25. Об’єкти та методи нарахування амортизації.

Під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, що призводить до зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань. Перелік витрат, які підлягають амортизації і не підлягають нарахуванню за методом податкової амортизації, визначено у ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у редакції від 22.05.1997 р. за № 283/97 – ВР.

Основні фонди (ОФ) – це матеріальні цінності, які призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом.

Витрати на придбання будь-яких матеріальних цінностей, вартість яких не перевищує 1000 грн., що призначені для використання у господарській діяльності платника податку, включаються до складу його валових витрат і не підлягають амортизації.

Амортизації підлягають витрати:

на придбання ОФ для власного виробничого використання.

*на самостійне виготовлення ОФ для власних виробничих потреб.

на проведення всіх видів ремонту, реконструкції та модернізації ОФ.

на капітальні поліпшення землі не пов’язані з будівництвом.

Суми амортизаційних відрахувань визначаються шляхом застосування норм амортизації до балансової вартості груп основних фондів на початок звітного періоду.

Для цього ОФ ділять на 4 групи:

група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі;

група 2 – автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;

група 3 – будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4;

група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного опрацювання інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).

Облік балансової вартості основних фондів групи 1 ведеться по кожному окремому об’єкту та в цілому по групі 1.

Для груп 2, 3 і 4 облік ведеться лише за сукупною балансовою вартістю відповідної групи.

Балансова вартість груп основних фондів (окремого об’єкта ОФ групи 1) визначається за формулою:

Б(а) = Б (а – 1) + П(а – 1) - В (а – 1) - А(а – 1) ,

де Б(а) – балансова вартість групи на початок звітного періоду;

Б (а – 1) – балансова вартість групи на початок періоду попереднього за звітний;

П (а – 1) – сума витрат понесених на придбання, покращання, ремонту основних фондів на протязі періоду, що передував звітному;

В (а – 1) – вартість основних фондів виведених з експлуатації в попередньому періоді;

А (а – 1) – сума амортизаційних відрахувань нарахованих в попередньому періоді.

Платники податку мають право застосовувати щорічну індексацію балансової вартості груп ОФ на коефіцієнт індексації, який визначається за формулою:

Кі = [І(а – 1) – 10] : 100,

Де І(а – 1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо Кі не більше 1 інфляцію не проводять.

Норми амортизації встановлюються у % до балансової вартості кожної із груп ОФ на початок звітного періоду в такому розмірі: (в розрахунку на квартал)

Група 1 – 2%

Група 2 – 10%

Група 3 – 6 %

Група 4 – 15%