1. Домашнє завдання:

1. Відповідно до отриманого завдання, знайти габаритні та установчі розміри (datasheet) усіх корпусних елементів схеми.

1. Завдання на лабораторну роботу:

Створити посадкових місць елементів друкованого монтажу в редакторі ???.

2. Хід роботи:

1. Налаштувати редактор: встановити одиниці виміру системи СІ.

2. Налаштувати сітку

3. Встановити поточну товщину лінії

4. Створити посадкове місце компонентів.

3. Зміст звіту:

1. Титульна сторінка

2. Мета роботи

3. Результати виконання домашнього завдання.

4. Результат виконання посадочних місць в Pattern Editor (screenshot)

5. Схема завдання (в кінці кожного протоколу)

6. Висновки

Лабораторна робота 3

Тема:Створення компонентів у програмі Library Executive пакету САПР P-CAD 2006.

Мета роботи:

1. Короткі теоретичні відомості.

При проектуванні друкованих плат необхідна інформація про схемні образи ЕРЕ та посадочних місць для них. Програми трасування та розміщення повинні мати інформацію про відповідність кожного конкретного виводу умовного графічного позначення виводу в корпусі елемента. Для цього відповідні данні заносяться в упаковочні таблиці, де вказуються основні характеристики використовуваних ЕРЕ. Дана програма не являє собою графічний редактор. Вона лише зводить введену раніше графічну інформацію в єдину систему – бібліотечний елемент, в якому поєднуються кілька образів представлення елемента: образ не схемі, посадочне місце та упаковочна інформація.

Після завантаження Library Executive на стрічці елементів доступні лише піктограми Component/New, Component/Open, та View/Source Browser. Після завантаження існуючого компонента чи відкриття нового командами Component/New, Component/Open на екрані з’явиться діалогове вікно Component Information.

В даному вікні представлена загальна інформація про компонент.

1. В стрічці Select Pattern вибирають тип корпусу компонента.

2. В стрічці Number of Gates задають число секцій в компоненті.

3. В стрічці Number of Pads вказують загальну кількість виводів.

4. В стрічці RefDes Prefix задають префікс позиційного позначення компонента.

5. В розділі Component Type вибирають тип компонента (який беруть до уваги при складанні списків з’єднань та заповненні граф звітів про проект.

Normal – звичайний копонент;

Power – джерело живлення ( компоненти такого типу не включаються в списки з’єднань для «упаковки» схеми на ДП, але включаються в списки з’єднань для виконання моделювання;

Sheet Connector – з’єднувач листів схеми;

Module – символ (модуль) ієрархічної структури;

Link – зв’язок символа модуля ієрархічної структури з його схемою;

1. В розділі Component Style вибирають:

Homogeneous – однорідний компонент (всі секції однотипні);

Heterogeneous – неоднорідний компонент (всі секції різнотипні);

2. В розділі Gate Numbering задають спосіб нумерації секцій:

Alphabetic – буквений;

Numeric – числовий;

3. В розділі Alternate Views вказують альтернативні зображення символів

IEEE – відповідно стандарту Інституту інженерів по електротехніці та електроніці.

De Morgan – відповідно стандарту позначення логічних функцій

4. В вікні Select Symbol вибирають зображення символа, призначеного для упаковки, у відповідності посадочному місцю.

5. В діалоговому вікні Pin View наведена таблиця з інформацією про всі виводи компонента.

6. В діалоговому вікні Pin View наведена інформація про всі виводи компонента.

Таблиця складається з восьми стовпчиків, в яких вказана наступна інформація:

Pad# - порядковий номер контакту;

Pin Des – Фізичний номер воводу (відповідно цокольвці);

Gate – номер секції компонента;

Sym Pin# - порядковий номер вивода символу секції компонента;

Pin Name – ім’я вивода символа сеції компонента;

Gate Eq – код логічної еквівалентності символа секції компонента;

Pin Eq – код логічної еквівалентності вивода секції;

Elec. Type – електричний тип виводу, необхідний для перевірки принципової схеми.

Unknown – невідомий;

Passive – вивод пасивного компонента;

Input – вхід;

Output – вихід;

Power – живлення.

Таблицю можна змінити використовуючи три основні способи редагування:

1. Способом прямого вводу, який базується на переході (курсором клавіатури або курсором миші) в потрібну комірку таблиці та наборі на клавіатурі значення;

2. Способом копіювання та вставки. Використовує засоби Windows для виділення ( клавіша Shift для виділення області копіювання), копіювання – (Ctrl + C) та вставки інформації – (Ctrl + V);

3. Способом зсуву (або переміщення) інформації. Полягає у виділенні області яку переміщуємо ( клавіша Shift для виділення області копіювання), та зсуву її вверх – (Ctrl + Стрілка вгору) та вниз – (Ctrl + Стрілка вниз).

2. Завдання на лабораторну роботу:

3. Хід роботи:

1. Створити новий бібліотечний елемент (Component/New)

2. Заповнити таблицю інформацією про елемент.

4. Зміст звіту:

Титульна сторінка

Мета роботи

Результати виконання домашнього завдання.

Результат виконання компонентів у програмі Library Executive (screenshot)

Схема завдання (в кінці кожного протоколу)

Висновки

Лабораторна робота 4

Тема:Створення схеми електричної принципової у програмі Schematic пакету САПР P-CAD 2006.

Мета роботи:

1. Короткі теоретичні відомості:

Загальні вимоги до виконання схем

Загальні вимоги і правила виконання схем встановлює ГОСТ 2.702-84 ЄСКД. Принципова схема є найповнішою електричною схемою виробу, на якій зображають всі електричні елементи і пристрої, необхідні для здійснення і контролю електричних процесів, і всі електричні зв’язки між ними, а також електричні елементи, якими закінчуються вхідні і вихідні ланцюги.

До складу принципової схеми входять:

1) умовні графічні позначення електричних елементів і електричні зв’язки між ними;

2) позиційні буквено-цифрові позначення електричних елементів;

3) написи, що характеризують вхідні і вихідні ланцюги;

4) перелік елементів.

Принципові схеми повинні бути максимально наочними, зручними для читання і найкращим чином відображати логіку розвитку процесу у виробах. Все це досягається дотриманням наступних умов:

елементи, що спільно виконують які-небудь функції (функціональні групи), слід на схемах групувати поблизу один від одного;

елементи усередині функціональних груп слід розташовувати так, щоб конфігурація ланцюгів була простою (щоб кількість зломів і перетинів ліній була найменшою);

функціональні групи елементів слід розташовувати на схемі в послідовності,

відповідній розвитку процесу зліва направо;

всі додаткові і допоміжні функціональні ланцюги (елементи і зв’язки між ними)

треба, як правило, виводити із смуги зайнятої основними ланцюгами.

Схеми викреслюються для виробів, що знаходяться у відключеному, тобто в

знеструмленому положенні.

Схеми виконуються згідно ГОСТ 2.702-84 без дотримання масштабу, дійсне

просторове розташування елементів або не враховується взагалі, або враховується приблизно.

Лінії зв’язку між елементами схеми розташовують тільки горизонтально або

вертикально і вони повинні мати найменшу кількість зломів і взаємних перетинів. Стандарт ГОСТ 2.701-84 встановлює товщину ліній зв’язку від 0,2 до 1 мм залежно від формату схеми і розмірів графічних позначень. Товщина, що рекомендується, від 0,3 до 0,4 мм.

Відстань між двома паралельними лініями зв’язку — не менше 3 мм, а між окремими графічними зображеннями — не менше 2 мм.

Для однозначного визначення елементів, що входять до складу виробу і зображених на схемі, кожному елементу або пристрою схеми привласнюють буквено-цифрове позиційне позначення згідно ГОСТ 2.710-81.

Умовні графічні позначення не відображають дійсні розміри елементів, що

позначаються, а тільки визначають їх вигляд (тип). Позиційне позначення в загальному випадку складається з трьох частин. У першій частині указують вид елементу (пристрої) однією або декількома літерами (літерні коди

поширених видів наведені в табл. 2.3), наприклад, R — резистор, С — конденсатор (для уточнення виду елементу допускається застосовувати двобуквений код, наприклад, для напівпровідникового приладу діоду — VD); у другій частині — порядковий номер елементу або пристрою в межах даного виду, наприклад: R1, R2 …, R6; С1, С2…, С5;

Цифри порядкових номерів і їх буквені позиційні позначення виконують одним

розміром шрифту.

Перелік елементів

Дані про елементи, що входять до складу виробу і зображені на схемі, записують в перелік елементів, який поміщають на першому листі схеми або виконують у вигляді самостійного документу (рис. 2.8). У першому випадку перелік оформляється у вигляді таблиці, що заповнюється зверху вниз. Її розташовують, як правило, над основним написом на відстані не менше 12 мм від неї. Продовження переліку поміщають зліва від основного напису, повторюючи головку таблиці. У другому випадку перелік елементів виконується на форматі А4 з основним написом згідно ГОСТ 2.104–68 (форма 2 і 2а), з привласненням шифру, що складається з букви П (перелік) і коду схеми, до якої випускається перелік, наприклад: ПЕ3 — (П) перелік елементів до (Е) електричної (3) принципової схеми. У графах переліку елементів указують наступні дані:

1. у стовпчику «Поз. Позначення» приводяться позиційні позначення елементів (пристроїв);

2. у стовпчику «Найменування» — найменування елементів (пристроїв) відповідно до документа, на підставі якого цей елемент (пристрій) застосований, а також позначення цього документа (основний конструкторський документ: ГОСТ, ТУ);

3. у стовпчику «Кількість» — кількість однакових елементів;

4. у стовпчику «Примітка» — технічні дані елементу, що не містяться в його найменуванні (при необхідності).

Допускається всі відомості про елементи поміщати поряд з їх зображенням на вільному полі схеми. Зв’язок переліку елементів повинен здійснюватися через позиційні позначення.

р ис.4.1