2. Фізіологічні та психологічні особливості людини.

Фактори, які визначають поведінку людини в сучасному середовищі, проявляються через здатність людини до виявлення сигналів небезпек, через її швидкісні можливості, щодо реагування на такі сигнали, через її емоційні реакції на небезпеку та ін. Показники, які зумовлюють можливості людини виявляти небезпечну ситуацію та адекватно реагувати на неї, залежать від її психофізіологічних властивостей, зокрема від її нервової системи, де здійснюється основна переробка інформації, що надходить до людини.

Три основних групи (компоненти) психіки людини

ПСИХІКА	ПСИХІЧНІ ПРОЦЕСИ	Основа психічної діяльності людини. Без них неможливо формувати знання та набуття життєвого досвіду
		Пізнавальні	відчуття, сприймання, мислення, уява,пам’ять, увага
		Емоційно-вольові	Почуття, воля
	ПСИХІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ	це індивідуальні якості особи
		Темперамент, здібності, характер
	ПСИХІЧНІ СТАНИ	це стани, які бувають тимчасовими, різноманітними, характерними лише для якогось конкретного моменту, і можуть позитивно чи негативно позначатися на всіх психічних процесах
		параксизмальні стани, стан афекту

Емоційні процеси.

У боротьбі за існування впродовж еволюції виживали ті організми, які змогли при зміні навколишнього середовища швидко перейти у стан готовності до руху. Дуже тісний зв’язок психічних процесів з роботою внутрішніх органів має певне значення в життєдіяльності людини.

Емоцією називається – відношення людини до того, що вона пізнає, що робить, до речей і явищ навколишнього світу до людей, їх дій та вчинків, до самого себе та своїх вчинків.

Емоції – це об’єктивно існуючі психічні явища, що мають специфічні особливості. Вони невід’ємні від людини, складають її внутрішню сутність і завжди проявляються у вигляді об’єктивних, біологічних та психічних реакцій. Емоції ніби накладаються на всі психічні властивості людини.

Емоції часто супроводжуються певними змінами у фізіологічному стані організму, що часто помітно з зовнішнього виду (“мурашки по спині побігли”, “серце щемить”). Як позитивні так і негативні емоції породжують у людини схильність до нещасних випадків, особливо це стосується негативних емоцій.

Емоційні реакції – це короткочасний стан людини під дією певної ситуації, а емоційний стан – більш статичний ат довготривалий, що виникає під дією сильної емоційної реакції.

Залежно від сили та інтенсивності емоційні реакції можуть по різному впливати на поведінку людини.

Емоції крім зовнішнього виразу, стимулюють життєво важливі фізіологічні функції організму та мобілізують його резервні можливості. Вони загострюють зір, слух, підвищують пильність та обережність, прискорюють процеси мислення….

Емоції призводять до появи в крові гормону надниркової залози – адреналіну. Існують такі види діяльності, які не представляють небезпеки для самих робітників але при роботі у них виникає сильна емоційна напруженість через високу відповідальність за життя інших людей.

Зазначені факти свідчать про те, що при сильному емоційному напруженні відбуваються істотні зміни у функціональному стані організму і його гомеостазі.

Гомеостаз - це здатність організму підтримувати окремі показники його внутрішнього середовища на відносно постійному рівні незалежно від стану емоційного напруження.

Стресові стани.

Стрес – (від анг. Stress – тиск, напруга) – це стан психічного напруження при вирішенні важливого завдання, це сукупність захисних фізіологічних реакцій, що виникають в організмі у відповідь на дію несприятливих зовнішніх чинників. (Г. Сельйо –1936 р. канадський фізіолог).

Емоційний стрес може бути двох знаків – позитивний і негативний. Перший мобілізує на досягнення мети, другий пригнічує.

Організм людини реагує на стрес зростанням біоелектричної активності мозку, підвищенням частоти серцебиття і т.і.

Прикметами стресового стану є – помилки у роботі, погіршення пам’яті, підвищення збудливості, неможливість зосередитися.

Виділяють три фази стресу:

• Тривога (мобілізація захисних сил).

• Резистентність (пристосування до складної ситуації).

• Виснаження (від тривалого стресу).

Стрес – це необхідна і корисна вегетативна та соматична реакція на різке збільшення зовнішнього навантаження, він підвищує енергетичні можливості організму і до відповідної межі сприяє успіхові в предметній діяльності, поки не перевищений критичний рівень.

Стресовий стан, що перевищує критичний рівень називають дистресом.

Стресовий стан характеризується загальною рисою – появою у людини внутрішнього конфлікту між вимогами які ставить до неї робота та її можливостями при цьому.