- •Логіка висловлювань
- •§1 Висловлювання та операції над ними
- •Алфавіт логіки висловлювання
- •§2 Тавтології логіки висловлювання
- •Леми про тавтології
- •§3 Диз’юнктивні та кон’юнктивні нормальні форми.
- •§4 Повні та неповні набори логічних зв’язок.
- •Числення висловлювань
- •§1 Поняття формальної теорії
- •Властивості поняття виведення із гіпотез
- •§2 Формальна аксиоматична теорія l для числення висловлювань.
- •§3 Допоміжні правила виведення в теорії l.
- •§4 Повнота і несуперечність теорії l
Алфавіт логіки висловлювання
складають: 1. пропозиційні літери: A, B,C, …, A1, B1, C1,…;
2. пропозиційні зв'язки: ¬,&,V, ⊃,≡;
3. дужки ( , ).
З п.літер за допомогою пропозицийних зв’язок та дужок будуються пропозиційні форми (П.Ф.).
Означення (за ММІ).
будь-яка п.літера є п.форма;
якщо А та В – це ПФ, то ПФ будуть і (¬А), (А&В), (АVВ), (А⊃В), (А≡В);
п.формами є ті, і тільки ті об’єкти, для яких це випливає з 1 та 2.
Приклад ПФ:
А17, ((А&В) ⊃С); ¬(А≡В).
Приклад неПФ:
А*В, (А⊃В
§2 Тавтології логіки висловлювання
Розглянемо
ПФ
,
нехай q
– це упорядкований набір істинних
значень п.літер
.
значення
ПФ А на наборі q.
Знаходячи
значення
для всіх наборів q,
зводячи ці дані в таблицю, отримаємо
істинну таблицю для ПФ А ( в якій число
рядків =
)
Приклад 1
|
((А |
& |
(¬в)) |
|
(¬А)) |
|
0 |
0 |
1 |
1 |
1 |
|
0 |
0 |
0 |
1 |
1 |
|
1 |
1 |
1 |
0 |
0 |
|
1 |
0 |
0 |
1 |
0 |
Означення.
ПФ
А – тавтологія (від грец. теж саме слово),
якщо для
набора q
(істинних значень), які входять в ПФ А
пропозиційних літер,
.
Основне значення тавтологій полягає в тому, що деякі з них надають правильні способи будування умовиводів (від істинних посилок завжди приводять до істинних висновків).
На даному етапі робиться 1 крок на шляху формалізації - найважливішого метода математичної логіки. Переклад висловлювання з природної мови на символічний називається його формалізацією. Навпаки, називається інтерпретацією.
Означення. ПФ А називається запереченням, якщо для набору q істинних значень, які входять в А п.літер, А(q)=0.
Леми про тавтології
Лема
1. Якщо
та
- тавтології, то
- тавтологія.
Доведення:
Нехай
та
– тавтології. Припустимо, що
не є тавтологією, тоді
набір
:
.
Тоді
.
Отримали заперечення з тим, що
- тавтологія.
Лема 2. Якщо є тавтологією, яка містить п.літери та отримується з підстановкою в пропозиційних форм замість , то є тавтологією, тобто підстановка в тавтологію приводить до тавтології.
Доведення:
Нехай
- не тавтологія. Тоді існує набір
істинних значень п.форм
такий, що
.
Але
.
Отримали заперечення.
Застосування цієї леми:
Так
як
- це тавтологія, то тавтологією буде і
Якщо є тавтологією, то говорять, що логічно тягне або є логічним наслідком .
Якщо
є тавтологією, то говорять, що
та
логічно еквівалентні.
Лема
3.
Нехай
- ПФ, в яку входить ПФ
один або декілька разів. Нехай
- це ПФ, яка виходить з
заміною на ПФорму В одного, декілька
або усіх входжень А. Тоді
є тавтологією і, відповідно, якщо А та
В логічно еквівалентні, то
та
також логічно еквівалентні.
Доведення:
Візьмемо довільний набір q істинних значень, які входять в ПФорму п.літер.
Випадок
1. А(q)
та
В(q)
мають різні значення (наприклад,
,
,
або навпаки). Тоді
і тоді ПФ
Випадок
2 . А(q)
та
В(q)
мають однакові значення, тобто або
,
або
.
Але тоді
,
оскільки
відрізняється від
тільки тим, що в деяких місцях замість
А містить В.
,
.
Звідси
Ми
показали, що ПФ
на будь-якому наборі q
істинних значень має значення И. Ця ПФ
– тавтологія.
Після того, як нами дано означення ПФ, ми вводимо деякі згоди, правила про більш економне використання дужок. Ці правила повинні полегшити запис та читання важких ПФорм. Правила такі:
Будемо опускати зовнішню пару дужок.
Якщо ПФ містить входження тільки однієї бінарної зв'язки (тобто &, V, або ≡), то для кожного входження цієї зв'язки опускаються зовнішні дужки у тієї з двох форм, що з'єднуються цим входження, яка стоїть зліва. Так, замість
будемо писати
.Домовимося вважати, що логічні зв'язки упорядковані наступним чином: ¬, &, V, , ≡. Будемо опускати у всякій ПФормі усі ті пари дужок, без яких можливо відновлення цієї ПФорми на основі наступного правила. Кожне входження зв’язки ¬ відноситься до найменшої ПФорми, яка наступна за ним; після розстановки усіх дужок, які відносяться до усіх входжень знака ¬, кожне входження символа & зв’язує найменші форми, які оточують це входження. Після розстановки усіх дужок, які відносяться до усіх входжень знаків ¬ та &, кожне входження зв’язки V зв’язує найменші форми, які оточують це входження, і подібним же чином для та ≡.
При застосуванні цього правила до однієї і тієї ж зв'язці ми рухаємося зліва направо.
Приклад. Відновити дужки в ПФормі.
.
Рішення:
Зауважимо, що не всяка ПФорма може бути записана без вживання дужок. Наприклад, неможливо виключити дужки в ПФ:
,
,
.
