2.2.2. Антропоохоронні відносини

Екологічна безпека населення є найбільш гуманним, благородним і відповідальним завданням екологічного законодавства, яке, по-перше, закріплює екологічні права громадян України, по-друге, гарантує їх реалізацію, по-третє, визначає правові, економічні та соціальні основи охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Кожний громадянин України має право на:

а) безпечне для його життя та здоров'я навколишнє природне середовище;

б) участь в обговоренні проектів законодавчих актів, матеріалів щодо розміщення, будівництва і реконструкції об'єктів, які можуть негативно впливати на стан навколишнього природного середовища, та внесення пропозицій до державних та господарських органів, установ та організацій з цих питань;

в) участь у розробці та здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного середовища, раціонального і комплексного використання природних ресурсів;

г) здійснення загального і спеціального використання природних ресурсів;

д) об'єднання в громадські природоохоронні формування;

е) одержання у встановленому порядку повної та достовірної інформації про стан навколишньою природного середовища та його вплив на здоров'я населення;

е) участь у проведенні екологічної експертизи;

ж) одержання екологічної освіти;

з) подання до суду позовів до державних органів, підприємств, установ, організацій і громадян про відшкодування збитків, заподіяних його здоров'ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище [19, 32].

У правових актах закріплено також обов'язки громадян України в галузі охорони навколишнього природного середовища. Громадяни зобов'язані: берегти природу, охороняти, раціонально використовувати її багатства відповідно до вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища; здійснювати діяльність з додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог екологічної безпеки, інших екологічних нормативів та лімітів використання природних ресурсів; не порушувати екологічні права і законні інтереси інших суб'єктів; вносити плату за спеціальне використання природних ресурсів та штрафи за екологічні правопорушення; компенсувати шкоду, заподіяну забрудненням та іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Громадяни України зобов'язані виконувати й інші обов'язки в галузі охорони навколишнього природного середовища. Сумлінне виконання обов'язків одними громадянами сприяє охороні екологічних прав усіма іншими.

Разом з тим екологічні права громадян забезпечуються системою гарантій:

• проведенням широкомасштабних державних заходів щодо підтримання, відновлення і поліпшення стану навколишнього природного середовища;

• здійсненням міністерствами, відомствами, підприємствами, установами, організаціями технічних та інших заходів щодо запобігання шкідливому впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, виконанням екологічних вимог у разі планування, розміщення продуктивних сил, будівництва та експлуатації народногосподарських об'єктів;

• участю громадських об'єднань та окремих громадян у діяльності щодо охорони навколишнього природного середовища;

• здійсненням державного та громадського контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

• компенсацією в установленому порядку шкоди, заподіяної здоров'ю і майну громадян внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

• невідворотністю відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища [19, 33].

Недоліком є те, що зазначені гарантії часто залишаються на папері. Вони ще не стали тим загальним обов'язком, який би виконувався завжди, скрізь і кожним, кого це стосується.

У системі правових заходів, спрямованих на охорону екологічних прав громадян, важливе місце посідають:

1) екологічні програми;

2) екологічна експертиза;

3) контроль і нагляд у галузі охорони навколишнього природного середовища;

4) освіта і виховання в зазначеній галузі.

Отже, основними видами екологічних правовідносин є природоресурсні (регулятивні) та охоронні, які в свою чергу можна поділити на природоохоронні та антропоохоронні.