Тема 6 «Плата за землю»

Лекція №1

План:

1. Плата за землю (ПЗ): загальна характеристика, переваги та недоліки.

2. Плата за землю як інструмент раціонального використання земельних угідь і регулювання розміщення виробництва та населення в регіональному розрізі.

3. Платники та об`єкт оподаткування.

4. Форми плати за землю: земельний податок та орендна плата.

5. Диференціація ставок залежно від призначення земельних ділянок, їх місцезнаходження і якісних характеристик.

6. Земельний податок із земель сільськогосподарського призначення.

7. Порядок встановлення ставок.

8. Земельна плата із земель несільськогосподарського призначення.

9. Порядок встановлення ставок для земель, грошову оцінку яких встановлено і не встановлено.

10. Особливості встановлення ставок для різних платників та видів діяльності.

Література:

1.Податковий Кодекс України.

2.Налоги. Учебное пособие. /Под ред. В.В.Буряковского.-Днепропетровск.: «Пороги», 1998.

3.Гридчина М.В., Вдовиченко Н.И., Калина А.В. Податкова система. – К.: МАУП, 2000

4. Білик М. Д., Золотько І. А. Податкова система України: Навч.-метод. посібник для са-мост. вивч. дисц. —К.: КНЕУ, 2000. С.47-49

1. Земля є одним з найстаріших в історії об’єктом оподаткування. І хоч зараз плата за землю не має суттєвого бюджетного значення, існування цього податку зумовлено цілим рядом чинників. З фіскальної точки зору надходження від плати за землю мають стабільний характер, від цього податку майже неможливо ухилитись, оскільки неможливо сховати земельну ділянку. Крім того, вона як об'єкт оподаткування піддається чіткому обліку. З соціальної точки зору плата за землю виступає досить справедливою формою оподаткування, оскільки більше податку сплачує той, хто має більшу кількість землі і кращої якості. З точки зору економічної ефективності вона також має деякі переваги: з одного боку — стимулює ефективне використання землі, а з другого — при встановленні диференційованих ставок залежно від регіону може сприяти більш рівномірному розміщенню продуктивних сил на території країни.

До недоліків цього податку слід віднести те, що надходження від нього є негнучкими, тобто його сума не залежить від доходів, які отримують платники. Це, в свою чергу, при збільшенні загального обсягу доходів в країні залишає бюджет без додаткових надходжень. В умовах кризового падіння виробництва цей вид податку може спричинити банкрутство платників, які переживають тяжкі часи. Крім того, його стягнення вимагає досить клопітної роботи по оцінці земельних ресурсів країни.

2. Плату за землю в Україні було введено з метою раціональною використання та охорони земель, вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості, фінансування витрат на ведення земельного кадастру тощо. Передбачалось, що надходження плати за землю будуть використовуватись за цільовим призначенням. Але в умовах фінансової кризи плата за землю використовується лише як одна з форм поповнення загального обсягу доходів бюджету.

3. Платниками податку є:

- власники земельних ділянок, земельних часток (паїв);

- землекористувачі.

Об’єктами оподаткування є:

- земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні;

- земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

4. Плата за землю існує в двох основних формах:

1) власне плата за землю, що стягується з власників, землекористувачів (крім орендаторів);

2) орендна плата (сплачують фізичні чи юридичні особи, які

користуються землею на умовах оренди).

5. Залежно від призначення землі розрізняють ставки, що встановлюються щодо земель сільськогосподарського і несільськогосподарського призначення.

6. Щодо земель сільськогосподарського призначення, ставки встановлюються у відсотках від грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь і диференціюються для ріллі, сіножатей та пасовищ і для багаторічних насаджень.

За земельні ділянки в межах населених пунктів ставки податку із земель, грошову оцінку яких визначено, встановлюються у відсотках від грошової оцінки.

Якщо грошову оцінку земельних ділянок не визначено, використовуються сер.ставки (в коп. за м. кв.) для населених пунктів, розмір яких диференціюється залежно від чисельності населення.

У населених пунктах, віднесених до курортних, встановлюються підвищуючі коефіцієнти до сер. ставок.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, автостоянками, гаражами, дачами громадян, а також надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства тощо справляється в розмірі 3% суми земельного податку. Податок за земельні ділянки, надані для Збройних Сил України, залізниць, гірничодобувних підприємств, а також за водойми, надані для виробництва рибної продукції, справляється у розмірі 25%.

Податок за земельні ділянки на територіях та об'єктах природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення, зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими будівлями і спорудами, що не пов'язані з функціональним призначенням цих об'єктів, справляється у п'ятикратному розмірі відповідного земельного податку.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підприємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподарських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у п'ятикратному розмірі.

7. Ставка земельного податку застосовується у відсотках до грошової оцінки земельної ділянки:

• сума податку за землю, грошова оцінка якої проведена:

Пз = (Пзд * Го * Сп / 100) * К зб(зм) ,

де Пз – плата за землю,

Пзд – площа земельної ділянки (м²),

Го – грошова оцінка 1 м² земельної ділянки (грн.),

Сп – ставка податку у % до грошової оцінки,

Кзб(зм) – коефіцієнт збільшення (або зменшення) суми податку;

• розрахунок податку за землю, якщо грошова оцінка землі не проведена:

Пз = (Пзд * Сп * Кі ) * Кзб(зм) ,

де Сп – ставка податку (коп.) за м²,

Кі – коефіцієнт індексації ставки податку.

8. Ставки плати за землю несільськогосподарського призначення диференціюються для земель населених пунктів і земель промисловості, транспорту тощо за межами населених пунктів.

Щодо земель, розташованих поза межами населених пунктів, ставки земельного податку встановлюються:

• для підприємств промисловості, транспорту, зв'язку та іншого призначення — з розрахунку 5% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області;

• для залізничного транспорту, Збройних Сил України — у розмірі 0,02% від грошової оцінки одиниці площі ріллі по області та ін.

9. Ставки податку:

1. за земельні ділянки, грошова оцінка яких проведена, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за виключенням земельних ділянок, вказанних у статтях 272, 273, 276, 278 Податкового кодексу;

2. ставки податку за земельні ділянки, грошова оцінка яких не проведена, встановлюються згідно коефіцієнту для груп населених пунктів: з чисельності населення від 100 до 250 тис. застосовується коефіцієнт 1,68; від 250 до 500 – 1,92. До цих коефіцієнтів застосовються додаткові коефіцієнті для Києва, АРК та міст обласного значення.

10. Існують пільги зі сплати податку на землю.

Для фізичних осіб:

• інваліди І та ІІ групи;

• фізособи, які виховують трьох і більше дітей до 18 років;

• пенсіонери;

• ветерани війни;

• особи, на яких поширюється дія ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантія їх соціального захисту»;

• фізособи, які признані законом особами, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи.

Для юридичних осіб:

• заповідники, національні природні парки, заказники тощо;

• дослідницькі господарства науково-дослідницьких установ та учбових закладів сільськогосподарського профілю;

• органи державної влади, органи прокуратури тощо;

• дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади;

• дошкільні загальньоосвітні учбові заклади;

• релігійні організації та ін.

Питання до самоконтролю:

1.Переваги та недоліки податку.

2Хто є платниками податку?

3.Які є форми плати за землю?

4.Ставки на землю.

ЗМ 2 «Податки і внески України. Інші збори та платежі України»