3.6. Літературне оформлення магістерської роботи

Робота має виконуватись науковим стилем, який має свої особливості. Для наукового тексту характерний формально-логічний спосіб викладення матеріалу, цілісність і зв’язність думок, відсутність розмовних та емоційних мовних елементів. Такий спосіб викладання матеріалу обумовлює й використання займенників: займенник “я” не використовується, вживається тільки “ми”.

Магістерська робота виконується українською мовою.

Не слід використовувати довгі і складні речення. Фрази мають бути логічно пов'язані між собою. Слід уникати штампів. Необхідно дотримуватись прийнятої наукової термінології, умовних скорочень і символів (с. – сторінка, м. – місто, ст. – століття тощо).

Необхідно стисло, логічно й аргументовано викладати зміст і результати досліджень, уникати загальних слів, тавтології.

Підрозділи і пункти не можна закінчувати цитатою.

При зазначення кількості одиниць числа від одного до десяти друкуються буквами, більше десяти – цифрами. Наприклад: п’ять шкіл, два приклади, але 18 респондентів, 89 учасників конференції.

Якщо у тексті потрібно виділити певні терміни та поняття, рекомендується робити це курсивом, жирним шрифтом, жирними курсивом або жирним підкресленим курсивом.

3.7. Вимоги до оформлення ілюстрацій, таблиць, формул, додатків

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розташовувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації повинні бути посилання у тексті. Наприклад: (мал. 1.1) або (рис. 1.1) або зворот типу “…як показано на рис.1.1”

Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, які містяться у тексті, повинні відповідати вимогам державних стандартів.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу та порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, другий рисунок першого розділу позначається як “мал. 1.2” або “рис. 1.2”.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розташовують безпосередньо під зображенням. Текст заголовку починається з великої літери. Після заголовку крапка не ставиться. Ілюстрації позначаються словом “Рис.” або “Мал.”, ставиться їх номер, а потім назва.

Якщо ілюстрація займає всю сторінку, то вона виноситься в додатки.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно зробити певні посилання, дотримуючись вимог чинного законодавства щодо авторських прав. Наприклад (у вигляді діаграми):

Рис. 2.2. Аналіз сформованості готовність магістрів-управлінців до дослідницької діяльності (%).

Таблиці. Цифровий матеріал здебільшого оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті пишуть повністю наприклад: “... у таблиці 1.2 ...”

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу (за винятком додатків). Номер таблиці складається з номера розділу й порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою. наприклад: друга таблиця другого розділу позначається як “Таблиця 2.2”.

Слово “Таблиця”, її номер розміщують праворуч від цієї таблиці, а назву – посередині. Назву таблиці друкують малими літерами, крім першої великої, і розташовують над нею. Назва має бути стислою і розкривати зміст таблиці. Заголовки таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони становлять одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. У кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки й підзаголовки граф зазначають в однині. Наприклад:

Якщо посилання знаходиться на іншій сторінці, ніж сама таблиця, то у посиланні перед словом “табл.” додається “див.”, наприклад: “див. табл. 2.1”.

Таблиця не має графи (колонки) із зазначенням порядкових номерів рядків. Наприклад:

Таблиця 2.1

Рівні сформованості культури професійного спілкування у керівників навчально-виховних закладів

Рівні сформованості культури професійного спілкування	Загальні показники сформованості, %
Низький	20
Середній	80
Високиий	-

Якщо таблиця переходить на наступну сторінку, то над іншими частинами пишуть “Продовження таблиці ” із зазначенням номера.

При повторному посиланні на таблиці та ілюстрації потрібно вказувати скорочено слово “дивись”, наприклад: “... див. таблицю 1.3 ...” чи “...див. рис. 1.2 ...”.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, у якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище й нижче кожної формули повинно бути залишено не менше одного вільного рядка. Формули та рівняння у тексті слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу й порядкового номера формули (рівняння), відокремлених крапкою і записується в круглих дужечках. наприклад: третя формула першого розділу позначається як “(1.3)”. Номер формули зазначають на рівні формули в дужках у крайньому правому положенні у рядку. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках і об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться у середині групи формул і звернене у сторону номера. Якщо формула знаходиться у рамці, то номер такої формули записують зовні рамки з правого боку навпроти основного рядка формули. Нумерувати слід тільки ті формули, на які є посилання в наступному тексті. Інші нумерувати не рекомендується. Пояснення значень кожного символу й числового коефіцієнта слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Перший рядок пояснень починають з абзацу словом “де” без двокрапки.

Посилання на формули та рівняння роботи вказують порядковим номером формули чи рівняння у круглих дужках, наприклад: “... за формулою (1.3)...”.

Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому після формул і у тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації. Двокрапку перед формулою ставлять лише у випадках, передбачених правилами пунктуації: у тексті перед формулою є узагальнююче слово; цього вимагає побудова тексту, що передує формулі. Розділовими знаками між формулами, котрі йдуть одна за одною і не відокремлені текстом, можуть бути кома або крапка з комою безпосередньо за формулою перед її номером. Розділові знаки між формулами при парантезі ставлять всередині парантеза.

У додатках вміщують матеріал, який не може бути послідовно розташований в основній частині через великий обсяг, суто технічний характер або внаслідок неможливості способу відтворення (викладений на папері іншого формату). У додатки можуть бути внесені окремі ілюстрації, таблиці, схеми тощо.

Додатки слід оформлювати як продовження рукопису на подальших сторінках, розташовуючи відповідно до появи посилань на них у тексті. Додатки повинні мати спільну з рукописом наскрізну нумерацію сторінок.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами українського алфавіту, за винятком Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь.

наприклад: Додаток А; Додаток Б.

Якщо у тексті один додаток, то він позначається як Додаток А.

Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатків, слід нумерувати в межах кожного додатка. наприклад: третій рисунок Додатка А позначається як “Рисунок А.3.” і т. ін.