Тема: Управління конфліктами в організації План

Суть, види, функції, причини та наслідки конфліктів.
Методи управління конфліктними ситуаціями.
Конфліктні особистості.

1. Суть, види, функції, причини та наслідки конфліктів

Конфлікти існують стільки, скільки існує людство. Вони виникають в процесі взаємодії, спілкування людей, оскільки їх інтереси і погляди є різними. Управлінська діяльність дуже схильна до виникнення конфліктних ситуацій. Тому будь-якому керівникові потрібно навчитися уникати зайвих конфліктів і ефективно управляти ними, якщо вони виникли. Це допоможе створити здоровий психологічний мікроклімат в колективі і нормальні умови для плідної, творчої праці.

У свідомості людей конфлікт найчастіше ототожнюється із негативним явищем, якого обов’язково необхідно уникнути.

Але часи змінюються, і сучасні погляди полягають у тому, що навіть при наявності ефективного управління в організаціях деякі конфлікти не тільки можливі, а навіть бажані. Звичайно, конфлікт не завжди має позитивний характер. Проте у багатьох випадках конфлікт допомагає виявити різноманітність поглядів, альтернативи у вирішенні проблеми, дає додаткову інформацію. Треба тільки вміти управляти конфліктами. У другій половині ХХ ст. навіть виокремилась спеціальна галузь знань – конфліктологія.

Слово «конфлікт» походить від латинського «confliсtus» - зіткнення і означає відсутність згоди між двома або декількома сторонами, якими можуть бути конкретні особи або групи.

Конфлікти виконують певні функції в процесі управління організацією:

Інформативна – має дві сторони: сигналізуючу і комунікативну. а) Сигналізуюча сторона містить в собі таке, що адміністрація починає звертати увагу на нестерпні умови праці і різного роду зловживання. І щоб не допустити виникнення конфлікту вона приймає заходи для пом’якшення ситуації яка склалася. б) Комунікативна сторона визначається так, що обом конфліктуючим сторонам треба мати інформацію, яка дозволяє зробити висновки про стратегію та тактику свого супротивника і ресурсах які він має.
Інтегративна – виробничий конфлікт впливає на співвідношення індивідуальних, групових, колективних інтересів, сприяє групоутворенню, встановленню і підтриманню нормативних і фізичних меж групи. Ця функція пов’язана з процесами всередині конфліктуючих сторін і взаємодії між ними.
Інноваційна – за допомогою конфлікту можна уникнути перепони на шляху економічного, соціального або духовного розвитку колективу. Під впливом протидії або в результаті її припинення відбувається трансформація стану міжособових стосунків. Правильно врегульований конфлікт поліпшує психологічні характеристики колективу.

Функції конфліктів можуть бути як позитивні так і негативні:

Позитивні	Негативні
розрядка напруження між конфліктуючими сторонами	великі емоційні і матеріальні витрати на участь у конфлікті
отримання нової інформації про опонента	звільнення співробітників, зниження дисципліни, погіршення соціально-психологічного клімату в колективі
згуртованість колективу організації для протидії зовнішнім ворогам	відношення до конфліктуючих груп як до ворогів
стимулювання до змін і розвитку	надмірне захоплення процесом конфліктної взаємодії шкодить роботі
зняття синдрому покори у підлеглих	після завершення конфлікту відбувається зменшення міри співробітництва між частиною працівників
діагностика можливостей опонентів	важке відновлення ділових відносин («шлейф конфлікту»)

Структура конфлікту включає в себе наступні елементи:

суб’єкти (сторони) – це учасники конфліктної взаємодії, що перебувають у стані конфлікту або ж підтримують конфліктуючих;
об’єкт конфлікту – будь-який предмет матеріального світу або соціальної реальності, через який виникає конфлікт;
предмет конфлікту – це причина його виникнення (привід);
конфліктна ситуація – період прихованої взаємної або односторонньої незадоволеності, яка базується на індивідуальній або груповій оцінці ситуації, що склалася;
мотиви конфлікту – це внутрішні спонукальні сили, що підштовхують суб’єктів соціальної взаємодії до конфлікту;
інцидент – це дії сторін, які характеризуються безкомпромісністю суджень і вчинків та спрямовані на обов’язкове оволодіння об’єктом загостреного зустрічного інтересу;
умови протікання конфлікту визначаються значною мірою зовнішнім середовищем, найважливішими умовами якого є: просторові (сфера виникнення конфлікту, умови і причини його виникнення, форми прояву і результати); часові (тривалість, частота конфлікту, тривалість участі у конфлікті кожною із сторін, часові характеристики кожного з етапів конфлікту); соціально-психологічні (особливості психологічного клімату, рівень взаємодії в групі, особливості психологічного стану учасників конфлікту, ступінь конфронтації; рівень залучення у протиріччя інтересів різних соціальних груп);
ранг опонентів – рівень влади, яким володіє кожна із сторін конфлікту;
можливі дії учасників конфлікту: за характером (наступальний, оборонний, нейтральний), за ступенем активності здійснення дій (активні – пасивні, ті, що ініціюють, ті, що відповідають), за спрямованістю дій учасників конфлікту (спрямованість на учасника, на самого себе, на третіх осіб);
результати конфлікту – те, чого домагаються в ході конфлікту протилежні сторони.