12. Виступ

Виступ - одна з форм ділової взаємодії у формі монологу доповідача перед аудиторією. Публічний виступ як компонент ділового спілкування повинен бути не лише переконливим, але й красномовним, доказовим, логічним, продуманим.

Вимоги до виступу:

- виступ повинен бути від початку до кінця захоплюючим і корисним. Уважні слухачі дуже тонко відчувають, коли оратор вичерпав своє красномовство і втрачають до нього інтерес;

виступ повинен бути складений правильно в композиційному відношенні: містити вступ, основну частину і висновки.

Виступ вимагає навіть від досвідчених ораторів ретельної підготовки, а для початківців це обов'язкова вимога. До такої підготовки належить насамперед обміркована послідовність всіх етапів роботи.

Поль Сопер виокремив 4 види підготовки до промови:

1. написати текст і прочитати слухачам;

2. написати текст, кілька разів прочитати і виголосити слухачам, зрідка заглядаючи у текст;

3. заздалегідь написати текст і вивчити його напам'ять;

4. виступ без папірця.

Перший крок у підготовці - накреслити мету та завдання виступу, визначити коло охоплюваних питань. Другий крок - добір допоміжної інформації. Висвітлювані питання мають грунтуватися на найновіших дослідженнях та актуальній інформації. Добираючи інформацію, потрібно пам'ятати, що повідомлення буде теоретично обґрунтованим та актуальним лише за умови наявності промовистих прикладів.

Закінчивши підготовку, слід систематизувати інформацію в певні категорії, надати їй чіткості, визначити та сформулювати власне бачення проблеми.

Наступний крок - занотування плану доповіді, яка включає: вступ, основний текст, висновки.

Вступ. Початок виступу є визначальним і повинен чітко й переконливо відбивати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочергове завдання на цьому етапі - привернути й утримати увагу аудиторії. Вже після перших речень потрібно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Речення мають бути короткими й стосуватися виключно суті питання; варто інтонаційно виділити найважливіші місця висловлювання і виражати своє ставлення до предмета мовлення.

Основна частина. Викладається суть проблеми і наводяться докази, пояснення, міркування (проте кількість таких прикладів має бути не надто великою - нагромадження ілюстративного матеріалу не повинно поглинати змісту виступу). Варто подбати про зв'язки між частинами.

Висновки. Підсумок всього сказаного. Висновки мають узгоджуватися із виступом і не випадати із загального викладу. Також слід враховувати, що розмовна мова відрізняється від писемної. Тому не варто говорити так, як пишемо, навпаки, потрібно писати так, як говоримо, адже розмовна мова менш формалізована, вільніша, сприймається легше. При цьому не можна нехтувати дотриманням загальноприйнятих літературних норм, адже важливою умовою успіху є бездоганна грамотність. Мовлення повинно бути не тільки правильним, а й лексично багатим, синтаксично різноманітним.

Виступаючи, можна користуватися нотатками.

Зв язок з аудиторією. Подумки варто постійно спілкуватися з аудиторією. Доброзичливість, відвертість, продемонстровані доповідачем, спрацьовують найбільш ефективно лише в тому разі, якщо вони грунтуються на щирому непідробному інтересі. Промовець випромінюватиме довіру, якщо сам віритиме в себе,' залишатиметься діловитим, не ображаючи при цьому інших. У жодному разі не можна зверхньо ставитися до слухачів та співдоповідачів, адже непоштива поведінка викликає антипатію та неповагу.

Процес спілкування не вичерпується усним повідомленням, важливу роль при цьому відіграють невербальні форми інформування. Важливе значення для утримання уваги аудиторії має зоровий контакт. Варто дивитися безпосередньо в очі слухачам, використовуючи запитання типу: «Як ви знаєте...», «Ви також помітили, що...», це подобається людям, оскільки свідчить про те, що промовець бачить їх.

Дійовими є також жести, які свідчать про вияв людських думок, емоцій. У поєднанні зі словами вони стають надзвичайно промовистими: жести посилюють емоційне звучання сказаного. Щоб оволодіти бодай азами жестикулювання, потрібне тривале тренування, розуміння ролі кожного жесту. Частота жестикуляцій залежить від культури поведінки людини.

Поради:

1. Жести мають бути мимовільними. Застосовуйте жест, відчуваючи потребу в цьому.

2. Жестикуляція не повинна бути безперервною. Не жестикулюйте руками протягом усієї доповіді.

3. Керуйте жестами - жест не повинен відставати від слова.

4. Урізноманітнюйте жестикуляцію. Не користуйтеся одним і тим же жестом у всіх випадках, коли потрібно надати словам виразності.

5. Жести мають відповідати своєму призначенню.

Невербальна комунікація супроводжується словами з певною інтонацією, тоном. Голос, тон. виклад, уся сукупність виразових засобів і прийомів повинні свідчити про істинність думки і почуття промовця. Темп мовлення також має практичне значення.

Поради:

1. Постійно тренуйте свій голос, найзручніший спосіб для цього - читання вголос; контролюйте правильність вимови.

2. Пристосовуйте свій голос до тієї обстановки, де відбувається спілкування.

3. Не говоріть надто голосно - це справляє враження агресивності.

4. Хто говорить тихо, справляє враження людини, яка погано володіє тим матеріалом, про який говорить, або ж не впевнена в собі.

5. Голос підвищу йте тоді, коли ставите запитання, виявляєте радість чи здивування.

6. Голос понижуйте тоді, коли хочете когось переконати чи відповісти на запитання.

Отже, щоб не виникало непорозумінь під час спілкування, слід узгоджувати всі засоби спілкування, адже дослідження свідчать, що невербальні сигнали справляють вплив утричі більший, ніж слова.

Страх перед аудиторією - явище досить поширене. Він може проявлятися по-різному: може тремтіти голос, червоніти обличчя, може супроводжуватися повільним блокуванням будь-яких проявів волі. Найгірше те, що ці прояви лише посилюють страх, і промовець уже не в змозі логічно викладати думки.

Страх перед аудиторією відрізняється від емоційного напруження, що може виникати під час публічних виступів; останнє є навіть потрібним - не натягнутий лук не може випустити стрілу. Емоційно врівноважений промовець значно «небезпечніший» у своїй нудній промові, аніж той, у чиєму настрої присутня здорова доза нервового збудження.

Хоча боротьба зі страхом є досить складною, проте є кілька порад:

По-перше, потрібно гарно підготуватися; найкраще записати всю доповідь на папері, виклавши її розмовною мовою, а потім прочитати її уголос. З часом текст виступу можна прочитати ще раз (варто це зробити двічі або тричі).

По-друге, слід уявити себе на місці слухача, оцінити свій виступ критично.

По-третє, переконайтеся, що в разі потреби ви зможете швидко зорієнтуватися, підглянувши в записи. Нотатки варто зручно розташувати.

По-четверте, варто шукати підтримки в аудиторіі. Завжди є люди, котрі усміхнуться, кивнуть чи якось інакше схвально відреагують на виступ. Отже, щоб позбутися нерішучості, несміливості, використовуйте кожну нагоду потренуватися в мовленні.