2.2. Вимоги до структури магістерських робіт

Обов’язковими структурними елементами магістерської роботи є:

1. титульний аркуш;

2. зміст;

3. перелік умовних позначень (за потреби);

4. вступ;

5. розділи основної частини з висновками до кожного;

6. загальні висновки;

7. список використаних джерел;

8. додатки (за потреби).

1. Титульна аркуш роботи. Титульний аркуш магістерської роботи містить:

• найменування вищого навчального закладу, факультету та кафедри, де виконане дослідження;

• прізвище, ім’я та по батькові автора (в називному відмінку);

• назву роботи із зазначенням її типу (магістерська робота);

• номер та назву спеціальності;

• науковий ступінь, вчене звання, прізвище та ініціали наукового керівника;

• місто і рік (Додаток Б).

2. Друга титульна сторінка роботи. Крім відомостей, що містяться на титульній сторінці обов'язково зазначається: “Робота заслухана на засіданні кафедри педагогіки та рекомендована до захисту. Протокол № ..., дата засідання кафедри педагогіки” (Додаток В).

3. Зміст. Він містить найменування та номери початкових сторінок вступу, усіх розділів, підрозділів та пунктів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Якщо назва складової частини роботи розташовується на декількох рядках, вони мають бути структуровані за змістом. Заголовки змісту повинні бути ідентичними заголовкам у тексті. Всі заголовки розпочинають з великої літери без крапки в кінці. Останнє слово кожного заголовку з’єднують крапками номером сторінки, яка йому відповідає, у стовпчику праворуч (Додаток Д).

4. Перелік умовних позначень, символів, одиниць і термінів. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів складають за умови повторення таких елементів більше трьох разів у тексті та вміщують безпосередньо після змісту, починаючи з нової сторінки. Перелік друкується двома колонками, у яких, наприклад, зліва за абеткою наводять скорочення, справа – їх детальне розшифрування (Додаток Ж).

Якщо спеціальні терміни, символи, позначення і таке інше повторюється менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті під час першого згадування. Наприклад: загальноосвітні навчальні заклади (далі – ЗНЗ).

5. Вступ. Це дуже відповідальна частина магістерської роботи, яка містить усі кваліфікаційні характеристики наукового дослідження. У вступі певним чином сконцентрована вся робота у згорнутому вигляді: обґрунтовують актуальність обраної теми, розкривають сутність наукової проблеми та її значущість, визначають провідних вчених і фахівців даної галузі, стан розробки й обґрунтування необхідності проведення дослідження, визначають мету й завдання досліджуваної проблеми, формулюють її предмет і об’єкт, розкривають обраний метод або методи дослідження, повідомляють теоретичну значущість і прикладну цінність отриманих результатів. Вступ є текстом, створеним за моделлю клішованого типу, де регламентуються не лише характер компонентів та їхня послідовність, а й характер заповнення цих компонентів. Саме тому у вступі треба особливо точно дотримуватись зазначених нижче вимог:

• Актуальність теми. Для доказу актуальності обраної теми магістр повинен на основі аналізу протиріч, існуючих в обраному напрямку досліджень, показати сутність проблемної ситуації, яка повинна бути вирішеною в даній роботі. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими вже підходами до розв’язання проблеми обґрунтовують актуальність та доцільність роботи. Сформулювати наукову проблему – це означає показати уміння відокремити головне від другорядного, уяснити, що вже відомо з компонентів основної задачі дослідження, а що необхідно визначити, з’ясувати. Формулювання суті наукової проблематики (за обраною темою) здійснюється шляхом визначення межі між знанням і пізнанням про предмет дослідження. Обов’язково визначається ступінь розкриття дослідженості наукою обраної для магістерської роботи теми. На це спрямовують огляд літератури, який може зумовити висновок, що тема дослідження не розкрита або розкрита частково чи не в тому аспекті і потребує подальшого дослідження. Актуальність теми роботи не може визначатися тим, що певне явище ніколи не досліджувалось у науці. Актуальність теми висвітлюється на одній – трьох сторінках друкованого тексту.

• Мета і завдання дослідження. Формулюється мета роботи і завдання, які необхідно вирішити для досягнення поставленої мети. Мета – це кінцевий науковий результат, якого прагне досягти автор роботи у процесі власного дослідження. Не слід формулювати мету як “Дослідження...”, “Вивчення...”, тому що такі слова вказують не на саму мету, а на засіб її досягнення. Визначення мети дослідження дозволяє сформулювати гіпотезу, тобто розгорнути припущення, що може бути реалізовано в результаті виконання магістерської роботи. Визначена мета дослідження повинна бути конкретизована у вигляді переліку завдань дослідження, що конкретизують дію по досягненню мети. Завдання – це конкретні шляхи, засоби досягнення поставленої мети. Вони являють собою відносно самостійні компоненти діяльності, її етапи по досягненню мети. Як правило, завдання формулюються у вигляді стислих і конкретних тез імперативів: визначити…; довести…; досягти…; з’ясувати…; охарактеризувати…; проаналізувати…; розкрити…; розробити… тощо.

Завдань у магістерській роботі не повинно бути багато (рекомендована кількість – від чотирьох до шести). Першим завданням магістерської роботи, як правило, є огляд основних положень наукових робіт щодо теми дослідження та вибір (розробка) методологічного апарату дослідження. Наприклад:

• провести науковий аналіз стану теорії визначеної проблеми і практики її вирішення;

• визначити можливі шляхи розв’язання проблеми дослідження;

• визначити сутність поняття “готовність керівника ЗНЗ до реалізації функцій управління”;

• розробити критерії оцінювання рівня розвитку готовності керівників ЗНЗ до реалізації функцій управління та інші.

Перелік визначених завдань найчастіше стає основою для плану магістерської роботи.

• Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію.

• Предмет дослідження міститься в межах об’єкта і являє собою частину від цілого (тобто об’єкта). Об’єкт і предмет співвідносяться як загальне і часткове. В об’єкті виділяється та його частина, яка й стане предметом дослідження. Саме на предмет спрямована увага автора, оскільки він має визначати назву роботи.

• Методи дослідження. Методи дослідження слід добирати й виробляти адекватно предмету, меті і завданням дослідження, оскільки саме методи допомагають їх вирішити. Метод – це певний комплекс прийомів, який використовують на різних етапах дослідження – теоретичному, емпіричному, для розв’язання конкретного завдання, щоб визначити педагогічну дійсність, встановити істину, перевірити чи спростувати її.

Методи наукового пізнання розподіляють на загальні та спеціальні. До загальних належать методи діалектичного матеріалізму, історизму, а також загальні методи наукового пізнання такі, як методи емпіричного дослідження (спостереження, порівняння, вимірювання, експеримент), методи емпіричного та теоретичного дослідження (аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування, моделювання та інші), методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного та інші). До спеціальних методів належать ті, що використовуються в окремих науках і характерні для них.

В наукових роботах педагогічного напрямку здебільш використовуються такі методи: метод аналізу літератури, педагогічні спостереження, метод моделювання, анкетування та інтерв’ю, педагогічний експеримент, вимірювання, метод рангових оцінок, метод вивчення та аналізу документації, статистичний метод, вивчення педагогічного досвіду та інші. Зазначати методи дослідження слід не відірвано від змісту, а навпаки, коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось за допомогою того чи іншого методу.

Наприклад: аналіз літератури дозволить ознайомитись з точками зору різних авторів на суть проблеми, що вивчається; визначити сутності понять (дефініції), що надали дослідженому явищу або процесу його ознаки; виявити найбільш актуальні та перспективні напрямки дослідження; одержати матеріали для написання магістерської роботи; уяснити місце обраної проблеми в теорії і педагогічній практиці та інше.

• Елементи наукової новизни відображає відмінність одержаних результатів від відомих раніше, містить коротку анотацію наукових положень, запропонованих магістрантом. Новизна результатів дослідження може бути зумовлена трьома рівнями:

• перетворенням відомих даних, їх докорінною зміною;

• розширенням, доповненням відомих даних;

• уточненням, конкретизацією відомих даних, поширенням відомих результатів на новий клас об'єктів, систем і т. ін.

Рівень перетворення характеризується принципово новими в певній галузі знаннями, які не просто доповнюють відомі положення, а є чимось самостійним. На рівні доповнення новий результат розширює відомі теоретичні або практичні положення, додає до них нові елементи, доповнює знання в певній галузі без зміни їх сутності. На рівні конкретизації новий результат уточнює відоме, конкретизує окремі положення, поширюється на новий клас об'єктів, систем, явищ. Магістерська робота повинна відповідати другому або третьому рівню наукової новизни (перший рівень вимагається від дисертацій). Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (удосконалено, дістало подальший розвиток). Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно.

• Теоретичне значення одержаних результатів. Теоретичне значення дослідження є інтегральною характеристикою впливу проведеного дослідження на основі положення педагогіки вищої освіти, показником його перспективності, доказовості, концептуальності. Характеризуючи теоретичне значення роботи, варто уникати таких загальних формулювань, як “вагомий, суттєвий внесок”, “велике значення”. Необхідно чітко вказати, чим саме представлене дослідження є цінним з точки зору подальшої розробки теоретичних питань сучасної науки. Теоретичне значення пояснює внесок роботи у розвиток науки.

• Практичне значення одержаних результатів. Якщо робота має теоретичне значення, треба подати відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання. В роботі, яка має прикладне значення, треба подати відомості про практичне застосування одержаних результатів.

• Апробація результатів та публікації. Якщо автор брав участь у наукових конференціях, семінарах, засіданнях наукового гуртка із оголошенням результатів своєї роботи та має цьому підтвердження (опубліковані тези, статті або програма конференції за темою роботи, у якій магістрант брав участь), слід зазначити загальну кількість конференцій/семінарів, їх назву, рік та місце проведення, а також вказати на кількість публікацій із цієї теми.

• Структура роботи. Вказується структура роботи із зазначенням кількості використаних джерел, таблиць, рисунків, діаграм, додатків, загального обсягу роботи.

Приблизний обсяг вступу не менше 4 друкованих сторінок (Додаток З).

6. Основна частина. Складається з кількох розділів залежно від творчого задуму й розробки проблеми (два – три), пунктів і підпунктів. Назва кожного з них формулюється відповідно до змісту розділу (не більше 5 рядків, оптимально – 3 рядки). Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку. Основна частина складається із теоретичного розділу, де подається критичний огляд опрацьованої літератури і вибір напрямків дослідження, та практичного розділу. У теоретичному розділі магістрант повинен розкрити стан теоретичних напрацювань з обраної теми дослідження, проаналізувати різні наукові підходи щодо розв'язування проблеми в теоретичному, методичному та прикладному плані. В огляді літератури автор окреслює основні етапи розвитку наукової думки за своєю проблемою, викладаються наукові результати стосовно поставленої проблеми, одержані різними авторами, розкриваються здобуті ними наукові факти, які інтерпретуються в аспекті теми магістерської роботи у порівнянні з постановкою власного дослідження. Спочатку аналізуються філософські, психолого-педагогічні, історичні, нормативно-правові та управлінські джерела. Потім роботи зарубіжних та вітчизняних вчених, що займались піднятою проблемою, або вивчали певні її аспекти. Студенту необхідно відобразити своє ставлення до думок відповідних авторів, обґрунтувати свою точку зору на проблему з метою більш глибокого і повного аналізу сучасних тенденцій розвитку науки. Стисло, критично висвітлюючи роботи попередників, автор повинен назвати ті питання, що залишились невирішеними (або недостатньо/неповно висвітленими). Загальний обсяг огляду літератури не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини. Працюючи над текстом необхідно стежити за відповідністю матеріалу обраній темі.

Особливу увагу слід звернути на вивчення методик аналізу визначених проблем, які будуть використовуватися у наступних розділах роботи. Для одержання об'єктивних даних у ході роботи необхідно використати не один, а декілька методів дослідження у взаємозв'язку. Ця частина закінчується висновком, де слід чітко виділити опорні теоретичні позиції, з яких автор буде виходити при організації практичної пошукової діяльності. У висновках до розділу не допускаються: цитати, адже у висновках лише узагальнюється інформація, про яку вже докладно (з цитатами) йшлося у самому розділі; нова інформація (у тому числі будь-які кількісні підрахунки), якої не було у самому розділі. Обсяг висновків до кожного розділу має становити 1,5 – 2 сторінки.

Другий розділ, до якого входить практична частина і розглядається методика досліджень (зазначимо, що в історико-педагогічних дослідження експеримент не передбачено), повинен на чверть або третину перебільшувати теоретичне обґрунтування проблеми. В практичній частині слід проаналізувати стан досліджуваного питання у практиці виховання і навчання, потім відобразити принципи створення програми власної роботи з даного питання, саму програму, висвітлити хід її виконання і проаналізувати одержані дані. Також розділ містить обґрунтовані пропозиції, спрямовані на досягнення мети.

7. Висновки. Висновки розташовують безпосередньо після викладення суті роботи, починаючи з нової сторінки. У висновках наводиться стислий чіткий виклад найбільш важливих результатів дослідження відповідно завдань дослідження, надають оцінку одержаних результатів дослідження (наукову, практичну, соціальну цінність). Ця частина містить висновки автора стосовно суті проблеми, питань, що розглядались у роботі, можливих галузей використання здобутих результатів роботи. Вони повинні бути логічними, містити стислий виклад актуальності теми, зроблених оцінок і узагальнень під час аналізу, пропозицій автора, подаватися у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Необхідна узгодженість висновків з завданнями дослідження. Перш ніж переходити до написання висновків, доцільно ще раз перечитати завдання, які ставились дослідником на початку роботи, а потім згідно із ними послідовно розкривати досягнуті результати. До кожного завдання дослідження має бути 1-2 висновки, а в разі наявності важливого матеріалу – декілька. На завершення роботи важливо дати практичні рекомендації до застосування результатів дослідження. Рекомендації повинні мати конкретний характер і бути повністю підтверджені роботою.

Обсяг загальних висновків має становити 2 – 3 сторінки.

8. Список використаних джерел. Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Кількість використаних джерел, зазвичай, може бути не менше 50 джерел (Додаток К).

9. Додатки. Додатки не є обов'язковим елементом дослідження і не входять до його основного змісту. За необхідності до додатків доцільно включити допоміжний матеріал (при його великій кількості та неможливості подати у тексті) необхідний для повноти сприйняття роботи: інструкції та методики, опис алгоритмів дій; ілюстрації допоміжного характеру (таблиці, діаграми, схеми, графіки, карти, репродукції картин, ілюстрації до творів тощо); тексти розроблених програм; формули і розрахунки, зразки анкет, тестів, опитувальних листів та ін.

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на його наступних сторінках, розташовуючи додатки у порядку появи посилань на них у тексті роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки.

Наповнення кожної частини магістерської роботи визначається її темою.