
- •Виконання електрокардіографії.
- •Вимір артеріального тиску (ат).
- •Введення шлункового зонда.
- •Мануальні прийоми відновлення прохідності дихальних шляхів.
- •1. Злегка відкрити рота, обережно натиснути на підборіддя велі кими пальцями.
- •2. Стиснути нижню щелепу пальцями і підвести її вгору: нижні зуби при цьому повинні бути врівні з верхніми зубами.
- •3. Переважно використовувати бімануальний метод: при зменшенні зусилля еластична сила капсули нижньощелепного суглоба та жувального м'яза підтягне нижню щелепу назад до суглоба.
- •Тривале перебування потерпілого в непритомному стані.
- •Необхідність звільнення рук реаніматора для виконання інших заходів.
- •Стан коми.
Виконання електрокардіографії.
Єлектрокардіографія - метод графічної реєстрації електричних явищ, що виникають в результаті серцевої діяльності. Реєстрація ЕКГ литься в 12 відведеннях: 3 стандартних (класичних), 6 грудних інополюсних, підсилених від кінцівок.
Техніка:
Рєєстрація ЕКГ у стандартних (класичних) відведеннях .
На нижню третину обох передпліч і ліву гомілку накладають вологі марлеві серветки, на які поміщають металеві пластини електродів.
З'єднують електроди з апаратом спеціальними різнобарвними дротами: червоний дріт йде до електрода на правій руці; жовтий дріт — до електрода на лівій руці; зелений дріт - до електрода на лівій нозі; чорний дріт - до електрода на правій нозі.
По черзі вмикаючи за допомогою перемикача на апараті відповідне відведення, виконують графічну реєстрацію 3-4 "серцевих комплексів".
1 -є відведення записують при розташуванні електродів на передпліччях.
2-е відведення записують при розташуванні електродів на передплеччі правої руки і на лівій гомілці.
3-є відведення записують при розташуванні електродів на передплеччі лівої руки і лівої гомілки.
Роблять запис на плівці з вказівкою прізвища, імені, по батькові, віку пацієнта, дати дослідження.
Реєстрація ЕКГу 6 грудних відведеннях:
Варто послідовно розташовувати грудний електрод-присоску в наступних позиціях:
1. Біля правого краю груднини в четвертому міжребер'ї.
2. Біля лівого краю груднини в четвертому міжребер'ї.
3. По лівій біля груднинній лінії між четвертим і п'ятим міжребер'ям
4. По лівій середньоключичній лінії в п'ятому міжреберї.
5. По лівій передній пахвовій лінії в п'ятому міжребер'ї.
6. По лівій середній пахвовій лінії в п'ятому міжребер'ї.
Однополюсні відведення від кінцівок:
Реєструються одним активним електродом, що по черзі розташовують: на правій руці; на лівій руці; на лівій нозі. Другий, неактивний електрод, утвориться завдяки об'єднанню 3-х електродів від кінцівок.
Вимір артеріального тиску (ат).
Величина АТ пропорційна кількості крові, що викидається серцем в аорту, і периферичному опору. Виражають АТ в міліметрах ртутного стовпа. Нормальний систолічний тиск у дорослих коливається в межах 100—140 мм рт. ст., діастолічпий у межах 60—90 мм рт. ст. Різниця між систолічним і діастолічним тиском називається пульсовим тиском, у нормі він дорівнює 40-50 мм рт. ст. У дітей значення артеріального тиску залежить від піку та зросту. АТ можна вимірити прямим і непрямим способами. Прямий (інвазивний) метод використовується в кардіохіруріії, полягає у вимірі безпосереднього тиску в артерії з введеною в неї канюлею. Непрямий (неінвазивний) метод полягає у вимірі тиску перекриттям повітряною манжеткою периферичної (як правило, на плечовій чи стегновій) артерії. Реєстрацію цього показника можливо здійснювати трьома способами: аускультацією, пальпацією і реєстрацією осцилограми. Найбільш розповсюджений аускультативний метод реєстрації сфігмоманометром. Він складається: з ртутнього чи пружинного манометра, гумових сполучних трубок, повітряної манжетки, гумового балон і для нагнітання повітря.
Обладнання:
1. Сфігмоманометр.
2. Фонендоскоп.
Техніка:
1. На оголеному плечі обстежуваного закріплюють повітряну манжетку, нижній край якої повинен знаходитися на 2—3 см вище ліктьової ямки.
Руку вкладають долонною поверхнею догори.
Знаходять плечову артерію в ліктьовій ямці і прикладають до неї фонеИДОСКОП.
Нагнітають повітря в манжетку (і манометр), доки тиск у ній не перевищить приблизно на 20-30 мм рт. ст. той рівень, при якому припиняє визначатися пульсація плечової артерії.
Відкривають вентиль і повільно випускають повітря з манжетки, одночасно фонендоскопом прослуховуючи плечову артерію і стежачі за показаннями шкали манометра.
Коли тиск у манжетці стане дещо нижчим систолічного, над плечевою артерією починають вислуховуватися тони, синхронні з діяльністю серця. Показання манометра в момент появи тонів фіксують як систолічний тиск.
Коли тиск у манжетці стане рівним діастолічному — відзначається виражене ослаблення і зникнення тонів. Пальпаторним методом визначають тільки систолічний тиск. Артеріальна осцилографія дозволяє зафіксувати систолічний, середній і діастолічний тиск у вигляді кривої.
Для виміру АТ на стегновій артерії манжетку накладають на стегно обстежуваного, який лежить на животі, і прослуховують підколінну артерію в підколінній ямці.
Оцінка:
У дорослих нормальний систолічний тиск коливається в межах 100-139 мм рт. ст., діастолічний - 60-89 мм рт. ст. Різниця між систолічним і діастолічним тиском називається пульсовим тиском і доівнює 40—50 мм рт. ст.
У дітей АТ залежить від віку та зросту.