20.Механізми соціальних змін. Поняття соціального прогресу та соціальна стабільність.

Механізм соціальних змін, за Н. Смелзером, включає 7 ступіней.

1) процес соціальних змін починається з того, що з'являється деяке почуття незадоволеності економікою, політикою чи їхніми окремими секторами і відчуття необхідності поліпшення положення справ, яке засноване на потенційній можливості використання різних ресурсів.

2) виникають симптоми занепокоєння, з одного боку, у формі невиправданих емоційних реакцій негативного плану, що включають у себе виявлення ворожості й агресії, а з іншого боку, у вигляді нереалістичних сподівань, що виявляються у всякого роду фантазіях, утопіях, спогадах про кращі дні і т.д.

3) починаються спроби врегулювання напруг, що виникли, за рахунок мобілізації мотиваційних ресурсів на основі існуючої системи цінностей.

4) у вищих управлінських сферах виникає доброзичлива терпимість стосовно швидкого поширювання нових ідей. Але ця терпимість поки виявляється в обережних формах - без зв'язку з відповідальністю за пропоновані зміни.

5) починаються спроби уточнити і конкретизувати нові ідеї і пропозиції, тому що вони є об'єктом пильної уваги.

6) здійснюється відповідальне застосування нововведення тими, хто приймає на себе певний ризик. Якщо цей ризик виявляється виправданим, виникає результат, що і є формою винагороди, чи ж випливає покарання в разі невдачі.

7) нововведення стає елементом способу життя і включається в повсякденність. Джерелами соціальних змін можуть бути економічні і політичні фактори, а також фактори, що знаходяться всередині сфери соціальних структур і відносин суспільства. До них можна віднести взаємодію між різними соціальними системами, структурами, інститутами, а також спільнотами на рівні груп, класів, націй, держав. Однією з форм такої взаємодії є конкуренція. Так, здорова конкуренція в науці, техніці, економіці, політиці, інших сферах громадського життя служить важливим джерелом соціальних змін взагалі й у цих сферах зокрема. Разом з тим провідне місце в процесі соціальних змін займають технологічні фактори, тобто фактори науково-технічного прогресу, що здійснюють істотний вплив на соціальне життя суспільства. Істотним фактором соціальних змін є ідеологія. Це та програма дій, якою керуються багато політичних партій і соціальних рухів, що здійснюють радикальні перетворення у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Усі соціальні зміни мають ідеологічний характер. Чим більш великі, більш фундаментальні, глибокі зміни відбуваються, тим більше помітна в них роль ідеології.Соціальний прогрес. Під прогресом звичайно розуміється удосконалювання соціального устрою суспільства і культурного життя людини. Передбачається така спрямованість соціального і всього суспільного розвитку, для якого характерний перехід від нижчих форм до вищих, від менш складних до більш складних. Таким чином, соціальний прогрес - це тип розвитку соціальної сфери, при якому вона в цілому чи окремі її елементи переходять на більш високу ступінь, стадію зрілості.

В цілому розвиток людства іде по лінії наростання прогресивних соціальних змін. Загальна сукупність соціальних змін в історичному масштабі від первісного суспільства до сучасного може бути охарактеризована як прогресивний розвиток. Однак соціальний прогрес має суперечливий характер. Суперечливий характер соціального прогресу виявляється насамперед у тому, що розвиток багатьох соціальних структур і процесів призводить одночасно до їх просування вперед в одних напрямках, до відступу, поверненню назад в інших напрямках, до удосконалювання, поліпшення в них одного і погіршення іншого. Саме такий суперечливий характер мають деякі соціальні зміни.Оцінку характеру соціальних змін здійснюють по їх результатах.

Ця оцінка може бути суб'єктивною, але може ґрунтуватися і на об'єктивних показниках. До суб'єктивних оцінок можна віднести такі, котрі виходять з бажань, прагнень, позицій окремих груп чи прошарків населення. Головну роль тут грає ступінь задоволеності соціальних груп реформами, що відбуваються. Якщо ж ті чи інші соціальні зміни мають негативні наслідки для положення, статусу деякої групи, вони звичайно оцінюються як непотрібні, неправильні, антинародні, антидержавні, хоча для інших груп і суспільства в цілому вони можуть мати важливе позитивне значення. Соціальна стабільність.

Під стабільністю розуміється здатність системи функціонувати, зберігаючи незмінною свою структуру і підтримуючи рівновагу. Соціальна стабільність є найважливішою умовою нормального існування будь-якого суспільства.У соціологічному змісті соціальна стабільність - це відтворення соціальних структур, процесів і відносин у рамках цілісності самого суспільства. Причому це відтворення не є просте повторення попередніх ступіней, а містить у собі різноманітні елементи змін. Стабільне суспільство – це суспільство, що розвивається й у той же час зберігає свою стійкість. Це суспільство з налагодженим процесом і механізмом соціальних змін, що зберігають його стабільність і виключають таку політичну боротьбу, що веде до розхитування його основ. Таким чином, стабільність у суспільстві досягається не за рахунок незмінності, нерухомості, а за рахунок здійснення назрілих соціальних змін у потрібний момент і в потрібному місці. Соціальні зміни є необхідною умовою й елементом соціальної стабільності.

21.Дайте характеристику основних історичних типів суспільств. Покажіть взаємозв’язок критеріїв типології. У сучасному світі існують різні типи суспільств, що розрізняються між собою по багатьом параметрам,як наявним(мова спілкування, культура,географічне положення,розмір і т.п.),так і прихованим (ступінь соціальної інтеграції,рівень стабільності й ін.).Наукова класифікація припускає виділення найбільш істотних,типових ознак,що відрізняють одні групи суспільств від інших і які об'єднують суспільства однієї і тієї ж групи.У серединіXIXст.К. Маркс запропонував типологію суспільств, в основу якої були покладені спосіб виробництва матеріальних благ і виробничі відносини-насамперед відносини власності.Він розділив усі суспільства на п'ять основних типів(за типом суспільно-економічних формацій):первісно-общинні, рабовласницькі, феодальні,капіталістичні і комуністичні.Інша типологія поділяє всі суспільства на прості і складні. Критерієм виступає рівень управління і ступінь соціальної диференціації (розшарування). Просте суспільство - це суспільство, у якому складові частини однорідні,у ньому немає багатих і бідних, керівників і підлеглих, структура і функції тут слабко диференційовані і можуть легко заміщуватися.Такими є первісні племена,що подекуди збереглися дотепер.Складне суспільство-суспільство із сильно диферент-ційованими структурами і функціями, взаємо за-лежними один від одного, що обумовлює необхідність їхньої координації. К.Поппер розрізняє два типи суспільств: закриті і відкриті.В основі різниці між ними лежить ряд факторів, і насамперед відно-шення соціального контролю і свободи індивіда. Для закритого суспільства характерна обмежена мобільність, несприйнятливість до нововведень, традиціоналізм, авторитарна ідеологія, колекти-візм.До такого типу суспільствК.Поппер відносив Спарту, Прусію, царську Росію,нацистську Німеччину, Радянський Союз Сталін-ської епохи.Відкрите суспільство характеризується динамічною соціальною структурою, високою мобільністю,здатністю до інновацій,критицизмом,індивідуа-лізмом і демократичною плюра-лістичною ідеологією. Зразками відкритих суспільств К.Поппер вважав давні Афіни і сучасні західні демократії. Стійким і розпов-сюдженим є розподіл суспільств на традиційні, індустріальні і постіндустріальні,який був запропонований американським соціо-логгомД.Белломна підставі зміни технологічного базису-удоскона-лювання засобів виробництва і знання.Традиційне (доіндуст-ріальне) суспільство - суспільство з аграрним укладом, з перева-гою натурального господарства, чіткою ієрархією, малорухомими структурами і заснованим на традиції способом социокультурной регуляції.Тут переважають видобувні види господарської діяльно-сті-землеробство,рибальство,видобуток корисних копалин. Пере-важна більшість населення(приблизно90%)зайнято в сільському господарстві. Для цього суспільства характерні ручна праця, вкрай низькі темпи розвитку виробництва,що може задовольня-ти потреби людей лише на мінімальному рівні.У доиндустриа-льном суспільстві основним виробником є не людина,а природа. Воно вкрай інерційно,тому важко сприймає нововведення. Поведі-нка індивідів у такому суспільстві регламентується звичаями, нормами,традиціями,що вважаються непорушними,що не допуска-ють навіть думки про їхню зміну.Індустріальне суспільство-це складне суспільство,із заснованим на промисловості способом господарювання,із гнучкими,динамічними структурами,що моди-фікуються, способом соціокультурної регуляції, заснованому на поєднанні свободи особи й інтересів суспільства. Для цих суспільств характерно розвинутий поділ праці, масове виробництво товарів, автоматизація виробництва, розвиток засобів масової комунікації, урбанізація і т.д. В індустріальному суспільстві всі сили спрямовані на промислове виробництво, щоб виробити необхідні суспільству товари. Усього лише 5-10 % населення зайнято у сільському господарстві, вони виробляють досить продовольства, щоб прокормити все суспільство. Формування індустріального суспільства пов'язано з поширенням великого машинного виробництва, урбанізацією (відтік населення із сіл у міста), утвердженням ринкової економіки і виникненням соціальних груп підприємців (буржуазія) і найманих робітників (пролетаріат). Постіндустріальне суспільство (іноді його називають інформаційним) -суспільство, розвинуте на інформаційній основі: видобуток (у традиційних суспільствах) і переробка (в індустріальних суспільствах) продуктів природи змінюються виробництвом і переробкою інформації, а також переважним розвитком (замість сільського господарства в традиційних суспільствах і промисловості в індустріальних) сфери послуг. У результаті міняється структура зайнятості, співвідношення різних професійно-кваліфікаційних груп.