13. Паспорт бюджетної програми

Відповідно до наказу МФУ «Про паспорти бюджетних програм», Паспорт бюджетної програми - документ, що визначає мету, завдання, напрями використання бюджетних коштів, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми. МІСТИТЬ повну інформацію про бюджетну програму та ЗАСТОСОВУЄТЬСЯ для здійснення моніторингу, оцінки реалізації і контролю ефективності виконання бюджетної програми та цільового використання бюджетних коштів.

Державне казначейство України здійснює платежі за дорученнями розпорядників бюджетних коштів у разі наявності затвердженого в установленому порядку паспорта бюджетної програми. Головні розпорядники розробляють проекти паспортів бюджетних програм і подають їх на погодження до Міністерства фінансів України протягом чотирьох тижнів після набрання чинності законом про Державний бюджет України. Паспорти бюджетних програм головного розпорядника затверджуються спільним наказом головного розпорядника та Мінфіну в трьох примірниках протягом 45 днів від дня набрання чинності законом про Державний бюджет України.

ВИМОГИ до складання паспорта бюджетної програми

1. У пунктах 1-4 визначаються відповідно коди і найменування головного розпорядника, відповідального виконавця, бюджетної програми, код функціональної класифікації видатків та кредитування державного бюджету, якому відповідає бюджетна програма, та бюджетні призначення. 2.У пункті 5 - перелік нормативно-правових, на підставі яких бюджетна програма була включена до закону про Державний бюджет України або виникла у випадках, передбачених цими Правилами, у тому числі державні цільові програми, що здійснюються у межах бюджетної програми. 3.У пунктах 6 та 7 - мета бюджетної програми і завдання, виконання яких забезпечує її реалізацію. 4. У пункті 8 - напрями використання бюджетних коштів. 5. У пункті 9 - коди економічної класифікації видатків бюджету та їх назви. 6. У пункті 10 - коди класифікації кредитування бюджету та їх назви. 7. У пункті 11 - Статті проекту закону про ДБУ, не прийняті у другому читанні, переносяться на розгляд у третьому читанні, яке повинно відбутися не пізніше 25 листопада року, що передує плановому. У третьому читанні ВРУ проводить голосування по пропозиціях Комітету ВРУ з питань бюджету щодо статей проекту закону про ДБУ, які не були прийняті у другому читанні та по проекту закону в цілому.3) Затвердження = Закон про ДБУ приймається ВРУ до 1 грудня року, що передує плановому. Республіканський бюджет АРК затверджується рішенням її ВР. Місцеві бюджети затверджуються відповідно обласною, міською, районною, районною в місті, селищною, сільською радами.

20. Сутність і значення місцевих бюджетів

Місцеві бюджети включають бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджети місцевого самоврядування – це бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об’єднань. Місцеві бюджети – це фонди фінансових ресурсів, призначені для реалізації завдань і функцій, що покладаються на органи самоврядування.

Місцеві бюджети забезпечують необхідними грошовими коштами фінансування заходів економічного і соціального розвитку, що здійснюються органами влади і управління на відповідній території. Через місцеві бюджети складаються певні фінансові взаємовідносини органів місцевого самоврядування практично з усіма підприємствами, установами, що розташовані на їх території, і населенням даної території у зв’язку з мобілізацією й витрачанням коштів цих бюджетів. Між бюджетами різних рівнів, а також між цими бюджетами і державним бюджетом виникають фінансові відносини з приводу перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення ефективного функціонування кожного бюджету.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території. У статті 43 Конституції України зазначено: “Місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки та збори відповідно до закону; утворюють, реорганізовують та ліквідують комунальні підприємства, організації, установи”. Також роль місцевих бюджетів певною мірою визначається величиною ВВП, що перерозподіляється через них.

21 Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад зобов’язані надати необхідну інформацію Міністерству фінансів України – для проведення розрахунків обсягів міжбюджетних трансфертів та інших показників, Верховній Раді України – для перевірки достовірності цих розрахунків.

Місцеві фінансові органи на будь-якому етапі складання і розгляду проектів місцевих бюджетів проводять аналіз бюджетного запиту з точки зору його відповідності меті, пріоритетності, а також дієвості та ефективності використання бюджетних коштів. На основі результатів аналізу керівник місцевого фінансового органу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту місцевого бюджету.

Після схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України Міністерство фінансів України доводить Раді Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевим державним адміністраціям та виконавчим органам відповідних рад розрахунки прогнозних обсягів міжбюджетних трансфертів.

Рішенням про місцевий бюджет визначається:1)загальна сума доходів і видатків, а також з розподілом видатків на поточні і капітальні;2)граничний обсяг річного дефіциту (профіциту) місцевого бюджету;3)бюджетні призначення головним розпорядникам коштів за бюджетною класифікацією; 4)доходи бюджету за бюджетною класифікацією;5)бюджетні призначення міжбюджетних трансфертів.

Міські (міст районного значення) бюджети, районні у містах, селищні та сільські бюджети на наступний бюджетний період затверджуються відповідно рішеннями міської, районної в місті, селищної або сільської рад не пізніше ніж у двотижневий термін після затвердження районного чи міського бюджету.

22До власних доходів місцевих бюджетів належать доходи, які визначаються законодавством, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

• місцеві податки і збори;

• доходи від майна і підприємств, що належать до комунальної власності.

Закріплені доходи – це ті, що повністю або частково (в %) зараховуються у певні види бюджетів безстроково або на довготерміновій основі і для їх включення не потрібне рішення органів влади вищої ради.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого. Основними формами надання міжбюджетних трансфертів є дотації вирівнювання та субвенції.

Дотації вирівнювання – міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності відповідного бюджету.

Субвенція – цільовий міжбюджетний трансферт призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.

До власних доходів місцевих бюджетів належать доходи, які визначені ст.69 Бюджетного кодексу України, формуються і збираються на відповідній території, а саме:

- податок на прибуток підприємств комунальної власності;

• місцеві податки і збори;

• 100% плати за землю – для бюджетів м. Києва і Севастополя, 75% плати за землю – для бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим та міст обласного значення, 60% плати за землю – для бюджетів сіл, селищ, міст районного значення;

• податок з власників транспортних засобів у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

• надходження сум відсотків за користування тимчасово вільними бюджетними коштами;

• податок на промисел;

• плата за забруднення навколишнього природного середовища у частині, що зараховується до відповідного бюджету;

• фіксований сільськогосподарський податок у частині, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування;

• плата за оренду майнових комплексів, що знаходяться у комунальній власності;

• надходження від місцевих грошово-речових лотерей;

• власні надходження бюджетних установ;

• платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення.

Ці доходи формують кошик доходів №2 і не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів.

До закріплених законодавством загальнодержавних податків і зборів, що надходять до бюджету Автономної Республіки Крим та областей і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів належать:

• 25% податку на доходи громадян, що справляється на відповідній території;

• 25% плати за землю, що справляється на території Автономної Республіки Крим та відповідної області;

• плата за ліцензії та сертифікати, що видаються Радою Міністрів Автономної Республіки Крим та обласними державними адміністраціями.

До закріплених доходів на рівні районних бюджетів, які використовуються для забезпечення реалізації спільних соціально-економічних і культурних програм територіальних громад і враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів належать:

• 50% податку на доходи громадян, що справляється на території сіл, селищ, міст районного значення;

• 15% плати за землю, що сплачується на території сіл, селищ, міст районного значення;

• плата за ліцензії та сертифікати, що видаються районними державними адміністраціями;

• плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється районними державними адміністраціями;

• надходження адміністративних штрафів, що накладаються районними державними адміністраціями.

До закріплених доходів за бюджетами місцевого самоврядування, які враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів, належать:

- податок на доходи громадян на основі відповідних нормативів відрахувань;

• державне мито в частині, що належить відповідним бюджетам;

• плата за ліцензії та сертифікати, що видаються виконкомами відповідних рад;

• плата за державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, що справляється виконкомами відповідних рад;

• плата за торговий патент на право здійснення деяких видів підприємницької діяльності;

• надходження адміністративних штрафів, що накладаються виконкомами відповідних рад;

• єдиний податок від суб’єктів малого підприємництва у частині, що належить відповідним бюджетам.

Перераховані податки і збори складають кошик доходів №1, що закріплюються на постійній основі за бюджетами місцевого самоврядування та враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів.

23Видатки місцевих бюджетів – це економічні відносини, які виникають у зв’язку з фінансуванням власних і делегованих повноважень місцевих органів влади.

До І групи належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які найближче розташовані до споживача. Ці видатки здійснюються із бюджетів сіл, селищ, міст і призначені для фінансування:1)органів місцевого самоврядування сіл, селищ, міст районного значення;2)дошкільної та загальної середньої освіти;3)первинної медико-санітарної, амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги;4)сільських, селищних та міських палаців культури, клубів та бібліотек.

До ІІ групи належать видатки на фінансування бюджетних установ та заходів, які забезпечують надання основних соціальних послуг і здійснюються з бюджетів міст республіканського значення Автономної Республіки Крим, міст обласного значення та районних бюджетів. Це видатки на:1)державне управління;2)освіту;3)охорону здоров’я;4)соціальний захист та соціальне забезпечення; 5)державні культурно-освітні та театрально-видовищні програми;6)державні програми розвитку фізичної культури і спорту.

Аудит - це незалежна експертиза аудиторськими фірмами стану бухгалтерського обліку, фінансових звітів та балансів, яка здійснюється з метою підтвердження достовірності показників звітності відповідно до чинного законодавства.

За формою бюджетний контроль поділяється на попередній, поточний та подальший або остаточний

Попередній контроль передує здійсненню операцій з фінансовими ресурсами і включає аналіз виконання бюджету попередніх періодів та здійснення рекомендацій щодо виявленнябюджетнихрезервів

Поточний контроль здійснюється безпосередньо під час проведення операцій з фінансовими ресурсами

Подальший контроль (остаточний, ретроспективний) здійснюється після завершення операцій з фінансовими ресурсами

30Державний фінансовий контроль здійснюється органами законодавчої (представницької) і виконавчої влади України. До системи органів державного фінансового контролю входять: Верховна Рада України, Міністерство фінансів, Рахункова палата, органи Державної контрольно-ревізійної служби, Державного казначейства, Державної податкової служби, Державної митної служби аудитори та аудиторські служби.

Верховна Рада України здійснює контроль за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу.

Рахункова палата України:

- здійснює постійний контроль за виконанням державного бюджету в межах та обсягах, визначених Конституцією України та Законом України "Про Рахункову Палату";

- перевіряє використання за призначенням органами виконавчої влади коштів загальнодержавних цільових фондів та коштів позабюджетних фондів;

- контролює утворення, обслуговування і погашення внутрішнього і зовнішнього державних боргів України;

- відповідність затверджених бюджетних асигнувань державного бюджету бюджетному розпису та виконанням бюджетного розпису;

Основним органом державного фінансового контролю по лінії виконавчої влади є Міністерство фінансів України. Воно здійснює контроль за виконанням державного бюджету, за дотриманням Правил складання проектів бюджетів в Україні,, за використанням бюджетних асигнувань та лімітів бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів, а також координує діяльність з контролю за додержанням надходжень та використанням державних коштів.

Головними завданнями ДКРС Закон визначив здійснення державного контролю за витрачанням коштів і товарно-матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю нарахувань, повноти і своєчасністю сплати до бюджетів та державних цільових фондів податків і зборів та інших платежів

Відповідальність органів влади за порушення бюджетного законодавства.

Заходи, яких вживають щодо розпорядників та одержувачів бюджетних коштів за вчинені ними бюджетні правопорушення: застосування адміністративних стягнень до осіб, винних у бюджетних правопорушеннях відповідно до закону; зупинення операцій з бюджетними коштами. Бюджетний кодекс (ч. 1 ст. 121) передбачає, що особи, винні в порушенні бюджетного законодавства, несуть цивільну, дисциплінарну, адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із законами України. Одним із головних принципів бюджетної системи є принцип цільового використання бюджетних коштів, який передбачає використання бюджетних коштів лише на цілі, визначені бюджетними призначеннями. Наслідком порушення цього принципу є зменшення асигнувань розпорядникам бюджетних коштів на суму коштів, що витрачені не за цільовим призначенням, і притягнення певних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності в порядку, визначеному законами України. Адміністративна відповідальність за нецільове використання бюджетних коштів передбачена ст. 164і2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а кримінальна - ст. 210 Кримінального кодексу України. При цьому предметом цього злочину мають бути бюджетні кошти у великих розмірах.

32. Причини виникнення бюджетного дефіциту: — зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;

— збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;

— падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;

— циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;

— неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки;

— не правильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;

— слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів;

— збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва (торговельно-посередницьку та фінансово-кредитну);

— зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;

• у короткостроковій перспективі — зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат).

33. Джерела фінансування дефіциту бюджету. Джерелами фінансування дефіциту бюджетів є державні внутрішні та зовнішні запозичення, внутрішні запозичення органів влади АРК, внутрішні та зовнішні запозичення органів місцевого самоврядування. КМУ може брати позики в межах визначених законом України про Державний бюджет України. Запозичення використовуються для забезпечення фінансовими ресурсами поточних видатків держави. За винятком випадків, коли це необхідно для збереження загальної економічної рівноваги. Міністр фінансів має право обирати кредитора, вид позики і валюту запозичення з урахуванням вимог БК та з метою економії коштів та ефективності їх використання. Державні позики вимагають чіткої системи погашення державного боргу. Джерелами цього погашення можуть бути: додаткові податкові надходження, які отримує держава завдяки зростанню ВВП на основі інвестування позичених коштів; підвищення рівня оподаткування; зменшення видатків; випуск нових позик.

Грошова емісія може використовуватися тільки в умовах жорсткого контролю за використанням цих грошей. Вона виходить з обмеження відношення бюджетного дефіциту до ВВП на рівні 2-3%.

34. Суть та основи бюджетного устрою. Бюджетний устрій характеризує, яким чином побудована бюджетна система. Основи бюджетного устрою досить стабільні і мають в цілому однакові чинники в різних країнах. Основами бюджетного устрою, які характеризують напрямки та форми вертикальної побудови бюджету, виступають:

встановлення принципів побудови бюджетної системи; виділення видів бюджетів; розмежування доходів і видатків між ланками бюджетної системи; організація взаємовідносин між різними бюджетами.

35. Розмежування доходів і видатків між бюджетами. Доходи Державного бюджету України щороку визначаються Верховною Радою України і закріплюються у відповідному законі.: податок на прибуток підприємств; ПДВ (без бюджетного відшкодування); збір за спеціальне використання лісових ресурсів державного значення; збір за спеціальне водокористування; платежі за користування надрами загальнодержавного значення; акцизний збір із вироблених в Україні товарів; акцизний збір із ввезених на територію України товарів; плата за ліцензії на певні види господарської діяльності; ввізне мито;

вивізне мито.

До основних видатків Державного бюджету України належать видатки на:

1) державне управління: законодавчу владу; виконавчу владу;Президента України;

2) судову владу;

3) міжнародну діяльність;

4) фундаментальні та прикладні дослідження і сприяння науково-технічному прогресу державного значення, міжнародні наукові та інформаційні зв'язки державного значення;

5) національну оборону;

6) правоохоронну діяльність та забезпечення безпеки держави;

7) освіту: загальну середню освіту;професійно-технічну освіту; вищі навчальні заклади державної форми власності; післядипломну освіту тощо;

8) охорону здоров'я: первинну медико-санітарну, амбулаторно-поліклінічну і стаціонарну допомогу;спеціалізовану, високо спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну та стаціонарну допомогу;санаторно-реабілітаційну допомогу тощо;

9) соціальний захист і соціальне забезпечення;

10) культуру і мистецтво;

11) державні програми підтримки телебачення, радіомовлення, преси, книговидання, інформаційних агентств;

12) фізичну культуру і спорт;

13) державні програми підтримки регіонального розвитку та пріоритетних галузей економіки;

14) програми реставрації пам'яток архітектури державного значення;

15) державні програми розвитку транспорту, дорожнього господарства, зв'язку, телекомунікацій та інформатики;

16) державні інвестиційні проекти;

17) державні програми з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, охорони навколишнього природного середовища і ядерної безпеки, попередження та ліквідації надзвичайних ситуацій та наслідків стихійного лиха;

18) створення і поповнення державних запасів та резервів;

19) обслуговування державного боргу;

20) проведення виборів та референдумів, державне фінансування політичних партій;

21) інші програми, які мають виключно державне значення.

До загальних принципів розподілу видатків між ланками бюджетної системи України належать: підвідомчість (підпорядкованість) установ та організацій, які фінансуються з відповідного бюджету, і значимість заходів, що фінансуються.