17) Кількісна оцінка ризику

Ризик завжди асоціювався з імовірністю несприятливих подій і їх наслідків. Його розрахункова формула виражається, як правило, в мультиплікативній формі, що дозволяє оцінити величину очікуваного наслідку:

Я = {< s_l ,р_г , х_г >}, і = 1,2,..., N (1)

де Я - ризик, що оцінюється; я - сценарій нещасного випадку; р. - імовірність того, що нещасний випадок станеться; х. - можливі наслідки нещасного випадку, якщо він станеться за і-им сценарієм.

Для індивідуального ризику Я. умова (1) може бути представлена як

^Я = ^РА/г ⁽²⁾

де Р_/ - імовірність несприятливої події (НП), Р_й/І- імовірність наслідку (наприклад, смертельного) для індивіда від даної НП, в умовах відсутності захисту індивіда від небезпеки.

Ймовірність НП Р_/ може бути розділена на ймовірність сценарію небезпеки р_8с і на ймовірність експозиції цієї небезпеки р_Ех:

^Pf = ^PSc^XPE_X.-

Наслідки зазвичай описуються в термінах індикаторів різних збитків k (як наприклад, фатальність, ушкодження, фізичні збитки, збитки доходів, тощо) та 'їх вразливості l_k (як наприклад, вразливість особи може бути визначена як летальність):

P_d/I = ^

Таким чином, для окремої особи, що є об'єктом первинного розгляду, з її особистою експозицією до небезпеки ризик можна визначити за формулою:

Верхня межа індивідуального ризику R_. може бути визначена через статистичні обчислення. Різні види ризику обчислюються різними способами. Звичайний випадок - розбіжність між добровільним та недобровільним ризиками. Максимальний індивідуальний ризик загинути від небезпеки зазвичай змінюється між 10^-2 за рік для добровільної ризикованої діяльності (як наприклад, стрибки з парашутом) до 10^-5 за рік для недобровільного ризику (як наприклад, аварії на атомних реакторах). Як показано у попередньому розділі, індивідуальний ризик обмежується нормативним значенням, наприклад величиною 10^-6 :

R. < 10⁶.

Кількісна оцінка ризиків. Ризик, якому піддається підприємство, - це ймовірна загроза розорення або несення таких фінансових втрат, які можуть зупинити всю справу.

Оскільки ймовірність невдачі присутня завжди, постає питання про методи зниження ризику. Для відповіді на це питання необхідно кількісно визначити ризик, що дозволить порівняти величину ризику різних варіантів рішення і вибрати з них той, який найбільше відповідає обраній підприємством стратегії ризику.

При кількісній оцінці ризику використовуються різні методи. В даний час найбільш поширеними є:статистичний метод;аналіз доцільності витрат;метод експертних оцінок;аналітичні методиметод аналогій;аналіз фінансової стійкості підприємства та оцінка його платоспроможності.

Статистичний метод полягає у вивченні статистики втрат і прибутків, що мали місце на даному чи аналогічному підприємстві, з метою визначення імовірності coбитія, встановлення величини ризику.Імовірність означає можливість отримання певного результату.

Ступінь ризику вимірюється двома показниками: середнім очікуваним значенням і дисперсія (мінливістю) можливого результату. Коефіцієнт варіації - це відношення середнього квадратичного відхилення до середньої арифметичної.Він показує ступінь відхилення отриманих значень.

Коефіцієнт варіації дозволяє порівнювати коливання ознак, що мають різні одиниці виміру.

Чим вище коефіцієнт варіації, тим сильніше коливання ознаки.Встановлена ​​наступна оцінка коефіцієнтів варіації:до 10% - слабке коливання;10-25% - помірне коливання;понад 25% - високе коливання.

18) Попередній аналіз небезпек – це аналіз загальних груп небезпек, присутніх в системі, їх розвитку та рекомендації щодо контролю. ПАН є першою спробою в процесі безпеки систем визначити та класифікувати небезпеки, які мають місце в системі. Проте в багатьох випадках цьому аналізу може передувати підготовка попереднього переліку небезпек.

ПАН звичайно виконується у такому порядку: вивчають технічні характеристики об’єкта, системи чи процесу, а також джерела енергії, що використовуються, робоче середовище, матеріали; встановлюють їхні небезпечні та шкідливі властивості;визначають закони, стандарти, правила, дія яких розповсюджується на даний об’єкт, систему чи процес; перевіряють технічну документацію на відповідність її законам, правилам, принципам і нормам безпеки;складають перелік небезпек, в якому зазначають ідентифіковані джерела небезпек (системи, підсистеми, компоненти), чинники, що викликають шкоду, потенційні небезпечні ситуації, виявлені недоліки.

Проведення ПАН може бути спрощено і формалізовано завдяки використанню матриці попередньої небезпеки, спеціальних анкет списків і таблиць.