Успадкування аутосомно-рецесивних ознак у людини

На відміну від аутосомно-домінантного типу успадкування аутосомно-рецесивне виявляється лише в результаті шлюбу двох гетерозигот. Тому такі ознаки частіше з’являються у близькородинних шлюбах. Чим менша концентрація аутосомно-рецесивного гена в популяції, тим більша вірогідність його реалізації при кровній спорідненості батьків. За аутосомно-рецесивним типом успадковуються більше 780 хвороб.

Деякі аутосомно-рецесивні ознаки наведено в табл. 1.

За аутосомно-рецесивним типом успадковується ген, що зумовлює здатність сприймати смак фенілтіокарбаміда або схожих з ним сполук.

Рецесивним є ген, що приводить до порушення будови внутрішнього вуха і, отже, до глухоти. Відсутність слуху з самого народження веде до німоти. Ген цей зустрічається досить часто, і шлюби між двома глухонімими — поширене явище. Цікаво відзначити, що від такого шлюбу іноді народжуються, всупереч сподіванням, здорові (з нормальним слухом) діти.

За аутосомно-рецесивним типом успадковуються багато захворювань з порушеннями обміну речовин. Ця велика група захворювань налічує близько 600 ензимопатій: відсутність або недостатність відповідного ферменту приводить до блокування біохімічних реакцій. Ензимопатії виникають в результаті мутацій генів, відповідальних за синтез певного ферменту.

У більшості випадків ензимопатії протікають пара­лельно з розумовою відсталістю. Виключенням із загального пра­вила є одне з порушень амі­нокислотного обміну — альбінізм — відсутність ферменту тиразинази, яка перетворює амінокислоту тирозин в пігмент меланін. У окремих індивідуумів меланін зовсім не утворюється або утворюється в таких малих кількостях, що шкіра, волосся виявляються дуже світлими, а очі — червоними (відсутність піг­менту не маскує кровоносні судини сітківки). Світ­лобоязнь і незвичайний колір очей примушують таких людей носити темні окуляри. В Екваторіальній Америці збереглося ціле плем’я альбіносів.

До порушень аміно­кислотного обміну відно­сяться також алкаптону­рія, фенілкетонурія й інші «природжені дефекти метаболізму».

При алкаптонурії у хворих виділяється темна, майже чорна сеча. Пов’язано це з присутністю в сечі гомогентензинової кислоти — проміжного продукту метаболізму двох амінокислот — фенілаланіна та тирозина. У хворих забарвлені також хрящі і в літньому віці розвиваються артрити (від грец. артрон — суглоб).

Фенілкетонурія (хвороба Феллінга) — різке підвищення змісту в крові амінокислоти фенілаланіна і перетворення її в ряд продуктів, наприклад у фенілпіровиноградну і фенілмолочную кислоти. На відміну від гомогентензинової кислоти, яка не має явного несприятливого впливу на тканини мозку, продукти, що утворюються при фенілкетонурії, є дуже токсичними. Тому у дітей при цій патології спостерігається різко виражена розумова відсталість. Захворювання виражається також у зниженні кіль­кості пігменту меланіну, тому хворі завжди виглядають, як блакитноокі блондини зі світлою шкірою. В даний час діагноз можна поставити при народженні дитини експрес-методом: на змочену сечею пелюшку наносять 5 крапель 10% розчину FеС1з, при цьому спостерігається почервоніння, яке швидко проходить).

З наймолодшого віку з їжі таких дітей слід виключити фенілаланін, рекомендується спеціальна дієта: каші на кобилячому молоці (бідному на амінокислоти), мед, масло, овочі, саго (фенілаланіну зовсім не містять) у поєднанні з лікуванням берлофеном (гідролізат білка). Цим попереджають розвиток порушень функцій мозку і діти розвиваються нормально. Без лікування у новонароджених при звичному годуванні розвивається ряд розладів, що приводять надалі до передчасної смерті. В деяких популяціях частота цього гена складає 1:7000. В 15% випадків це захворювання зареєстровано у нащадків, що походять від шлюбу кровно споріднених батьків. У плазмі крові таких гетерозигот спостерігається вдвічі більше норми фенілаланіна після стандартної дієти із звичним вмістом у ній цієї амінокислоти.

П орушення ліпідного обміну — амавротична ідіотія (хвороба Тея-Сакса), пов’язана з відсут­ністю ферменту гексосаміндази А, що спричиняє важкий розлад нервової системи. Цю хворобу можна виявити лише в другій половині першого року життя дитини, коли спостерігається прогресуюче відставання фізичного розвитку, порушення зору й інтелекту, надалі хворий сліпне, розви­вається недоумство і повна безпорадність. Важкі симптоми наростають, приводять до смерті дитини у віці до 4–5 років.

Це захворювання рідкісне, зустрічається з частотою 1:250000 часто виявляється у подружжя, предками якого були вихідці з Бухари або інших областей Середньої Азії.

Галактоземія — порушення вуглеводневого обміну. Вона обумовлена порушенням діяльності печінки, накопиченням у тканинах (у тому числі і в крові) галактози, яка є у молоці. Без лікування розвивається цироз печінки; до патологічного процесу залучаються й інші життєво важливі органи. Зрештою хвороба приводить до недоумства і ранньої смерті. На початку життя, як тільки новонароджений починає одержувати молоко, спо­стерігаються жовтяниця, блювота, диспепсичні розлади, зниження маси тіла. При ранній діагностиці таких дітей до трирічного віку переводять на безмолочне вигодовування, тобто виключають продукти, що містять галактозу. Такі діти розвиваються нормально і відхилень у психіці у них не спостерігається. Носіями такого гена, що викликає захво­рювання (тобто гетерозиготи) є в середньому 1 : 70000.

Аномалії, пов’язані з порушеннями розпаду деяких вуглеводовмісних сполук, викликають розвиток мукополі­сахаридозів (гаргоїлізми). При цих захворюваннях уражена сполучна тканина, а отже, страждають опорно-трофічні функції і моторика. Для хворих мукополісахаридозом характерна потворна статура (діти нагадують потвор-гаргоїдів, які прикрашають паризький храм Нотр-Дам), наявність множинних вад внутрішніх органів (печінки, нирок, серця, аорти, нервової системи) і очей.

Н адзвичайно рідкісне спад­кове злоякісне захворювання — природжений іхтіоз (від грец. іхтіс — риба). Вся шкіра такого хворого покрита значними за розміром зроговіли пластинами, що нагадують луску риби; при цьому порушенні є неможливим шкірне дихання. Дитина або народжується мертвою, або вми­рає незабаром після народження.

Як приклад злоякісних новоутворень, що передаються по аутосомно-рецесивному типу, можна назвати також гліому сітківки ока — пухлину глії (проміжної тканини центральної нервової системи).