34.Розкрийте зміст основних теорій управління (ф. Тейлор, е. Мейо, ф. Херцберг, д. Мак Грегор).

У соціології управління можна виділити два напрямки (школи), що одержали найбільшу популярність і наукову розробку в ХХ столітті:

Класична школа (20-і рр. ХХ століття):

• «школа наукового управління», теорія раціоналізації, «концепція економічної людини» Ф. Тейлора;

• адміністративна школа А. Файоля.

Школа людських відносин (поведінкова школа) (30 – 60 -і рр. ХХ століття): у її основу покладені досягнення психології і соціології як наук про людську поведінку. Тому в рамках цього вчення в процесі управління пропонувалося зосереджувати основну увагу не на працівнику, а не на його завданні.

• Теорія «людських відносин» Э. Мэйо;

• Двофакторна теорія мотивації Ф. Херцберга;

• Теорія стилів керівництва Д. МакГрегора.

Теорія раціоналізації Ф. Тейлора. Найперші дослідження в сфері управління були зроблені класичною школою. Перший великий крок до розгляду управління як науки був зроблений Ф. Тейлором. Він зацікавився ефективністю не людини, а діяльності організації, що і поклало початок розвитку школи наукового управління. Ф. Тейлор розробив цілу низку методів наукової організації праці (нормування праці, стандартизація робочих операцій, впровадив у практику наукові підходи підбора, розміщення кадрів, стимулювання праці робітників). Теорія Тейлора передбачала однобічний вплив керуючої системи на робітника і беззаперечне його підпорядкування. Цьому сприяло і те, що в отриманому завданні робітнику в деталях розписувався процес праці, який він не міг порушити. Тейлоризм якоюсь мірою ігнорував робітника як особистість. Він розглядав робітника як автоматичного виконавця трудових дій, запропонованих інструкцією. Основними рушійними імпульсами Ф. Тейлор вважав чекання й одержання матеріальної винагороди за працю, зацікавленість в особистій економічній вигоді. Ф. Тейлор висунув наукові принципи управління:

• Впровадження економічних методів роботи;

• Професійний підбір і навчання кадрів;

• Раціональне розміщення кадрів;

Їхнє впровадження дозволило різко (у 2-3 рази) підвищити продуктивність праці. Теорія «людських відносин» Е. Мэйо. – родоначальник школи людських відносин. Хоторнські експерименти в «Вестерн Електрик Компані» (біля Чикаго, США) у 1927 – 1932 р. ХХ століття: досліджувався вплив умов праці (освітлення, температура, вологість) і соціальних факторів (міжособистісне спілкування, неформальна структура організації) на продуктивність праці. Підсумком досліджень стало твердження, що на продуктивність праці впливають не тільки і не стільки техніко-економічні, скільки соціально-психологічні фактори.

Ця теорія дозволила значно активізувати і повніше використовувати людський фактор. Було, зокрема, виявлено, що на зростання продуктивності праці впливає «груповий дух», міжособистісне спілкування, суб'єктивне відношення працівників до своєї роботи і виробництва в цілому. Ця теорія дозволила з метою виробництва з'єднати формальні і неформальні структури влади. Двофакторна теорія мотивації Ф. Херцберга. Вона ґрунтується на незалежних факторах, що однаково сильно впливають на поведінку людей в організації.

1. мотиваційні фактори, притаманні самому процесу роботи, зв'язані з тим, що саме людина робить (зміст праці) – досягнення успіху, визнання заслуг, службове просування, можливості для проф. зростання, відповідальність і т.д. Позитивний вплив таких факторів збільшує задоволеність роботою і мотивує в напрямку ще більш активної трудової діяльності.

2. Гігієнічні фактори (умови праці) – політика компанії, техніко-організаційна структура підприємства, форми матеріальної винагороди, соціально-психологічний клімат, методи і стиль управління тощо. Якщо дані фактори мають негативний характер для людини, те це збільшує її незадоволеність роботою.

Ф. Херцберг вважав, що з метою збільшення позитивної мотивації персоналу на підприємствах адміністрація повинна піклуватися про сприятливий вплив не тільки «гігієнічних» факторів, але головним чином, факторів «мотиваційних». Останнього можна досягти шляхом «збагачення» роботи – наділяючи працівників додатковою владою і відповідальністю, надаючи їм більше ініціативи, більш повно використовуючи їхній досвід і здібності, відзначаючи їхньої заслуги просуванням по службовим сходам і т.п. Херцберг вважав також, що люди, сильно мотивовані самим характером роботи, легше переносять несприятливі «гігієнічні» фактори й одержують задоволення від своєї роботи. «Збагачення» роботи повинне бути постійною функцією управління. На цій основі, на його думку, можна ефективніше використовувати здатності, закладені в людині. Теорія стилів управління Д. Мак Грегора. (Теорія Х та Y). Теорія Х – описує риси авторитарного стилю управління: твердий контроль, примус до праці, негативні санкції, акцент на матеріальних стимулах. Теорія У – характеризує демократичний стиль управління: широке використання творчих здібностей підлеглих, гнучкий контроль, відсутність примуса, самоконтроль, моральні стимули і т.п.

Виділивши два протилежних стилі управління Мак Грегор, власне кажучи, описав минуле і сьогодення менеджменту. Якщо раніш панував стиль Х, то в даний час наступила епоха Y. Особливість концепції мотивації Мак Грегора в тім, що вона не описує реальність і не є моделлю пізнання, а носить рекомендаційний характер і говорить про те, що потрібно робити; вона встановлює залежність між стилем керівництва і поведінкою підлеглого.

У теорії Х – для поведінки підлеглого характерне прагнення ухилитися від праці, тому його необхідно постійно примушувати, контролювати і направляти. Людина хоче, щоб нею керували, прагне уникнути відповідальності, турбується лише про власну безпеку.

У Теорії Y – люди не є від природи пасивними. Вони стали такими в результаті роботи в організації. Людина не тільки приймає на себе відповідальність, але і прагне до неї. Вона не має потреби в контролі з боку керівництва, тому що сама здатна себе контролювати.