26.Національно-етнічні процеси та відносини. Проблема націоналізму, його різновиди.

Національні відносини завжди зв'язані з вирішенням етнічних проблем, що стосуються умов виживання і розвитку етносів (проблеми території, політичної влади, мови, культури, традицій і т.п.). В силу цього вони виступають як національно-етнічні відносини.

Національні відносини ніколи не існують у чистому вигляді, поза іншими суспільними явищами (політичними, духовними, соціальними, економічними, екологічними). Усі ці відносини можуть здобувати національний характер, якщо в процесі їхньої реалізації розглядаються етнічні проблеми існування тих чи інших народів.

Суб'єктами національних відносин виступають великі і малі етноси (народи). Це такі великі народи, як російський, французький, китайський і т.д., і малі (нечисленні) народи Кавказу, російської й американської Півночі, інших регіонів Землі.

Велику увагу етносоціологія приділяє проблемі соціальної справедливості, що виникає у відносинах між так званими корінними і некорінними націями:

1. До корінних звичайно відносять нації, що компактно проживають на визначених територіях і дали життя існуючому державному утворенню. Виходячи з цього до корінних націй відносяться, наприклад, українці на Україні, вірмени у Вірменії, естонці в Естонії і т.д.).

2. До некорінних націй відносяться так звані національні групи, що проживають на території некорінних націй, наприклад, ті ж українці в Литві, вірмени в Росії, росіяни в Естонії і т.д.

Звідси виникає проблема національних меншостей, здійснення їхніх прав і свобод в умовах тих національних державних утворень, у яких вони проживають.

Особлива увага в етносоціології приділяється міжнаціональним конфліктам. Серед причин конфліктів виділяються наступні:

• Суперництво економічних інтересів;

• Етнічні відмінності, зв'язані з розподілом етнічних груп на «відсталі» і «передові», традиційні і сучасні; ці відмінності відображаються в етнічних стереотипах.

Виділяють 4 варіанти вирішення етнічних протиріч і конфліктів: 1.шлях «розриву», унаслідок чого відносини між урядом і етнічною групою розриваються таким чином, що в результаті можливе кровопролиття; типом цього варіанта може бути шлях міграції, коли етнічна група репатріюється (тобто повертається на історичну батьківщину); 2.шлях надання етнічній групі автономії з наступним розширенням політичних, економічних і культурних прав на території її компактного проживання; 3.включення етнічної групи в процес прийняття рішень на рівні уряду; часто така м'яка форма призводить згодом до асиміляції цієї етнічної групи або до її інтеграції в складі всього суспільства; 4.надання етнічній групі права національного самовизначення з її наступним відділенням і створенням самостійної держави.

У 70-х рр. ХХ століття в США домінуючою концепцією етнічності була так звана концепція «плавильного казана», згідно якої всі етнічні взаємодії повинні згодом привести до асиміляції (злиттю) і переплавленню різних етнічних груп і національних меншостей в однорідну масу.

Але згодом виявилося, що етнічні характеристики є дуже сильними, навіть в умовах посилення уніфікації і глобалізаційних процесів. Домінуючою стає концепція «салатної вази», відповідно до якої при загальному місцезнаходженні кожного елемента, ці елементи не змішуються, при загальній консистенції зберігається кожен інгредієнт. Таким чином, виявляється рівноправність кожної етнічної групи чи національних меншостей.

Проблема націоналізму.

Узагалі весь спектр етнонаціональних явищ реалізується не тільки існуванням багатьох національностей у рамках певної держави, а і завдяки системі етнонаціональних інтересів. Ці інтереси стосуються збереження самобутності, розвитку економіки, культури етнічних груп, тобто національного самоствердження. Відповідно перед етносоціологією постає питання націоналізму.

Сьогодні часто говорять про національну самосвідомість і про націоналізм:

• національна самосвідомість – це почуття і самосвідомість духовної єдності свого народу і його культурної своєрідності.

Національна самосвідомість сприяє з’єднанню людей даної національності; а також виступає в ролі свого роду захисного механізму, що дозволяє зберігати її цілісність і культурну визначеність у спілкуванні з іншими націями.

• націоналізм – розглядається як рух, спрямований на самовизначення у вигляді створення власної держави. Його іноді розглядають як форму прояву національного егоїзму.

Як суспільний рух, націоналізм зародився одночасно в розвинутих країнах Західної Європи (Англія, Франція) і в багатоетнічних країнах імперського типу (Австро-Угорщина, Росія) — унаслідок протестів некорінних націй проти національного гноблення і нерівності.

Радянська соціологія трактувала націоналізм як систему установок і політичних ідей щодо винятковості, переваги власного народу над іншими, небажання інтегруватися з іншими народами, а також як дії, спрямовані на їхню дискримінацію.

Однак після розпаду політичної й ідеологічної системи Радянського Союзу в пострадянській науці здобувають силу концепції, що тлумачать націоналізм як самоідентифікацію нації у вирішенні політичних, державних, економічних, соціокультурних проблем суспільного розвитку.

Націоналізм підрозділяють на громадянський і етнічний: громадянський (державний, територіальний): базується на громадянському розумінні нації, тобто нації в поняттях кордонів і громадянства. Він часто ототожнюється з патріотизмом і визнається нормою людського гуртожитку, оскільки спрямований на консолідацію всього населення держави за допомогою політичних інститутів, загальногромадянських прав, культури, ідеології. Етнонаціоналізм підрозділяється на політичний і культурний: політичний: заснований на розумінні нації насамперед як етнічної спільності і ставить метою досягнення чи утримання державності включно із соціальними інститутами, ресурсами, культурною системою (сепаратизм); культурний: спрямований на збереження цілісності народу, на підтримку і розвиток його мови, культури, історичної спадщини. Він здатний відігравати позитивну роль за умови, якщо він не містить у собі ідей культурного ізоляціонізму і не прагне відродити і поширити ті архаїчні елементи в культурі, що гальмують розвиток сучасного етносу.