5. 2. Види інфляції та її наслідки

У сучасній економічній літературі зустрічається велика кількість класифікацій видів інфляції. При цьому автори не завжди дотримуються певних критеріїв для визначення того чи іншого виду, не завжди виділяють загальну ознаку за якою об’єднуються в єдину групу види інфляції або роблять це без наукового обґрунтування. В таких випадках інфляція втрачає будь-яку визначеність і змістовність, істотно ускладнюється пізнання її сутності.

Найбільш науково обґрунтованою і оптимальною на наш погляд є класифікація видів інфляції за чотирма ознаками (рис.2):

- залежно від можливості передбачити зростання цін;

- залежно від типу економічної системи;

- за темпами знецінення грошей;

• за чинниками, що спричиняють інфляційний процес.

У залежності від можливості передбачення зростання цін розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію.

Очікувану інфляцію спричиняється певними тенденціями в економіці або заходами, запланованими державою. Тому учасники ринкового процесу її очікували і захистилися від її згублених впливів.

Неочікувана інфляція є несподіваною для економічних суб’єктів, тобто є результатом непередбачених змін у сукупному попиті та сукупній пропозиції. Від неочікуваної інфляції характерне різке підвищення цін, що негативно впливає на грошовий обіг та податкову систему. За такої ситуації населення побоюється знецінення своїх доходів, а тому значно збільшується витрати на придбання товарів і послуг. Це створює додаткові труднощі в економіці та призводить до подальшого зростання цін.

В залежності від типу економічної системи розрізняють приховану та відкриту інфляцію.

Прихована інфляція виникає, якщо загальна економічна нерівновага між грошовим попитом та пропозицією виникає в економічній системі, де існує загальний державний контроль за виробництвом, цінами та всім суспільним відтворенням. Це неминуче супроводжується не просто деформаціями ринкових механізмів, а їхньою руйнацією, глибина якої залежить від фор та методів регулювання.

Для такої економічної системи характерне не підвищення цін, а зростання дефіциту товарів, підвищення витрат на пошуки та втрати часу на вимушене очікування в чергах, що веде до появи ефекту відомого як “прихована інфляція”.

Такий стан відомий населенню постсоціалістичних країн. У 1980-х роках у колишньому СРСР при відносно стабільній динаміці цін товарне забезпечення кожного рубля отриманої платні коливалося в межах 40-60- копійок, а 1991р. товарна конвертованість грошової одиниці впала до 28% [5, с.233].

Прихована інфляція позбавляє виробників економічних стимулів, вимагає державних дотацій, руйнує ринкові відносини, породжує “тіньову” економіку, спекуляцію, хабарництво. Зрештою, все зводиться до того, що спрямовані на офіційно - регульованому рівні ціни стрімко зростають на так званому “чорному” ринку. Власне, динаміка таких цін і є відносним вираженням прихованої інфляції.

Відкритою називають інфляцію, якщо загальна економічна нерівновага між суспільним попитом та пропозицією виявляється у підвищенні цін. Така інфляція заснована на дії ринкового механізму в економічній системі. Хоча вона і деформує його, але не руйнує остаточно, оскільки механізм ринку продовжує працювати і надсилає його суб’єктам цінові сигнали для відповідної реакції.

При розгляді інфляції як системного утворення окрім такого напрямку її дослідження, як аналіз форм вияву важливим є і вивчення такої характеристики інфляції, як її інтенсивність, яка визначається темпами втрати грішми своєї купівельної спроможності. Залежно від рівня інтенсивності знецінення грошей, відкрита інфляція поділяється на: повзучу, галопуючу, гіперінфляцію.

Повзуча інфляція спостерігається, тоді коли темпи зростання цін перевищують 10% на рік.

Вона характеризується надмірною емісією і прискореним накопиченням грошової маси в каналах обігу без помітного підвищення цін. Суб’єкти ринку певний час не відчувають надмірного випуску грошей в обіг і використовують їх для нагромадження чи збереження. Це тимчасово вилучає надмірно емітовані гроші з каналів обігу, послаблює інфляційний тиск на ціни. Тобто, така інфляція не має явних негативних наслідків, мало відчутна для економічних агентів. Вона не тільки не несе в собі серйозних негативних наслідків, а й виступає стимулом економічного розвитку та пожвавлення ділової активності. Інфляція на такому рівні досить легко контролюється державою, а тому суспільство не тільки легко пристосовується до неї, а й намагається скористатися нею для досягнення своїх поточних цілей. Тому економіці більшості індустріальних країн нині притаманна повзуча інфляція.

Галопуюча інфляція настає тоді, коли темпи зростання цін досягають 10-100% на рік. Вона спричиняє випереджувальні темпи зростання споживчого попиту порівняно з товарною пропозицією, що призводить до стрімкого зростання цін. При такій інтенсивності інфляційного процесу значно посилюються економічні суперечності та соціальне напруження в суспільстві, що різко негативно впливає на всі сфери економічного та соціального життя країни, оскільки інфляція починає виходити з-під контролю та стає важкопередбаченою.

Суб’єкти економічних відносин втрачають бажання реалізовувати товари за національну валюту, яка поступово втрачає свою купівельну спроможність, а стараються переходити на бартерні операції або на продаж товарів за іноземну валюту. Тобто в умовах галопуючої інфляції, гроші не тільки перестають бути засобом нагромадження, а й частково втрачають одну із основних функцій як засобу обігу.

Держава втрачає головні важелі управління емісійним процесом, оскільки економічна та фінансова криза ставить її перед необхідністю вдаватись до нових і нових емісій, і як результат даного економічного процесу - настають “емісійні шоки”. Це призводить до того, що галопуюча інфляція перетворюється в гіперінфляцію.

Гіперінфляція – характерним для неї є надзвичайно високі темпи зростання цін – більш як 100% на рік. У рамках гіперінфляції виділяють вужче поняття – суперінфляція, за якої темпи зростання цін складають 1000 і більше процентів за рік.

Найчастіше гіперінфляція виникає в країнах де спостерігається політичний хаос, соціальні революції або диспропорції в економіці які визвані наслідками війн.

На стадії гіперінфляції спостерігається нестабільність цін у всіх секторах економіки, поширюються бартерні операції, порушується фінансово-кредитний механізм, розвиваються неорганізовані стихійні процеси в економіці, що призводить до зростання загальної економічної та політичної нестабільності.

У період гіперінфляції реальний попит на гроші спадає, виникає різновид “гарячих” грошей - грошей, що втрачають свої основні функції (функцію обігу, нагромадження) і не затримуються довго у своїх володарів. В такий період економічної диспропорції особливо бракує банкнот великих номіналів, оскільки дрібні купюри зовсім втрачають свою вартість і виходять із каналів грошового обігу. Через це держава випускає в обіг купюри все вищих номіналів.

Через високі темпи росту інфляції реальна вартість доходів бюджету постійно зменшується у зв’язку з швидким знеціненням податків та інших надходжень у державну скарбницю, та також одночасним зростанням видаткової частини. Тому держава змушена весь час проводити все нову і нову емісію, щоб компенсувати фінансові втрати від інфляції. Оскільки зробити це практично не можливо, то державі доводиться зводити до мінімуму свої витрати, передусім на соціальні потреби, що в свою чергу загострює соціально-політичну нестабільність у суспільстві. На останній стадії інфляції (гіперінфляції) зростання емісії стає вже не тільки фінансове невигідним, а й соціально небезпечним.

Гіперінфляція вражала економіки багатьох країн. Потужної гіперінфляції зазнала, наприклад, Німеччина, де 1922 р. ціни виросли на 5470%, а 1923р.- в 1 300 000 000 000 разів. У 1950-1970 роки гіперінфляцію пережили багато країн Латинської Америки, у 80-і роки - Югославія і Ізраїль. На жаль, на початку 90-х років це негативне явище не обминуло й Україну.

В залежності від причин, що спричиняють інфляційний процес, можна виділити багато видів інфляції. Проте на практиці всі ці причини часто діють одночасно, накладаючись одна на одну. Тому чітко вичленити такі види інфляції практично неможливо або їх можна перерахувати безліч (наприклад, інфляція попиту, податкова інфляція, імпортована інфляція тощо). Тому в теорії грошей допускається вужча класифікація причин які викликають інфляцію. Мається на увазі інфляція попиту, яка викликана в основному монетарними чинниками, та інфляція витрат, що розвивається під впливом зазвичай немонетарних чинників. При такому підході і перший, і другий різновиди виступають як об’єднувальні чинникові види інфляції. Слід зважити й на те, що в умовах повномасштабного інфляційного зростання названі форми тісно переплітаються між собою.

Інфляція попиту характеризується надмірним зростанням товарного попиту порівняно з пропозицією, якщо при цьому не відбувається підвищення пропозиції, зростання попиту компенсується підвищенням цін, а значить зростає і рівень інфляції. У зв’язку з тим, що визначальним чинником цієї інфляції є зростання пропозиції грошей, тому її ще називають монетарною інфляцією. Йдеться передусім про надто велику грошову емісію, що призводить до перевищення попиту на гроші порівняно з реальною пропозицією товарів і послуг (табл.1). За цих умов виникає економічна ситуація, що характеризується дефіцитом товарів та послуг. Це явище було притаманне адміністративній економіці колишніх соціалістичних країн, населення яких протягом десятків років терпіло тотальний товарний дефіцит. За умов ринкової економіки “інфляція попиту”, відбувається за екстремальних умов, а саме: за умов воєн та соціальних революцій, природних катаклізмів. Як стверджує видатний економіст ХХ ст. Джон Мейнард Кейнс основоположник теорії “інфляція попиту”, цей вид інфляції розвивається тоді, коли сукупний попит перевищує межі максимального використання виробничих потужностей. А така ситуація в “зрілій” ринковій економіці може виникнути лише за надзвичайних обставин. Головною проблемою нормально функціонуючої економіки, навпаки, є проблема збуту виготовленої продукції.

Інфляційний процес може відбуватись і під впливом цілої низки немонетарних чинників. Йдеться про інфляцію витрат, що спричиняється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат, або ще її називають інфляцією пропозиції. Це передусім зростання заробітної плати, витрат на енергетичні й сировині ресурси, а також падіння продуктивності праці, посилення монополізації виробництва і ринку, зростання в структурі виробництва галузей з уповільненими темпами підвищення продуктивності праці (наприклад, послуг), з високою часткою витрат на заробітну плату та низкою питомою вагою виробництва предметів споживання, високі непрямі податки тощо (табл.1). В усіх цих випадках, щоб зберегти обсяги виробництва і пропозиції на попередньому рівні, необхідно збільшити грошові виплати, що призведе до зростання попиту, а отже і цін. Якщо грошові виплати не збільшувати, то вказані чинники призведуть до скорочення виробництва і пропозиції, що при попередньому попиті теж підштовхуватиме ціни вгору.

Одним з різновидів інфляції витрат є інфляція, викликана зростанням заробітної плати. Якщо підвищення останньої випереджає зростання продуктивності праці і не супроводжується збільшенням випуску продукції, то тоді зростають витрати виробництва на одиницю продукції і підвищуються ціни. Якщо спостерігається підвищення цін, стає неминучим зниження реальних доходів населення. Для того щоб зберегти їх рівень, необхідно у виробничій сфері піднімати грошові доходи працівників, або у бюджетній сфері – підвищувати надходження з бюджету. Як наслідок зростає собівартість продукції підприємств, що знову призводить до підвищення цін на товари і послуги, Тобто поступово розкручується інфляційна спіраль “зарплата-ціни”.

Наведений приклад демонструє тісний взаємозв’язок чинників інфляції попиту і витрат. Якщо з одного боку, підвищення заробітної плати приводить до надлишкової грошової маси в економіці, а це в свою чергу завжди породжує підвищений попит, з іншого - підвищення заробітної плати збільшує витрати виробництва, а це сприяє зростанню товарних цін [7].

Таблиця 1. Основні причини та особливості протікання інфляції попиту та витрат

Види інфляції	Причини інфляції	Механізм та особливості протікання інфляції
Інфляція попиту	1. Дефіцит бюджету та зростання державного боргу	Покриття дефіциту здійснюється або державними позиками або емісією банкнот, що дає державі додаткові кошти, а отже, і додатковий попит
	2.Кредитна експансія банків	Розширення кредитних операцій банків та паробанків призводить до збільшення кредитних знарядь обігу, які також створюють додаткові вимоги на товари і послуги
	3.Приплив іноземної валют в країну	Додатковий приплив іноземної валюти за допомогою обміну на національну грошову одиницю викликає загальне зростання обсягу грошової маси, а отже, і надлишковий попит.
	4.Вибір між інфляцією та безробіттям і пов’язана з цим стимулювальна політика уряду	Уряд намагається за допомогою стимулюючої політики знизити рівень безробіття в країні.
	5. Інфляція очікування зростання попиту	Очікування щодо зростання цін у майбутньому спонукають споживачів купувати товари про запас (що спричиняє зростання попиту), а фірми - нагромаджувати фактори виробництва, провокуючи тим самим додаткові інфляційні імпульси.
	6. Зростання чистого експорту	Збільшення попиту на продукцію національних виробників з боку іноземців підвищує сукупний попит
Інфляція витрат	1. Спіраль ”зарплата-ціна”, яка виникає за зазначеного зростання номінальної зарплати	Підвищення заробітної плати збільшує витрати виробництва, а це сприяє зростанню товарних цін.
	2.Зростання процентних ставок	Підвищення плати за кредит збільшує витрати виробництва
	3. Зростання цін на матеріальні ресурси, зокрема на енергоносії	Зростання цін на енергоносії внаслідок політики країн-нафтоекспортерів збільшує витрати виробництва
	4. Монополізм окремих галузей	У монополізованих секторах економіки виробники у відповідь на зростання попиту підвищують ціни замість нарощування виробництва
	5.Мілітаризація економіки	Військово-промисловий комплекс, поглинаючи матеріальні, інтелектуальні та інші ресурси, спотворює розподіл ресурсів у національній економіці, що згубно позначається на сукупній пропозиції
	6. Структурні зрушення	Зростання у структурі виробництва галузей з уповільненими темпами підвищення продуктивності праці (наприклад, послуг), з високою часткою витрат на заробітну плату та низькою питомою вагою виробництва, предметів споживання.
	7. Високі непрямі податки	Непрямі податки прямо і в повному обсязі збільшують ціни товарів, що обкладаються цим податком, і тим самим підвищують інфляцію.
	8.Інфляція очікування зростання витрат	Для зниження ризику втрати реальних доходів у наслідок інфляції виробники заздалегідь підвищують ціни на свою продукцію

По суті інфляція попиту і інфляція витрат є двома проявами одного й того самого явища інфляції як глибокої і тривалої розбалансованості економіки. Тому поділ інфляції на два цих види, це скоріше прояв наукового аналізу, ніж реальність.

Це особливо наглядно видно на прикладі інфляційного зростання цін в Україні, де в один клубок переплилися майже всі існуючі різновиди інфляції. Спостерігається ціла низка чинників, які виключають один одного, надаючи інфляційному розвиткові особливої складності.