6.10. Контроль якості при виконанні бетонних і

залізобетонних робіт

Лабораторний контроль якості при виконанні бетонних і залізобетонних робіт повинен бути ретельним на всіх стадіях виробничого процесу.

Контролюють якість бетонної суміші у місця приготування і після її транспортування в місця укладання, готовність ділянок споруди для бетонування (наявність підготовленої основи, відповідність проекту арматури, закладних частин, пристроїв для утворення монтажних отворів і т.д.).

Всі основні дані про бетонування конструкції заносять в журнал виконання бетонних робіт. Якість бетонної суміші перевіряють шляхом контролю дозування на бетонному заводі і рухомості бетонної суміші в місцях приготування та укладання. Міцність покладеного бетону оцінюють за результатами випробувань контрольних зразків на стиск. Контрольні зразки у вигляді кубів розміром 202020 см виготовляють у місці бетонування конструкцій і зберігають в умовах, близьких до умов витримування конструкцій.

Для кожної марки бетону виготовляють серію з трьох зразків-близнюків. Бетон вважається таким, що витримав випробування, якщо середня міцність контрольних зразків буде не нижче 85% проектної.

Приблизно міцність бетону в конструкції можна визначити механічним приладом, дія якого заснована на врахуванні глибини лунки, що утворилася в бетоні при ударі бойка приладу.

Неруйнівні методи контролю дозволяють контролювати якість бетону безпосередньо в конструкціях неруйнівними методами. До цих методів відносяться акустичний (імпульсний), радіометричний і СВЧ-поглинання.

Ультразвукові (акустичні) випробування зводяться до визначення швидкості поширення ультразвукових хвиль у досліджуваному матеріалі за попередньо складеними тарувальними залежностями, швидкість поширення ультразвуку - міцність бетону.

Радіометричні випробування засновані на тому, що гамма-промені, проходячи крізь бетонну суміш, втрачають інтенсивність випромінювання внаслідок поглинання і розсіювання. Зі збільшенням ступеня ущільнення суміші зростає поглинання гамма-променів.

Метод СВЧ-поглинання заснований на принципі ослаблення енергії надвисокої частоти при проходженні через контрольований матеріал. Застосування цього методу дозволяє здійснювати автоматичний контроль вологості бетону і сипких матеріалів.

6.11. Проведення робіт в умовах сухого жаркого клімату

Відмінною рисою сухого жаркого клімату є висока температура повітря (мінімальна вище 30°С і середня о 13 год. дня вище 25°С) при відносній вологості менше 50%. У цих умовах при твердінні бетону під впливом високих температур навколишнього середовища прискорюється реакція гідратації.

Крім цього, відбувається зневоднювання бетонної суміші, теплове розширення її компонентів, пластична усадка. Це призводить до деструктивних процесів, що знижують міцність бетону до 50% у порівнянні з бетоном, який витримується в нормальних тепловологісних умовах. Інтенсивне раннє зневоднювання призводить до утворення капілярів, спрямованих у бік поверхні, яка випаровує, що погіршує порову структуру бетону і, отже, знижує його міцність і водонепроникність. Зневоднювання також призводить до відшелушення зовнішніх шарів бетонної конструкції.

Необхідна якість бетону при виконанні бетонних робіт в умовах сухого жаркого клімату може бути забезпечена за рахунок застосування таких методів приготування, транспортування і витримування бетону, що зводили б до мінімуму його зневоднення.

Приготування і транспортування бетонної суміші. При приготуванні бетонної суміші необхідно вживати заходи, що забезпечують збереження необхідної консистенції суміші до моменту її укладання в опалубку. Це може бути досягнуте за рахунок збільшення витрати води, що, однак, пов'язано зі збільшенням витрати цементу. Крім того, зайвий вміст вільної води при зневоднюванні бетону сприяє утворенню спрямованих пор. Більш раціональним рішенням цього завдання є зниження температури суміші в процесі її приготування і вживання заходів, що виключають зневоднення при транспортуванні, укладанні та витримуванні бетону.

При температурі повітря до 40°С і низькій відносній вологості температура бетонної суміші може бути знижена до 20...25С шляхом змочування охолодженою водою заповнювачів, їхнього обдуву холодним повітрям при подачі в змішувач і т.д. Цим же цілям може служити додавання до 50% льоду до маси води.

Збереження консистенції бетонної суміші може бути досягнуте і шляхом введення в бетонну суміш при її приготуванні поверхнево-активних добавок (0,4...0,5% маси цементу). Вони не тільки зменшують зневоднення суміші, але і пластифікують її, знижуючи водопотребу.

При транспортуванні бетонних сумішей в умовах сухого жаркого клімату кузови бетоновозів або автобетонозмішувачів повинні мати термоізоляцію. Дальність перевезення не повинна перевищувати 10...15 км, щоб уникнути інтенсивного зневоднення.

Час перемішування суміші повинен бути приблизно в 1,5 раза збільшений.

Найбільш доцільно готувати суміш безпосередньо в місці укладання, доставляючи туди віддозовані сухі компоненти.

Важливим технологічним завданням є запобігання зневодненню бетону після його укладання в опалубку.

При високих температурах повітря і низькій відносній вологості поливання бетону не тільки не охороняє його від зневоднювання, а, навпаки, сприяє виникненню після кожного поливання свого роду термічного удару, що викликає через 10...15 хв. після цього інтенсивну втрату вологи, погіршення порової структури і, як наслідок, появу напружень, що розтягують, у поверхневих шарах бетону, що іноді перевищують більше на 50% допустимі.

Зневоднення бетону особливо небезпечне при будівництві споруд з тонкостінних конструкцій з великими відкритими поверхнями, наприклад іригаційних каналів. Тому для запобігання зневодненню свіжоукладений бетон рекомендується захищати плівковими покриттями, бітумами, лаками або іншими полімеризуючими матеріалами. Це зменшує втрату води в бетоні на 80...90%.

При будівництві споруд з незначними площами відкритих поверхонь, наприклад фундаментів, водовтрати свіжовкладеного бетону можна зменшити за рахунок покриття горизонтальних поверхонь шаром 3...5 см води (метод "водяного басейну").

У районах із сухим жарким кліматом і обмеженими ресурсами прісної води можна економічно використовувати таке дешеве джерело енергії, як сонячна радіація. Для цього свіжоукладений бетон покривають світлопроникними плівками, що пропускають променисту енергію і разом з тим запобігають втраті води, створюючи умови, близькі до твердіння бетону в пропарювальних камерах.

В умовах сухого жаркого клімату зневоднювання бетону може бути зведене до мінімуму також за рахунок скорочення часу його витримування шляхом інтенсифікації процесу твердіння. Для цього застосовують високоактивні, але малоусадочні цементи, хімічні добавки-прискорювачі твердіння, а також методи теплової обробки. Метод теплової обробки може виявитися найбільш ефективним, тому що дозволяє не тільки зменшити небезпеку зневоднення, але й одержати необхідну міцність бетону в найкоротший термін. При цьому слід мати на увазі, що з набуттям бетоном 70...80% проектної міцності він не вимагає в умовах сухого жаркого клімату якого-небудь спеціального догляду. Електророзігрів бетонної суміші проводять перед її укладанням в опалубку. Для електророзігріву використовують ті ж пристрої і прийоми, що й у зимових умовах. Температура суміші перед укладанням повинна бути 50-70°С. Електротермообробку (електропідігрівання, індукційне нагрівання, електрообігрівання) бетону виконують за неінтенсивним режимом зі швидкістю підйому температури не більше 10...20°С на годину. Максимальна температура прогріву не повинна перевищувати 50...80°С. Тривалість термообробки в умовах жаркого клімату складає 4...8 год. Для підтримки процесу інтенсивного набору міцності й уповільнення остигання бетону використовують теплоізольовані опалубки.