Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
відповіді на Каневського.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
264.62 Кб
Скачать
  1. Особенности уровня притязаний и аффективности:

    • Уровень притязаний завышен, даже нейтральная ситуация оценивается с точки зрения достижения успехов.

    • Резкая поляризация оценок.

    • Жизнь в режиме постоянного сравнения себя с другими – лучшими.

    • Требования предъявляются и к другим: жизнь в режиме долженствования с одновременным переживанием чувства вины.

    • Резко выраженные состояния аффективной дезорганизации при неуспехе вплоть до полного паралича деятельности.

  2. Психологическая зависимость от другого человека; зависимость самооценки от оценок других людей. Эмоциональная зависимость от значимого другого с одновременным переживанием раздражения и агрессии к нему (амбивалентность), что приводит к колебаниям настроения. Трудности в принятии ответственности.

  3. Тенденция к негативному мышлению, фиксация на утратах. Приписывание успехов внешним обстоятельствам, а неудач – самому себе. Трудности социального функционирования, дефицит навыков взаимодействия с другими людьми, доминирование социальных стереотипов.

Но это всё невротический перфекционизм. Чем он отличается от перфекционизма, присущего многим нормальным людям?

  1. Норма: человек легко вовлекается в активность; невротик: стратегия избегания.

  2. Норма: концентрация внимания на своих возможностях; невротик: концентрация внимания на своих недостатках.

  3. Норма: положительный результат приносит чувство удовлетворения и повышает самооценку; невротик: результат никогда не рассматривается как достаточный, всегда есть чувство неудовлетворенности.

У персонологічних теоріях А. Адлера, А. Маслоу, К. Роджерса, Е. Фромма та ін. прагнення до самовдосконалення визнається вродженою динамічною тенденцією (потребою, мотивом, інстинктом тощо) особистості, глибинною спонукальною силою, яка, набуваючи свого предмету виражається у продуктах професійної діяльності й індивідуальної життєтворчості, надає їм суб'єктивного смислу і суспільної цінності. А. Адлер вважав, що прагнення бути досконалим природно, в тому сенсі, що воно сприяє подоланню вродженого відчуття неповноцінності людини [1]. У свою чергу, А. Маслоу писав, що прагнення досконалості, активне самовдосконалення ? показник особистісного здоров'я, а не прояв неврозу [7]. Перфекціонізм в концепції Л. Сільвермана - це форма вираження потреби самовдосконалення, яка є корисною для еволюції людини і людства в цілому, спонукальною силою, яка проявляється в невдоволенні людини “тим, що вона собою являє”, і жагучим прагненням “стати тим, ким вона повинна бути” [14].    Перфекціонізм не рідко асоціюється з мотивацією досягнення і в якості показників перфекціоністської мотивації розглядається прагнення змагання із самим собою (самоперевершування), досягнення вищих результатів, переживання успіху в значущій діяльності й уникнення невдачі. [6]    Перфекціонізм - це настанова (установка) особистості (К. Хорні, І.А. Гуляс). Перфекціонізм - це настанова розглядати в якості неприйнятного все, що нижче довершеності.    К. Хорні зосереджує свою увагу на когнітивних чинниках перфекціонізму у формі ірраціональних переконань або дисфункціональних установках [10]. Власне, мова не йде про визначальне прийняття перфекціонізму як негативного явища, однак його поява робить індивіда більш вразливим по відношенню до суспільства та його вимог, а відтак, поступово провокує розвиток невротичних характеристик.    Сутність перфекціоністських настанов за І.А. Гуляс розкривається у прагненні самовдосконалення, що набуло особистісного смислу, перетворилося на інтегральну особистісну диспозицію, орієнтуючи людину на буття, пов'язане з тенденцією її постійного розвитку, самоактуалізації в суспільно корисній діяльності. Вона розглядає прояви перфекціонізму через готовність до професійної діяльності майбутніх практичних психологів, у таких формах: самовиховання (морально-етичний перфекціонізм), самоосвіта (інтелектуально-компетентнісний перфекціонізм), розвиток професійних досягнень (акмеологічний перфекціонізм). Перфекціоністські настанови в структурі професійної готовності являють собою згармонізовану динамічну єдність мотивації досягнення, рефлексивних здібностей і професійно важливих якостей особистості з функціями емоційно-ціннісного спонукання, когнітивно-вольового забезпечення та професійно-особистісної самореалізації [6].