1.19. Строк чинності прав на об'єкти інтелектуальної власності

Строк чинності прав на об'єкти інтелектуальної власності є різним для різних об'єктів. Особисті немайнові права є необмеженими у часі. В той же час майнові права чинні протягом спеціально встановленого часу, після закінчення строку чинності таких прав будь-яка третя особа має право використовувати чи відтворювати об'єкт права інтелектуальної власності. Відповідно до норм Цивільного кодексу України встановлені наступні строки чинності майнових прав інтелектуальної власності: 1. строк чинності майнових прав інтелектуальної власності спливає через сімдесят років, що відраховується з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього співавтора; 2. строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відраховується з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання; 3. строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через п'ятдесят років, що відраховуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п'ятдесяти років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми; 4. строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відраховуються з 1 січня року, наступного за роком її

першого здійснення. Майнові права на винахід, корисну модель та промисловий зразок, компонування інтегральних мікросхем, на сорти рослин і породи тварин мають певну специфіку, про що йдеться у відповідних розділах Цивільного кодексу України. Цивільним кодексом України, законами України про інтелектуальну власність можуть бути передбачені випадки дострокового припинення майнових прав інтелектуальної власності, крім того власник охоронного документа на об'єкт інтелектуальної власності може сам відмовитись від своїх прав на такий об'єкт.

1.20. Джерела інтелектуальної власності

Джерела інтелектуальної власності – це об’єктивна форма існування правових норм. До джерел інтелектуальної власності належать такі документи: 1. Нормативні акти– це сукупність актів державних органів, в яких втілюються правові норми щодо  регулювання правовідносин, вони поділяються на - Закони України: Конституція України; Цивільний кодекс України (книга 4), Кодекс про адміністративні правопорушення, Кримінальний кодекс України та ін.; - Підзаконні нормативні акти: укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази і рішення міністерств і відомств, інструкції; накази комітетів, агенцій, відомств, Держслужбаів; постанови Верховної Ради України. 2. Міжнародно-правові акти (договори, конвенції тощо) застосовуються до правовідносин з інтелектуальної власності на территорії України, якщо Україна підписала і ратифікувала міжнародний акт. При цьому, якщо в міжнародному договорі передбачені інші правила, ніж в українському законодавстві, то застосовуються правила відповідного міжнародного договору (ст.10 ЦКУ). 3. Судова практиканемає юридичної сили, але необхідна для роз’яснення і тлумачення правових норм, закріплена  в постановах Пленуму Верховного Суду України. 4. Правовий звичай (звичаї ділового обороту) – є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері відносин. Звичай, що суперечить договору або актам цивільного законодавства, не застосовується.