1. Охарактеризуйте теоретичні проблеми патопсихології.

Багато вітчизняні та зарубіжні вчені, які стояли біля самих витоків формується галузі психології, відзначали, що її значення виходить за межі прикладної науки в рамках психіатрії.

Розлади психіки розглядалися як експеримент природи, що зачіпає здебільшого складні психічні явища, до яких експериментальна психологія ще не мала підходу. Психологія, таким чином, отримувала новий інструмент пізнання.

Патопсихологія є галуззю психологічної науки. Її дані мають теоретичне і практичне значення для психології і психіатрії. У цьому сенсі її можна зарахувати до прикладних областей знання.

В даний час в науці відбувається надзвичайно інтенсивний процес формування міждисциплінарних і прикладних областей.

Забуття того положення, що патопсихологія є психологічною наукою, приводить до ще одного небажаного результату. Із-за недостатності фахівців-патопсихологів в патопсихологічну роботу вливаються фахівці суміжних дисциплін, що не володіють ні знаннями у області психології, ні професійними навиками.

Методичні прийоми експериментальної патопсихології застосовуються в даний час не тільки в психоневрологічній практиці. Облік зрушень в психологічному стані хворого, зміни його працездатності, його особових особливостей стає необхідним і в терапевтичних, хірургічних клініках, а також у області професійної гігієни.

За останній час в патопсихології на перший план виступає спрямованість на психокорекцію. Робиться спроба обґрунтування психологічних рекомендацій для проведення психокорекції (наприклад, при лікуванні неврозів, алкоголізму). Проте, для того, щоб психокоректувальна спрямованість була ефективною, вона повинна базуватися на поглибленому аналізі і кваліфікації психічного стану хворої людини. Це означає, що робота психолога повинна бути націлена не тільки на встановлення наявності того або іншого порушення пізнавальної або мотиваційної сфери або характеристики зміненої самооцінки, рівня домагань хворого, але і на кваліфікацію прихованих можливостей хворого, того, що Л.С. Виготській називав «соціальним розвитком». 

Особливе місце займає використання патопсихологічного експерименту в психіатричній клініці дитячого віку. Разом із завданням диференціальної діагностики, встановленням ступеня зниження і обліку ефективності лікування встає специфічне для дитячої психіатричної клініки питання про прогноз навчаної і пов'язане з ним питання про відбір дітей в спеціальні школи.

Як найважливіша характеристика сучасної патопсихології виступає її спрямованість на відновлення зміненої психічної діяльності, спрямованість на повернення хворій людині його соціального статусу, запобігання (профілактика) можливості подібної втрати у дорослих, підлітків, дітей.

2. Опишіть клінічну і психологічну феноменологію невротичних розладів .

До невротичних розладів можуть приводити як епізоди і ситуації, так оточення і середовище. Психотравмуючими вони стають не тільки в зв'язку з масштабністю або катастрофічністю. При аналізі фактора психічної травми виділяються наступні її характеристики:

- інтенсивність

- зміст

- значимість і актуальність

- патогенність

- гострота появи (раптовість)

- тривалість

- повторюваність

- зв'язок із преморбідними особистісними особливостями.

На думку Г.К.Ушакова [30] по інтенсивності психічних травм потрібно поділяти на: 1) масивні (катастрофічні), раптові, гострі, несподівані, приголомшливі, однопланові: а) зверхактуальні для особистості, б) неактуальні для особистості (наприклад, природні, суспільні катастрофи, інтактні для даного індивідуума); 2) ситуаційні гострі (підгострі), несподівані, що багатопланово утягують особистість (пов'язані з утратою соціального престижу, зі збитком для самоствердження); 3) пролонговані ситуаційні, що трансформують умови багатьох років життя (ситуація позбавлення, ситуація достатку - кумир родини): а) усвідомлювані і переборні, б) неусвідомлювані і нездоланні; 4) пролонговані ситуаційні, що приводять до усвідомленої необхідності стійкої психічної перенапруги (виснажуючі): а) викликані самим змістом ситуації, б) викликані надмірним рівнем домагань особистості при відсутності об'єктивних можливостей для досягнення в звичайному ритмі діяльності.

В.Н.Мясищев [28] поділяв психічні травми на об`єктивно-значимі й умовно-патогенні, підкреслюючи тим самим семантичну роль події. Під об`єктивно-значимими розуміють життєві події (психічні травми), значимість яких можна вважати високою для переважної більшості людей - смерть близьких, розлучення, звільнення й ін. Умовно-патогенними називають події, що стають психічними травмами, які викликають переживання в силу особливостей ієрархії цінностей людини (наприклад, утрата марки з колекції філателіста). Широко поширена в західній психіатрії шкала Holmes-Rahe, за допомогою якої кожній життєвій події приписується суто визначений і незмінний виражений у балах коефіцієнт. На підставі суми балів пропонується судити про силу й інтенсивність психічного впливу життєвих подій. Так, найвища кількість балів за травмуючий вплив, приписується смерті чоловіка (100 балів). Далі випливають: розлучення (73 бала), розлука чоловіка і жінки (65), тюремне ув'язнення (63), смерть рідних (63), одруження (50), примирення чоловіка і жінки (45), вихід на пенсію (45).

Актуальний конфлікт, що формується на базі психічної травми, на думку N.Peseschkіan, складається з життєвих подій і мікротравм, роль яких виділяється цим автором особливо. До останнього відносяться, наприклад, такі, як непунктуальність, неохайність, несправедливість, непорядність, невірність учасника комунікативного процесу. Подібні мікротравми, діючи щодня і монотонно, здатні викликати і сформувати невротичну симптоматику. Таким чином, на перший план висуваються не стільки значимість або інтенсивність психотравмуючого впливу, скільки повторюваність, однотипність і тривалість мікротравм, що входять у суперечність із уявленнями людини про "правильні якості" партнера.