Відображення адрес при сегментній організації віртуальної пам’яті.

Віртуальна адреса при «-» це упорядкована пара V = (s,d), де s – номер сегмента віртуальної пам’яті; d – зсув у рамках цього сегмента.

Процес може виконуватися тільки в тому випадку, якщо його поточний сегмент перебуває в первинній пам’яті, тобто в ОП. Сегменти передаються із зовнішньої пам’яті в первинну повністю. Всі комірки, що відносяться до сегмента, займають суміжні адреси первинної пам’яті. Для розміщення сегментів, які поступають із зовнішньої пам’яті у вільні ділянки первинної пам’яті, застосовуються ті ж стратегії розміщення, як і при розподілі змінними непереміщуваними розділами. Динамічне перетворення віртуальних адрес у реальних адрес здійснюється у відповідністю із схемою приведеною для сторінкового відображення.

Відображення адрес при сторінково-сегментній (сс) організації віртуальної пам’яті

Системи із СС організацією пам’яті мають достоїнства обох способів реалізації віртуальної пам’яті. Сегменти зазвичай містять ціле число сторінок, причому не обов’язково, щоб всі сторінки сегмента перебували в первинній пам’яті одночасно, а суміжні сторінки віртуальної пам’яті не обов’язково повинні виявитися суміжними в первинній пам’яті. У системі зі СС організацією застосовується 3-х-компонентна адресація. Віртуальна адреса визначається як упорядкована трійка V = (s, p, d), де S – номер сегмента, P – номер сторінки, d – зсув у рамках сторінки.

ОС для кожного процесу формує по-перше одну таблицю сегментів процесу, і, по-друге, таблиці сторінок сегментів по одній на кожний сегмент процесу.

Таблиця сегментів процесу містить у своїх рядках інформацію про кількість сторінок у сегменті і початкові адреса s2 розміщення таблиць сторінок сегментів у первинній пам’яті ЕОМ. Кожна сторінка таблиць сегмента містить у своїх рядках інформацію про початкову адресу p2 розміщення в первинній пам’яті сторінкового кадру для даної сторінки віртуальної пам’яті. Динамічне перетворення віртуальних адрес у системах із СС організацією відрізняється від перетворення за схемою наявністю ще одного рівня обчислення адреси і появою таблиць сторінок для кожного сегмента процесу.

Керування віртуальною пам’яттю. Стратегії керування віртуальною пам’яттю.

Стратегії керування віртуальною пам’яттю так як і стратегії керування фізичною пам’яттю розділяються на 3 категорії:

- стратегії вштовхування

- стратегії розміщення

- стратегії виштовхування

Метою стратегії вштовхування є визначення у який момент слід переписати сторінку або сегмент із вторинної пам’яті у первинну.

Метою стратегії розміщення є визначення у яке місце первинної пам’яті поміщати сторінку, яка поступила, або сегмент.

Метою стратегії виштовхування є визначення яку сторінку або сегмент слід видалити з первинної пам’яті, щоб звільнити місце для розміщення сторінки, яка поступила, або сегмент, якщо первинна пам’ять повністю зайнята.

Більшість стратегій керування віртуальною пам’яттю базуються на концепції локальності. Суть концепції локальності полягає в тому, що розподіл запитів процесів на звертання до пам’яті має як правило не рівномірний х-тер з високим ступенем локальності. Властивість локальності проявляється як у часі, так і у просторі. Локальність у часі означає, що до комірок пам’яті, до яких недавно проводилося звертання, великою імовірністю буде звертання у найближчому часі. Локальність у просторі означає, що звертання до пам’яті, як правило, концентрується так, що у випадку звертання до деякої комірки пам’яті з великою імовірністю можна чекати звертання до прилеглих комірок.

Властивість локальності спостерігається не тільки в прикладних програмах, але і у роботі програм ОС. Локальність ніяк не можна гарантувати, однак імовірність її велика. Найважливішим наслідком локалізації є те, що програма можна ефективно працювати, якщо в первинній пам’яті перебуває підмножина, що включає найбільш популярні її сторінки або сегменти.

ЛЕКЦІЯ 6