існуючого особистого підсобного господарства або ж використовується для створення нового підсобного господарства. Створене або розширене підсобне господарство не підлягає державній реєстрації.

Для одержання земельної ділянки з метою ведення особистого підсобного господарства необхідно, щоб:

1) у рішенні сільської (селищної) ради зазначалося, що земель­на ділянка надається для ведення особистого підсобного господарства;

2) цільовим призначенням земельної ділянки було зазначене «ведення особистого підсобного господарства».

Якщо власник земельної ділянки, одержаної ним шляхом виділення в натурі земельної частки (паю), вирішив господарювати самостійно, то найдоцільнішим способом такого господарювання на даному етапі є створення фермерського господарства або приватного підприємства.