Поради щодо використання стендів:

• Розміщуйте інформацію на рівні очей середньої дорослої людини;

• Часто змінюйте принаймні частину інформації;

• Пам’ятайте, що кожному подобається бачити малюнки та імена свої чи своїх дітей;

• Демонструйте роботи своїх дітей;

• Робіть інформацію достатньо короткою;

• Просіть батьків робити свій внесок до розробки стенда;

• Розміщуйте особисті повідомлення, що відзначають роботу певних сімей у групі, наприклад, подякуйте тим батькам, які допомагали в роботі над оформленням куточка природи, новорічної ялинки, організували свято “Врожаю” тощо;

• Призначте двох осіб для роботи зі стендом. Це і легше і цікавіше.

Теми виставок передбачаються у річному перспективному плані логопедичної роботи. (Цей план складається після логопедичного обстеження і з’ясування вихователями як засвоєна дітьми “Програма виховання у дитячому саду” з розділу “Рідна мова і знайомство з навколишнім”.)

Пропонуються такі орієнтовні теми виставок протягом року: “Порушення мовлення”, “Наш дитячий садок”, “Осінь”, “Зимонько- зима”, “З Новим роком!”, “Транспорт нашого міста”, “Свято мам”, “Весна”, “Місто, в якому ми живемо”, “Комахи”, “Зустрічаймо літо!”, “Скоро до школи!”

Теми виставок бажано змінювати кожного місяця і частіше.

Текст тематичних виставок бажано супроводжувати яскравими ілюстраціями або фотографіями у відповідності до змісту теми виставки. Таке естетичне привабливе оформлення повинно привертати увагу батьків.

На основі матеріалу виставок дітям даються домашні завдання. педагоги роблять записи в індивідуальному зошиті: звернути увагу на той чи інший матеріал тематичної виставки, іншим дають додаткові завдання, питання по матеріалу виставки.

Доцільно матеріали виставок розміщувати на окремих картках, які нумеруються. Картки змінюються за мірою ускладнення вивченого дітьми матеріалу. Наприклад, зміст лексичної теми “Одяг”.

№1 Ці назви предметів одягу повинні знати і називати самостійно ваші діти. Чи точно ваші діти вживають ці слова: шуба – пальто – плащ, куртка – комбінезон, сарафан – сукня – спідниця, сорочка – блузка – кофта, светр – жилет, штани – шорти – костюм – піджак, піжама – нічна сорочка, колготи – гольфи – шкарпетки.

Попросіть дитину показати названий вами предмет (малюнок): “Покажи, де куртка? А де комбінезон? Знайди і покажи, де светр, а де кофта”.

Можна запропонувати дитині допомогти вам: “Спочатку сховаємо у шафу колготки, а потім у мішечок гольфи, а останніми – шкарпетки. Що ти спочатку згорнув? Як називається ця річ?”

Якщо дитина справляється із таким завданням, то його можна ускладнити – дати багатоскладову інструкцію: “Мокрі чоботи постав під батарею, шарфик віднеси до прихожої і поклади в рукав шуби, шапку поклади на столик біля дзеркала. Будь ласка, згадай і скажи, що тобі потрібно зробити спочатку?”

№2 Дітям треба знати назви деталей і частин одягу (колір, рукав, гудзик, кишеня, шов, виворіт – лице, застібка, “молнія”, пасок, манжета, пряжка).

Запропонуйте показати колір зайчиної сорочки і назвати його. Потім показати комірці сорочок ведмедика і зайчика, і назвати їх (що це?) утворити множини.

Можна запитати: “У моєї сукні є рукав? Покажи його. Що це? (рукав) Де у твоєї сукні рукава? Де кишені? Що це? (кишені) А на твоїй сукні і кишені? Що це? (кишеня) Що ти забруднив? (манжети)

№3 Діти повинні мати уявлення при призначення одягу, знати, в яку пору року який одяг носять і де саме (зимовий, міжсезонний, літній, верхній одяг, білизна, святкове вбрання) і розуміти, чому предмети одягу так називаються (шубу носять зимою – це зимовий одяг. Зима – зимою – зимовий. Осінь – восени – осінній одяг (міжсезонний).

Частіше задавайте дітям питання: Яка? Який? Яке? Які? – Які черевики, осінні чи зимові? Чому?

Далі пропонується у картках роботах над дієсловом (взути черевики, виправити шкарпетки, випрасувати блузку, полагодити блузку, пришити ґудзика, вішати білизну, сушити чоботи, рукавиці і питання: Що ти робиш? Що зробила мама? (зашила, шила, пришила, підшила, вишила, вшила).

Робота над прикметником:

Діти повинні вміти розказати про свій одяг: його колір, матеріал, призначення, форму, забрудненість, який він на дотик, розмір…

Пропонуються ігри: “Пошиємо ведмедику штани”, “Вдягнемо ляльку Катю (Барбі)” (паперовий, розрізний одяг), “Вгадай мою дію”, “Дзеркало” – привчання дітей до охайного вбрання.

Радять постійно звертати увагу до гармонії у вбранні, до охайності і чистоти. Щоб у дитини розвивалось бажання одягнутися зі смаком, бути підтягнутою, зібраною, охайною. Треба навчити берегти речі. А якщо дитина забруднила, розірвала одяг, краще не дорікати їй, а запропонувати самій попрати, зашити, “пожаліти” річ.

Окрім тематичних розділів з розвитку мовлення на стенді можна розмістити поради батькам за такими розділами корекційної роботи з дітьми:

1. Розвиток слухового сприймання у дітей.

2. Розвиток дрібної моторики.

3. Розвиток фонематичного сприймання (звукового).

4. Розвиток фонематичного аналізу.

5. Розвиток уваги і пам’яті.

Кожний розділ складається із короткої вступної частини про значення розвитку однієї даної функції у дітей та описом ігор, сприяючих її розвиткові.

І наприкінці відзначимо, що така об’єднана і багатогранна робота педагогів сприяє не тільки подоланню мовленнєвого дефекту, психологічних відхилень та розширенню й активізації знань дітей, а й готує дітей до навчання у школі.

14