3.8. Вимоги до оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел повинен містити тільки ті праці, на які посилався автор у роботі.

З кількох можливих способів упорядкування матеріалу у списку (за алфавітом, за порядком згадування, за видом джерела) найбільш вживаним є розміщення прізвищ авторів або назв творів за алфавітом. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної або видавничої справи. При складанні списку використаної літератури треба звернути увагу на такі положення:

• на перше місце виносять Конституцію України, закони України, укази Президента України, рішення і постанови Верховної Ради та кабінету Міністрів України;

• далі у алфавітному порядку вказується вітчизняна література, після цього – іноземна;

• спочатку у списку подаються джерела кирилицею (без розмежування джерел за мовами – українською, російською), потім – латиницею;

• за наявності декількох джерел одного автора вони розташовуються у списку за роками видання починаючи з найраннішого;

• усі джерела наводяться у списку тією мовою, якою вони написані. Перекладати назви джерел українською мовою заборонено.

Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту. Необхідно враховувати тип джерела.

9. Типові помилки в написанні та оформленні магістерських робіт

Зміст роботи не відповідає плану курсової (дипломної, магістерської) роботи або не розкриває тему повністю чи в її основній частині.

Сформульовані розділи (підрозділи) не відбивають реальну проблемну ситуацію, стан об'єкта.

Мета дослідження не пов'язана з проблемою, сформульована абстрактно і не відбиває специфіки об'єкта і предмета дослідження.

Автор не виявив самостійності, робота являє собою компіляцію або плагіат.

Не зроблено глибокого і всебічного аналізу сучасних офіційних і нормативних документів, нової спеціальної літератури (останні 5 - 10 років) з теми дослідження.

Аналітичний огляд вітчизняних і зарубіжних публікацій з теми роботи має форму анотованого списку і не відбиває рівня досліджуваності проблеми.

Не розкрито зміст та організацію особистого експериментального дослідження (його суть, тривалість, місце проведення, кількість обстежуваних, їхні характеристики), поверхово висвітлено стан практики.

Кінцевий результат не відповідає меті дослідження, висновки не відповідають поставленим завданням.

У роботі немає посилань на першоджерела або вказані не ті, з яких запозичено матеріал.

Бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без додержання вимог державного стандарту.

Як ілюстративний матеріал використано таблиці, діаграми, схеми, запозичені не з першоджерел, а з підручника, навчального посібника, монографії або наукової статті.

Обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, вона виконана неохайно, з помилками.

Типовою помилкою студентів при написанні загальних висновків є компіляція, тобто застосування без будь-яких змін речень (іноді навіть цілих абзаців) із тексту розділів або висновків до розділів. Це є не припустимим. Для загальних висновків необхідно знаходити інші формулювання тих положень, що містяться у роботі.

Типовими помилками у мові студентських наукових робіт є:

• вживання прикметника “наступні” перед переліченням. Замість нього треба вживати “такі”;

• утворення найвищого ступеня порівняння прикметників додаванням слова “найбільш”;

• уживання слова “даний” із вказівною метою. Замість нього треба вживати слова “такий”, “цей”;

• неправильне вживання прийменників “у/в”. Треба зважати на такі правила:

1. прийменник “у” вживається, якщо попереднє слово закінчується на приголосний і наступне слово починається з приголосного, наприклад: приклад у дужках;

2. прийменник “в” вживається, якщо попереднє слово закінчується на голосний і наступне слово починається з голосного, наприклад: слова в аналогічному прикладі;

3. якщо попереднє слово закінчується на приголосний, а наступне починається з голосного, або попереднє слово закінчується на голосний, а наступне починається з приголосного, то діє “правило трьох приголосних”: не допускається вживання трьох приголосних поспіль;

4. на початку речення завжди вживається “у” (крім тих випадків, коли наступне слово починається з голосного), наприклад: У нашій роботі, У цьому відношенні, В аналогічному прикладі.

Аналогічними є правила вживання сполучників “і/й”.